22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3507/24 пров. № А/857/32531/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №500/3507/24 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Дерех Н. В.,
дата ухвалення рішення - 28 жовтня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 28 жовтня 2024 року,
Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Тернопільської міської ради, третьої особи - ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , оформлене протоколом сесії Тернопільської міської ради від 15 грудня 2023 року, зобов'язати Тернопільську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Тернопільської міської ради щодо не розгляду у передбачений законом спосіб звернення ОСОБА_2 від 13 листопад 2023 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Зобов'язано Тернопільську міську раду розглянути у передбачений законом спосіб звернення ОСОБА_2 від 13 листопад 2023 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , прийнявши відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, третя особа - ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом не було повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки зроблені за результатами розгляду справи не відповідають обставинам справи, було неправильно застосовано норми матеріального права, а тому таке підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення не було критично досліджено аргументи сторони позивача, а також не було враховано зауваження відповідача та третьої особи, що стало наслідком необґрунтованої зміни способу судового захисту замість прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:02:011:0061 охоплює єдиний прохід (проїзд) до земельної ділянки та будівель, які належить ОСОБА_1 . Третя особа для отримання права проходу повинна або на пряму звертатися до землекористувача - ОСОБА_2 , або отримувати його письмове нотаріально засвідчене погодження. На думку апелянта, він фактично позбавлений можливості оформити сервітут через неприязні відносини, які склалися між позивачем та третьою особою. Також зазначає, що позивач умисно не здійснив жодних дій спрямованих на погодження меж земельних ділянок, оскільки розумів, що ОСОБА_1 не погодиться на таке через втрату єдиного шляху для доступу до своєї земельної ділянки і своєї будівлі. Звертає увагу на наявність земельного спору щодо конфігурації земельної ділянки із кадастровим номером: 6110100000:02:011:0061 та порушення прав ОСОБА_1 .. Поточне розміщення земельної ділянки є незаконним і таким, що порушує правила добросусідства, землекористування та право власності ОСОБА_1 . Таким чином вважає, що затвердження Проекту землеустрою - можливість реалізовувати ним право на майно, яке буде напряму залежати від волі позивача, що є порушенням цивільного законодавства. При цьому, це порушення чітко задокументоване в Проекті землеустрою, розробленому на замовлення позивача. Крім того, вважає, що вирішення питання щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , є критично важливим для захисту права власності ОСОБА_1 , оскільки в разі прийняття рішення на користь ОСОБА_2 може бути втрачена можливість доступу до земельної ділянки ОСОБА_1 . При цьому, між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1 здійснюється співпраця з приводу найбільш оптимального вирішення спірної ситуації, проте ОСОБА_2 веде себе агресивно і жодних кроків у напрямку співпраці не робить, а навпаки - постійно загострює ситуацію. Також вважає, що спір у справі, що розглядається, має ознаки спору про право, оскільки стосується питання користування земельною ділянкою. Затвердження проекту землеустрою і передання земельної ділянки в оренду напряму зачіпає майнові права суміжного землекористувача, зокрема, діями позивача обмежується можливість ОСОБА_1 вільно користуватися та володіти його майном, що є важливими елементами права власності. Крім того, позивач використовує своє майно на шкоду третій особі. Також суб'єктний склад спору є ширшим і включає не лише суб'єкта владних повноважень, але й третю особу - власника нерухомого майна, якому протиправно обмежується доступ до його права власності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Тернопільської міської ради №8/3/37 від 29 січня 2021 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0277 га в оренду терміном на п'ять років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .
13 листопад 2023 року позивач звернувся із заявою до Центру надання адміністративних послуг Тернопільської міської ради щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши до вказаної заяви проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Витяг з державного земельного кадастру на земельну ділянку, паспорт (1,2 сторінки з реєстрацією місця проживання), реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Зі змісту Витягу з Протоколу тридцять четвертої сесії міської ради від 15 грудня 2023 року вбачається, що за результатами розгляду питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , рішення не прийнято.
Позивач, вважаючи необґрунтованою відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки, звернувся у суд за захистом своїх прав та законних інтересів.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не здійснено розгляд заяви позивача від 13 листопад 2023 року у передбачений законом спосіб, а саме: не прийнято по суті жодного з рішень щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його затвердженні, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Тернопільську міську раду розглянути у передбачений законом спосіб звернення ОСОБА_2 від 13 листопад 2023 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , прийнявши відповідне рішення
Колегія суддів зазначає, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такий відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми означають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ч.6 ст.123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно з ч.12,15 ст.123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
За змістом п.6 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.8,10 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Повноваження міської ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
За змістом ч.1,2 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
З системного аналізу наведених вище правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у вирішенні питання щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його затвердженні органом місцевого самоврядування повинно прийматися відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , рішення не прийнято (за - 0, проти - 0, утримались - 33, не брали участь в голосуванні - 0), що підтверджується Витягом з Протоколу тридцять четвертої сесії міської ради від 15 грудня 2023 року, що свідчить про те, що відповідачем не здійснено розгляд заяви позивача від 13 листопад 2023 року у передбачений законом спосіб, а саме: не прийнято по суті жодного з рішень: щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його затвердженні.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмови у його затвердженні органом місцевого самоврядування є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.
Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма його поведінки (діяння), яка проявляється у відмові прийняти рішення або у невчиненні юридично значимих та обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб. Такі дії належать до компетенції цього органу чи посадової особи відповідно до закону або іншого нормативно-правового акта, були об'єктивно необхідними й реально можливими для виконання, але фактично не здійснені.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних відносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши заяву позивача від 13 листопад 2023 року у передбачений законом спосіб, та за результатами розгляду заяви позивача не прийняв одне з передбачених частиною десятою статті 186 ЗК України рішень, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати Тернопільську міську раду розглянути у передбачений законом спосіб звернення позивача від 13 листопад 2023 року щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , прийнявши відповідне рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №500/3507/24 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №500/3507/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року.