Справа № 240/26620/23
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
22 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2025 у справі №240/26620/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 09.10.2020 та з 28.02.2022 по 15.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні, та розмірів окладу за військовим званням, які повинні обчислюватись шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривні (за період з 29.01.2020 по 09.10.2020), 2481 гривень (за період з 28.02.2022 по 31.12.2022); 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 15.05.2023) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року прийнято повторний звіт від 13.02.2026 (вх. від 16.02.2026) Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в адміністративній справі № 240/26620/23 та відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення керівника відповідача від сплати штрафу, накладеного ухвалою цього ж суду від 03 лютого 2026 року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у частині відмови у звільненні від сплати штрафу, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення про звільнення керівника військової частини від сплати штрафу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням визначених законом показників. У подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням цього рішення, постановою апеляційного суду встановлено судовий контроль та зобов'язано відповідача подати звіт про його виконання.
Ухвалою від 03 лютого 2026 року суд першої інстанції відмовив у прийнятті первинного звіту та наклав на керівника відповідача штраф відповідно до статті 382-3 КАС України.
Надалі відповідач подав повторний звіт, який судом першої інстанції прийнято, однак у звільненні від сплати штрафу відмовлено.
Оцінюючи правомірність такого рішення, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частин третьої та п'ятої статті 382-3 КАС України штраф, накладений на керівника суб'єкта владних повноважень, є заходом процесуального примусу, що має санкційний характер і застосовується не як автоматичний наслідок самого лише факту невиконання судового рішення, а за результатами оцінки поведінки відповідної посадової особи, причин невиконання рішення та достатності вжитих заходів для його виконання.
Зміст частини п'ятої статті 382-3 КАС України свідчить про те, що звільнення від сплати штрафу або його зменшення пов'язується не з формальним фактом виконання або невиконання рішення суду, а з оцінкою того, чи вчинені суб'єктом владних повноважень дії є достатніми та вичерпними, а також чи об'єктивні причини перешкоджали своєчасному виконанню судового рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у звільненні від сплати штрафу, фактично виходив із того, що на момент розгляду звіту рішення суду виконано не у повному обсязі. Водночас такий підхід не враховує правової природи штрафу як заходу відповідальності, застосування якого передбачає встановлення вини керівника суб'єкта владних повноважень.
3 матеріалів справи вбачається, що після встановлення судового контролю відповідачем здійснено повторний перерахунок грошового забезпечення позивача з урахуванням усіх складових, направлено бюджетні запити на виділення коштів, а після їх надходження проведено відповідні виплати. Затримка у виконанні судового рішення була зумовлена особливостями бюджетного процесу, зокрема завершенням бюджетного періоду та відсутністю фінансування у відповідний час, що підтверджується матеріалами справи.
Факт прийняття судом першої інстанції повторного звіту свідчить про визнання ним того, що відповідачем усунуто порушення, які були підставою для застосування заходів судового контролю, та вчинено необхідні дії для виконання судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що застосування штрафу як заходу процесуального примусу має відповідати принципу пропорційності, який є складовою верховенства права та передбачає необхідність досягнення справедливого балансу між втручанням у права особи та цілями такого втручання. Штраф, накладений на керівника суб'єкта владних повноважень, с втручанням у його майнові права, а тому його застосування та збереження можливе лише за наявності належно встановленої вини та недобросовісної поведінки.
За обставин цієї справи колегія суддів не встановила доказів того, що затримка у виконанні судового рішення була наслідком недобросовісної поведінки або умисного невиконання рішення суду керівником відповідача. Навпаки, матеріали справи свідчать про вжиття ним заходів, спрямованих на виконання рішення, у межах наданих повноважень та з урахуванням бюджетних обмежень.
Неповне або несвоєчасне виконання судового рішення саме по собі не є достатньою підставою для збереження штрафу без встановлення вини керівника суб'єкта владних повноважень та оцінки вжитих ним заходів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у звільненні від сплати штрафу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №240/26620/23 в частині відмови у звільненні керівника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від сплати штрафу, накладеного ухвалою від 03 лютого 2026 року, скасувати.
У цій частині ухвалити нове рішення, яким звільнити керівника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від сплати зазначеного штрафу.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.