Справа № 120/15018/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
22 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Дмитришеною Р.М, в м. Вінниці) від 09 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, у якій просив:
визнати протиправними дії Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області щодо відмови у наданні позивачеві інформації на запит від 17 жовтня 2025 року № 15-25;
зобов'язати відповідача надати позивачеві достовірну, точну та повну інформацію на запит від 17 жовтня 2025 року № 15-25.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву залишено без задоволення.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано у кримінальному провадженні після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначив, що інформація, яка містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а не в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Оскільки запитувана позивачем інформація про повну назву посади, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури, яка прийняла постанову про об'єднання матеріалів кримінального провадження в одне кримінальне провадження, містить таємницю досудового розслідування, тому, на думку суду, така може бути отримана виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що повна назва посади, прізвище, ім'я, по-батькові прокурора, який прийняв рішення про об'єднання кримінальних проваджень в одне провадження, не є таємницею досудового розслідування, а тому відповідач повинен був надати відомості про особу, яка прийняла таку постанову, відповідно до приписів Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Апелянт зазначає, що стаття 5 Закону України "Про захист персональних даних" прямо забороняє обмежувати доступ до персональних даних посадовців, пов'язаних з виконанням ними функцій держави.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо підстав віднесення до відомостей досудового розслідування (таємної інформації) прізвища, ім'я, по-батькові прокурора, який прийняв рішення про об'єднання кримінальних проваджень в одне провадження.
Крім того, апелянт вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи, адже відповідач не довів того, що запитувана скаржником інформація належить до таємної інформації.
За наведених обставин скаржник наполягав на скасуванні ухваленого судом першої інстанції рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому звернув увагу на те, що стаття 222 Кримінального процесуального кодексу України прямо забороняє розголошення відомостей досудового розслідування без письмового дозволу слідчого або прокурора. В свою чергу, об'єднання кримінальних проваджень здійснюється на підставі постанови слідчого або прокурора, а відомості щодо осіб, які приймають такі процесуальні рішення, є службовими та мають обмежений доступ. Відтак відповідач вважає, що судом ухвалено законне та обгрунтоване рішення.
Стислий виклад встановлених обставин
17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області із запитом на інформацію, в якому просив надати повну назву посади та прізвище, ім'я, по батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури, яка прийняла постанову про об'єднання матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020140000185, з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020140000155, в одне кримінальне провадження.
Листом Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області від 20 жовтня 2025 року заявнику відмовлено у наданні інформації про посадову особу, яка прийняла постанову про об'єднання згадуваних вище кримінальних проваджень, оскільки згідно з матеріалами досудового розслідування у вищевказаному об'єднаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 перебуває в статусі заявника.
Окрім того, інформація про вжиті заходи в процесі досудового розслідування, а також матеріали такого розслідування є публічною інформацією, оскільки вона отримана і створена органом державної влади (суб'єктом владних повноважень) під час виконання своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Водночас відомості досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не належать до об'єктів публічної інформації, а є таємницею досудового розслідування та відповідно до статей 6, 8 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статті 222 Кримінального процесуального кодексу України її розголошення є недопустимим.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
Спір, що виник, стосується правомірності відмови прокуратури в наданні запитуваної позивачем інформації.
За частиною другою статті 34 Основного Закону України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI).
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Частиною другою цієї ж статті визначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відповідно до статті 8 Закону № 2939-VI таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
За пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 14 цього ж Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Приписами частини першої статті 20 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 22 указаного Закону передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
Водночас запит на інформацію, з яким позивач звернувся до органу прокуратури, стосувався інформації про повну назву посади, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури, яка прийняла постанову про об'єднання матеріалів кримінального провадження в одне кримінальне провадження.
Частиною першою статті 221 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
За частиною першою статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захист прав, свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У розумінні Закону № 2939-VI, зокрема статті 13, прокуратура як державний орган і суб'єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що запитувана позивачем інформація (щодо посади, прізвища, ім'я, по батькові посадової особи Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, яка прийняла постанову про об'єднання матеріалів кримінального провадження в одне кримінальне провадження) є публічною, оскільки досудове розслідування завжди є формою процесуальної діяльності відповідних суб'єктів владних повноважень.
Проте з аналізу статті 1 Закону № 2939-VI слідує, що публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, інформація, яка створюється в тому числі й органами прокуратури в процесі виконання своїх повноважень є публічною, проте не завжди є відкритою для загального доступу.
Варто врахувати те, що відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є зокрема таємна інформація.
Частиною першою статті 8 Закону № 2939-VI визначено, що таємною інформацією є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що таємниця досудового розслідування віднесена Законом № 2939-VI до таємної інформації. Водночас стаття 8 Закону про доступ до публічної інформації врегульовує особливості порядку доступу до таємної інформації, який визначається цим Законом та спеціальними законами.
Таким спеціальним законом в розумінні частини 2 статті 8 Закону № 2939-VI є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Так, пунктом 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У частині другій статті 214 Кримінального процесуального кодексу України зокрема передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Отже, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано органами прокуратури у кримінальному провадженні після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Інші особи, які не є учасниками кримінального провадження, можуть реалізувати своє право на отримання відповідної інформації за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, тобто з письмового дозволу слідчого або прокурора і лише в тому обсязі, в якому вони визнають це можливим.
Відтак слід підсумувати, що інформація, що містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Застосовними до спірних правовідносин є правові висновки суду касаційної інстанції (викладені зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, у постанові Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 806/3155/17), які враховані окружним адміністративним судом при винесенні рішення, відповідно до яких внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов'язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює зокрема Кримінальний процесуальний кодекс України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання, а тому отримувати доступ до інформації, яка здобута чи створюється у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування можна з дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства.
Необхідно врахувати, що посада, прізвище, ім'я, по-батькові посадової особи органу досудового розслідування, слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування та/або здійснює досудове розслідування чи процесуальне керівництво є інформацією, яка вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості з якого надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, за формою згідно з додатком 6 до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ згадуваного Положення до Реєстру вносяться відомості зокрема про об'єднання та виділення матеріалів досудових розслідувань (стаття 217, частина друга статті 483-3 Кримінального процесуального кодексу України).
Абзацами 1-3 підрозділу 2 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань визначено, що реєстратори Реєстру - уповноважені службові особи органів прокуратури та органів досудового розслідування, які за допомогою програмних засобів ведення Реєстру з урахуванням повноважень, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України та цим Положенням, створюють (редагують) інформацію (електронні форми) про кримінальні правопорушення, осіб, що їх вчинили, та рух кримінальних проваджень, формують витяг з Реєстру тощо.
Реєстраторами є прокурори, уповноважені на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Згідно з абзацами 1, 4 підрозділу 7 розділу ІІ Положення облік відомостей про рух кримінальних проваджень під час досудового розслідування здійснюється шляхом внесення до Реєстру, зокрема при виконанні відповідних функцій (додаток 5), відомостей про об'єднання матеріалів досудових розслідувань (частина перша статті 217 Кримінального процесуального кодексу України).
Відтак органи прокуратури, уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, в силу вказаного Положення є реєстраторами та уповноважені надавати витяг з указаного Реєстру, до якого зокрема вносяться відомості і щодо руху кримінального провадження, в тому числі відомостей про об'єднання (виділення) матеріалів досудового розслідування.
Отже, Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області, відмовляючи у наданні запитуваної інформації, правомірно зазначила, що отримати відповідну інформацію позивач може виключно у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Наведене повністю узгоджується з приписами статті 8 Закону про доступ до публічної інформації в частині порядку доступу до таємної інформації, який регулюється не лише цим Законом, але й спеціальними законами, яким у цьому випадку є Кримінальний процесуальний кодекс України та інші підзаконні нормативні акти.
З огляду на викладене апеляційний суд визнає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для надання позивачеві запитуваної ним інформації, оскільки така інформація хоч і є публічною, проте доступ до такої інформації може бути отриманий виключно в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими підзаконними актами.
При цьому посилання скаржника на приписи частини 2 статті 5 Закону України "Про захист персональних даних" не спростовує наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки таким Законом врегульовано правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, а не порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідачЯремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.