Справа № 120/13339/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
22 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчиняти дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.08.2024 № 905130149313;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо повернення надмірно виплачених пенсійних коштів в сумі 25314,35 грн за період з 01.02.2024 по 31.08.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії за вересень 2024 року в сумі 9102 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" без подальших обмежень та в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено про протиправність рішень ГУ ПФУ.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2025 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 № 905130149313.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення з 01.02.2024 розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити з 01.02.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.02.2024 № 905130149313.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.02.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просила перевести її з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". До такої заяви позивачкою долучено довідки про заробітну плату від 08.02.2024, що видані Управлінням соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області.
До такої заяви позивачка долучила довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) станом на лютий 2024 року № 410/01-17/03/02.24, видану Управлінням соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області 08.02.2024, та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби станом на січень 2024 року № 411/01-17/03/02.24, видану Управлінням соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області 08.02.2024.
За результатами розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 16.02.2024 прийняло рішення № 905130149313, яким ОСОБА_1 з 09.02.2024 переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
У подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 20.08.2024 прийнято рішення № 905130149313, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки довідки про заробітну плату не відповідають чинному законодавству.
04.09.2025 ОСОБА_1 отримала лист від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, зі змісту якого слідує, що у позивачки виникла переплата пенсії на суму 25314,35 грн за період з 01.02.2024 по 31.08.2024, а тому у вересні 2024 року позивачці не виплачено пенсію в сумі 9102 грн. Пенсія за вересень 2024 року буде виплачена додатковими списками до 25.09.2025.
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розглянувши заяву позивачки, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підтвердило право позивачки на пенсію державного службовця.
При цьому доказів скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.02.2024 № 905130149313 матеріали справи не містять.
За доводами суду першої інстанції, рішення пенсійного органу від 20.08.2024 № 905130149313 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що у територіального органу Пенсійного фонду України відсутня компетенція здійснювати перегляд раніше прийнятого рішення іншим територіальним органом Пенсійного фонду України.
При цьому суд не вбачає підстав для надання оцінки оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адже відсутність повноважень для прийняття такого сама по собі свідчить про його протиправність.
V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ГУ ПФУ у Вінницькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для об'єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги наводить, зокрема, що Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не приймалось рішення по суті заяви позивачки, тому відповідальним за опрацювання заяви позивачки та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області .
Також зазначає щодо втручання у дискреційні повноваження відповідача.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Зокрема позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 № 905130149313 є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що у територіального органу Пенсійного Фонду України відсутня компетенція здійснювати перегляд раніше прийнятого рішення іншим територіальним органом Пенсійного фонду України.
VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статі 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 здійснювалося відповідно до положень Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), яким змінено підходи до пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, Закон № 3723-XII визнано таким, що втратив чинність, за винятком статті 37, яка продовжує застосовуватися до осіб, визначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пунктів 10 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622), який визначає механізм реалізації права окремих категорій громадян, зокрема державних службовців, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 (у редакції, чинній з 01.01.2020), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права на неї, у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Для осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії не перебувають на державній службі, пенсія обчислюється з розміру заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено відповідні внески.
Крім того, Порядком № 622 передбачено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і не перебувають на державній службі на момент виходу на пенсію, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) може визначатися у середніх розмірах таких виплат, установлених законодавством за місяць, що передує місяцю звернення за пенсією, але не раніше травня 2016 року, за відповідною або прирівняною посадою за останнім місцем роботи на державній службі.
Водночас, 20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823, якою затверджені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі - Постанова № 823).
Згідно з пунктом 3 цієї Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування (з 20.07.2024) та застосовується з 01.01.2024.
Пунктами 5-6 Порядку № 622 зі змінами передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1 - 6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
У разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС.
У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи.
За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, були встановлені постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", яка була чинною на момент призначення пенсії позивачці (надалі - Постанова №1-3).
Цією постановою затверджено форми наступних довідок: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Процедура подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій, прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями визначена Порядком розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6 (далі - Порядок № 18-6).
Пунктом 2 Порядку № 18-6 визначено, що у разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.
Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства (пункт 3 Порядку № 18-6).
За приписами пункту 4 Порядку № 18-6 скарга на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України подається до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 18-6 орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) повністю або в певній частині задовольняє скаргу.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 18-6 рішення за розглядом скарги заявника приймає керівник відповідного органу Пенсійного фонду України (або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень).
VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6 Порядку № 622 (в редакції, чинній з 20.07.2024), є підставою виключно для призначення пенсії відповідно до пунктів 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, і не можуть бути підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Як убачається з матеріалів справи, за заявою позивачки від 09.02.2024 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Разом із указаною заявою позивачка подала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років) станом на лютий 2024 року № 410/01-17/03/02.24, видану Управлінням соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області 08.02.2024, та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби станом на січень 2024 року № 411/01-17/03/02.24, видану Управлінням соціального захисту населення Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області 08.02.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 16.02.2024 № 905130149313, ОСОБА_1 з 09.02.2024 переведено з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З урахуванням прийняття Постанови № 823, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 20.08.2024 прийнято рішення № 905130149313, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки довідки про заробітну плату не відповідають чинному законодавству.
З огляду на наведене Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії позивачки на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 20.08.2024 та зменшило розмір її пенсії.
При цьому доводи відповідачів щодо чинності Постанови № 823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою № 622, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказана Постанова № 823 набрала чинності з 20.07.2024, тоді як позивачку було переведено на пенсію державного службовця у лютому 2024 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що вони поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України у Рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 указав на те, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 №8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 (справа №580/6509/23) зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" була призначена позивачці до внесення змін до Порядку №622, тобто до набрання чинності Постановою №823.
Отже, реалізація права позивачки на пенсійне забезпечення мала здійснюватися відповідно до норм законодавства, чинних на момент звернення до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою. Початий процес реалізації права має бути завершений за правилами, що діяли на момент його початку.
Таким чином, положення Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 можуть застосовуватися виключно до правовідносин, пов'язаних із призначенням нових пенсій, але не поширюються на перерахунок уже призначених пенсій, оскільки таке тлумачення суперечить статті 58 Конституції України.
Крім того, зазначеною Постановою № 823 не передбачено надання органам Пенсійного фонду повноважень здійснювати перерахунок раніше призначених пенсій у зв'язку з поширенням її дії з 01.01.2024.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 № 905130149313 прийнято не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача - ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо перерахунку пенсії позивачки на підставі Постанови № 823 є неправомірними, оскільки вони порушують принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі та звужують зміст і обсяг конституційного права позивачки на пенсійне забезпечення.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неналежного відповідача спростовуються вищезазначеним.
Щодо втручання у дискреційні повноваження відповідача апеляційний суд зазначає наступне.
Верховним Судом у постанові від 20.06.2024 у справі №340/2259/23 зазначено, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України "Про адміністративну процедуру" 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 826/16911/18, від 26.05.2021 у справі № 824/266/20-а, від 08.07.2021 у справі № 160/1598/20, від 28.07.2021 у справі № 280/160/20, від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 26.10.2022 у справі № 640/30483/21, від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21, від 01.05.2023 у справі № 540/913/21, від 01.05.2023 у справі № 540/913/21 та від 16.05.2023 у справі № 380/3195/22.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного способу захисту порушених прав позивачки слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.08.2024 № 905130149313, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення з 01.02.2024 розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити з 01.02.2024 виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.02.2024 № 905130149313.
Інші доводи скаржника є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
VIII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.