22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/5445/25 пров. № А/857/20763/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, головуючий суддя - Махаринець Д.Є., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
Позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до МО України, в якому просили визнати протиправним та скасувати пункт 48 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.04.2024 року № 18/975, про призначення матері, дружині та двом синам одноразової грошової допомоги, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_5 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини в сумі 2 013 000 грн; зобов'язати Міністерство оборони України призначити матері, дружині та двом синам одноразову грошову допомогу, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_5 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 15 000 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що вони мають право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, оскільки ОСОБА_6 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебував у районі ведення бойових дій та хвороба, яка призвела до смерті, пов'язана із захистом Батьківщини. Вважаючи протиправним рішення відповідача, оформлене Протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №18/975 від 02.04.2024 року, позивачі звернулись до суду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано пункт 48 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.04.2024 року № 18/975, про призначення матері, дружині та двом синам одноразової грошової допомоги, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_6 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини в сумі 2 013 000 грн; зобов'язано Міністерство оборони України призначити матері, дружині та двом синам одноразову грошову допомогу, як членам сім'ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_6 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі 15 000 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, МО України оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Постанова КМУ №168 встановлює виключні обставини, за яких можлива виплата 15 млн грн: - смерть унаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), - за умови, що вона сталася у період дії воєнного стану, - під час безпосередньої участі у бойових діях або їх забезпеченні. Смерть від захворювання, навіть якщо вона “пов'язана із захистом Батьківщини», не є підставою для виплати допомоги за Постановою №168. Згідно з матеріалами справи №460/5445/25 та доданим до позову витягом з протоколу ВЛК причиною смерті ОСОБА_6 є: «Гостра серцева недостатність, набряк легень, гострий інфаркт міокарда». Отже, у справі ОСОБА_6 документи вказують, що смерть настала внаслідок захворювання, з огляду на що підстав для застосування Постанови №168 - немає.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21.01.2023, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19 січня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав позивачу сповіщення №35, в якому зазначено, що рядовий в/служби по мобілізації, 1983 р.н., зарахований у списки в/ч НОМЕР_2 15.06.2022 року як мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в лікарні міста Констянтинівка, Донецької області, де перебував внаслідок погіршення стану здоров'я, подія настала при здійсненні заходів із забезпечення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Причина смерті уточняється. Смерть рядового ОСОБА_5 настала під час проходження ним військової служби. Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством.
Згідно з витягом з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії від 12.07.2023 року №809, захворювання і причина смерті ОСОБА_6 , 1983 р.н.: «Гострий трансмуральний інфаркт міокарда. Набряк легень.», яке згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.01.2023 року №19, сповіщенням про смерть №35 від 18.01.2023 року виданого командиром військової частини НОМЕР_2 , лікарського свідоцтва про смерть №26 від 18.01.2023 року, виданого КЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи. Костянтинівське відділення», свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 21.01.2023 року, виданого Білокриницькою сільською радою, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Як видно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (про результати спеціального розслідування, встановлено, що смерть номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_5 настала 17 січня 2023 року в наслідок набряку легень, гострого трансмурального інфаркту міокарда, під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 19.05.2023 року №5597, рядовий ОСОБА_6 дійсно в період з 25.10.2022 року до 17.01.2023 року брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи: в Баштанському та Миколаївському районі, Миколаївської області; Херсонському районі, Херсонської області; Краматорському та Бахмутському району, Донецької області. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 №290 від 24.10.2022 року; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №1771 від 04.04.2022 року; наказ командира військової частини НОМЕР_2 : №350 від 23.12.2022 року, бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №2042 від 15.12.2022 року; наказ командира військової частини НОМЕР_2 : №19 від 19.01.2023 року. Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Згідно з довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 11.05.2024 року №2418, рядовий ОСОБА_6 дійсно брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи: в Баштанському та Миколаївському районі Миколаївської області; в Бахмутській (в районі н.п. Бахмут) територіальній громаді Донецької області. Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №290 від 24.10.2022 року; бойове розпорядження ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » №1771 від 04.04.2022 року; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №350 від 23.12.2022 року, бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » №1314/4/9/290т/окп від 14.12.2022; витяг із підсумкового бойового донесення командира військової частини НОМЕР_2 №6952/дск від 25.12.2022 року; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №8 від 04.01.2023 року; витяг з Додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_5 №8 від 04.01.2023; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №19 від 19.01.2023 року. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.
У 2024 році позивачі звернулись до посадових осіб відповідача із заявами щодо виплати їм одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_6 .
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.04.2024 року №18/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975:
27. Матері, дружині та синам померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 21.01.2023 року - в розмірі від 750- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 2013000 (Два мільйони тринадцять тисяч гривень) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, оформлене Протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 18/975 від 02.02.2024, позивачі звернулись до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що смерть ОСОБА_6 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання під час здійснення військовослужбовцем заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, пов'язана з проходженням військової служби та не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991р. №1932-XII, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або ж окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ, який визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
У силу ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ.
Частиною 1 ст.16 Закону № 2011-XII регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом ч.2 цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст.16-1 Закону №2011-XII. За змістом вказаної норми у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або ж резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч.2 ст.16-1 Закону №2011-XII).
За правилами пп. "а" п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.1 п.2 ст.16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.2-3 п.2 ст.16 цього Закону.
Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного вище законодавчого врегулювання, дана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо його смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Відповідно до вимог ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп.1-3 п.2 ст.16 вказаного Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст.16-1 цього ж Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст.16-1 цього Закону.
Як передбачено у ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
За приписами ч.ч.7-9 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як це встановлено ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 року №975, якою було затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», який і врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п.4 даного Порядку, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абз.2 п.5 Порядку №975 встановлює, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 року №2489-IX, ст.16-2 Закону № 2011-XII, доповнено ч.3, згідно з якою, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
У п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022 року
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022р. прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п.2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації чи Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях вказаних країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також, п.2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.
Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1-1-2 цієї Постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн. розміру одноразової допомоги згідно з п.2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер саме внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Зокрема, такий розмір допомоги передбачений виключно на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих військовослужбовців внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Термін «загиблий» у військовій справі означає «військову втрату», що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або ж інших пошкоджень, несумісних із життям.
Норми Законів №2232-ХІІ, №2011-XII, а також Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наведено термінологію «загибель (смерть)».
Слід зазначити, що поняття загибель та смерть не є тотожними, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів, стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові.
Відтак, з точки зору законодавчої техніки, є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Відповідно до приписів ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ, наслідком як загибелі так і смерті особи, є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно з приписами згаданого вище Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу «члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни».
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що наслідком, як загибелі, так і смерті особи, є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Законом мають право на її отримання.
Так, питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абз.1 п.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абз.2 п.«а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз.1 п.2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз.6 п.2 Постанови №168).
Відтак, чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати, на чому цілком обґрунтовано зазначає апелянт.
При цьому, розмір допомоги, згідно з Постановою №168 в сумі 15000000 грн., передбачений виключно на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного спірного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Стосовно розмежування понять «загибель» та «смерть», то колегія суддів зазначає наступне.
Загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування). Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність. Якщо ці «збої» викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15000000 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.
Згідно з витягом з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії від 12.07.2023 року №809, захворювання і причина смерті ОСОБА_6 , 1983 р.н. : «Гострий трансмуральний інфаркт міокарда. Набряк легень.», яке послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - ЗАХВОРЮВАННЯ І ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Відтак, причиною смерті позивач стало не поранення, травма чи контузія, а саме захворювання.
Первинні медичні документи та матеріали цієї справи містять інформацію, що позивач помер внаслідок захворювання, відповідно, він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б родині право на отримання допомоги у збільшеному розмірі, відповідно до вимог Постанови №168, а саме 15000000 грн.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2025 року у справі №280/2749/24.
Таким чином, позивачами помилково ототожнюється поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі №460/5445/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська