Справа № 600/6047/25-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
21 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0613496-2409-2411-UA73040190000062796 від 31.12.2024, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (податковий період 2023 рік), сума податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні - рішенні становить 19225,65 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0613497-2409-2411-UA73040190000062796 від 31.12.2024 року, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (податковий період 2023 рік), сума податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні - рішенні становить 2056,90 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0613498-2409-2411-UA73040190000062796 від 31.12.2024, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (податковий період 2023 рік), сума податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні - рішенні становить 34632,30 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 0613499-2409-2411-UA73040190000062796 від 31.12.2024, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (податковий період 2024 рік), сума податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні - рішенні становить 26719,60 грн.;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002499-2409-2405-UA73040190000062796 від 12.02.2025, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (податковий період 2023 рік), сума податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні - рішенні становить 25269,05 грн.
Також, позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтуванні якого зазначено, що останньому не було відомо про прийняті податкові-повідомлення рішення, а відтак він не мав можливості їх своєчасно оскаржити.
29.12.2025 ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Адміністративний позов залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
05.01.2026 позивачем подано заяву про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.01.2026 продовжено позивачу процесуальний строк на усунення недоліків на десять днів.
23.01.2026 позивачем надано суду відповідь з АТ "Укрпошта" з якої вбачається, що інформація про пересилання поштових відправлень за № 0601102890489 від 17.01.2025 р. та №0601112013796 від 12.02.2025 у автоматизованій системі відстеження відсутня, тому що вони прийняті до пересилання більше ніж півроку тому.
Ухвалою від 28 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто позивачу.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильного судового рішення.
Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, а відтак наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
За правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини 2 статті 122 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, якою передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Пункт 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яка встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
У випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, строк звернення до суду визначається абзацом першим частини другої статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 у пункті 17 виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 42 ПК України унормовує питання листування платників податків та контролюючих органів.
Пункт 42.1 статті 42 ПК України встановлює, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Як зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні докази поштового відправлення копій податкових повідомлень рішень, які направлені на адресу позивача 17.01.2025 та 12.02.2025, однак повернуті на адресу відповідача, за закінченням терміну зберігання.
В свою чергу, позивач наполягає на тому, що не отримував оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, а про існування таких дізнався лише після того як державним виконавцем на виконання судового рішення у справі № 600/3059/25-а заблоковано його карткові рахунки.
За правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 03 березня 2026 року у справі № 500/1767/25 ігнорування таких сумнівів або зведення їх до формальної констатації факту направлення кореспонденції за адресою позивача (без перевірки належності її адресату) суперечить принципу офіційного з'ясування усіх обставин справи та активної ролі суду в адміністративному процесі.
Між тим, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції жодних дій на з'ясування вказаних обставин не вчинено.
Натомість в оскаржуваній ухвалі вказано, що у провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №600/3059/25-а за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 108197,47 грн до місцевого бюджету. Ухвалою суду від 07.07.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі надіслано ОСОБА_1 поштовим відправленням за адресою: АДРЕСА_1 , проте конверт повернувся на адресу суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був належним чином повідомлений про прийняті податкові повідомлення-рішення, також позивач був повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі №600/3059/25-а та мав право подати зустрічний позов, однак не скористався наданими правами про оскарження податкових повідомлень-рішень.
На переконання колегії суддів така позиція суду першої інстанції є передчасною, з огляду на наступне.
Порядок доставки поштових відправлень регламентований Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила), згідно з пунктом 2 якого адресатом є - фізична або юридична особа, якій адресується поштове відправлення, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні в спеціально призначеному для цього місці; одержувачем - адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом; повідомлення про вручення поштового відправлення - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача.
Пункт 91 Правил встановлює, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
За бажанням адресата реєстроване поштове відправлення, поштовий переказ можуть бути доставлені йому за поштовою адресою, зазначеною відправником, кур'єром за додаткову плату.
Пунктом 116 Правил встановлено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, після чого повертаються відправнику.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як встановлено судом першої інсанції, копія ухвали суду від 07.07.2025 у справі № №600/3059/25-а направлена на адресу позивача, що вказана у позовній заяві, проте поштове відправлення було повернуто до суду із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання". Відомостей про повторне надіслання копії ухвали матеріали справи не містять.
Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2024 року у справі № 560/21175/23 звернув увагу на те, що положення КАС України не передбачають повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання», така відмітка не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судове рішення, не виявлено за місцем проживання.
Відтак, Верховний Суд вважає, що повернення поштового відправлення, яким позивачу направлено копію ухвали суду, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» не може свідчити про обізнаність позивача щодо її існування.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо послідовного застосувавалась у постановах від 10.02.2022 у справі №540/1540/20, від 23.12.2021 у справі №640/5058/20, від 04.11.2021 у справі №826/4978/16, від 29.12.2020 у справі №640/21490/19, від 27.02.2020 у справі №814/1469/17, від 23.12.2021 у справі №640/5058/20, від 04.11.2021, від 22.08.2024 у справі № 560/21175/23 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17, від 12.02.2019 у справі №906/142/18.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
З огляду на недослідження судом першої інстанції всіх обставин, незалежних від сторони, які унеможливили звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, колегія суддів вказує на передчасність висновків суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду.
За правилами частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 122, 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.