Справа № 560/14542/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
22 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.05.2025 №20.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб" з дати подання Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області, зарахувавши до вислуги років ОСОБА_1 роботу в органах прокуратури, а саме з 19.02.2002 по 01.10.2002 на посаді виконуючого обов'язки помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, з 01.10.2002 по 29.12.2005 - помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області та з 29.12.2005 по 02.04.2010 - старшого помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням від 19.03.2025 у справі №560/406/25 Хмельницький окружний адміністративний суд Територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області зарахувати позивачу до стажу служби в Службі Судової охорони роботу в органах прокуратури, а саме з 19.02.2002 по 01.10.2002 на посаді виконуючого обов'язки помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, з 01.10.2002 по 29.12.2005 - помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області та з 29.12.2005 по 02.04.2010 - старшого помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області.
21.05.2025 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надійшли від Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області подання, заява та документи ОСОБА_1 для призначення пенсії відповідно до пункту "б" статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Рішенням від 28.05.2025 №20 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років (12 років 6 місяців).
Вважаючи, що пенсійний орган протиправно не зарахував до стажу служби в Службі Судової охорони роботу в органах прокуратури, позивач звернувся до суду з позовом про скасування зазначеного рішення.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ), особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 слугувала відсутність необхідної календарної вислуги років 12 років 6 місяців. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що календарна вислуга позивача становить 11 років 26 днів. Тобто, пенсійний орган не зарахував позивачу до стажу служби в Службі Судової охорони роботу в органах прокуратури.
Служба судової охорони, відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України (частина друга статті 1621 Закону №1402-VIII).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 затверджене Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі по тексту - Положення).
Відповідно до пункту 5 Положення у попередній редакції, час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
До стажу служби у Службі зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 №2236/0/15-21 були внесені зміни до Положення, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції:
"Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей".
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-ХІІ.
Відповідно до пункту "и" частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 доповнено порядок обчислення вислуги років у новоствореному державному органі - Службі судової охорони. Зокрема, абзац 12 пункту 1 Постанови №393 зі змінами викладений у наступній редакції: "час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони".
Отже, особам, які мають право на призначення пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи у державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується головою Служби судової охорони, і відповідно до стажу служби у Службі судової охорони.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру".
Стаття 15 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі-військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури-на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Під час роботи позивача на посадах в органах прокуратури, чинними були положення Закону України "Про прокуратуру", статтею 56 якого було визначено поняття "прокурор", а саме: Під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, період роботи на посаді виконуючим обов'язки помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, старшого помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, слід враховувати до прокурорського стажу на підставі Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру", який був чинним на час роботи позивача роботи на вказаних посадах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №428/11348/16-а.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач працював з 19.02.2002 до 01.10.2002 на посаді виконуючого обов'язки помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, з 01.10.2002 до 29.12.2005 на посаді помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області, з 29.12.2005 до 02.04.2010 - на посаді старшого помічника прокурора міста Хмельницького прокуратури Хмельницької області.
Таким чином, зазначені періоди роботи в органах прокуратури підлягають зарахуванню до календарної вислуги років позивача.
Відтак, позивач має необхідну календарну вислугу років (12 років 6 місяців), тому рішення відповідача від 28.05.2025 №20 про відмову у призначенні пенсії є протиправним.
Посилання апелянта на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним Законом України №2262-ХІІ, який визначає особливі умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених зі служби, у тому числі співробітників Служби судової охорони. Відтак застосування загального закону замість спеціального суперечить принципу пріоритетності спеціальної норми права.
Твердження скаржника про відсутність у позивача необхідної календарної вислуги років є безпідставними, оскільки періоди роботи позивача в органах прокуратури підлягають зарахуванню до вислуги років на підставі статті 17 Закону №2262-ХІІ та відповідних положень підзаконних нормативно-правових актів, такі періоди є роботою в державних органах та передували проходженню служби в Службі судової охорони.
Доводи апеляційної скарги про те, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями щодо зарахування відповідних періодів до вислуги років, є помилковими, оскільки саме на цей орган покладено обов'язок прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії на підставі поданих документів та чинного законодавства. Неналежне виконання такого обов'язку не може бути виправдане посиланням на дії або бездіяльність інших органів.
Посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції не враховує надані відповідачем докази та доводи, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, яке містить належну оцінку всіх істотних обставин справи та доказів у їх сукупності. При цьому апелянтом не наведено конкретних доказів, які б судом не були досліджені або яким не надано оцінки.
Аргументи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема положень статей 90, 242 КАС України, є формальними та не підтверджені належними обґрунтуваннями, а відтак не свідчать про неправильність вирішення спору по суті.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.