Справа № 953/13688/25
н/п 2/953/1283/26
21 квітня 2026 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Житлокомсервіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
19 грудня 2025 року представник КП «Житлокомсервіс» Юдіна В.Я., яка діє на підставі довіреності № 2-9/2025 від 02 січня 2025 року, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 46 497,22 грн та судові витрати, з яких: судовий збір у розмірі 3 028 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачка є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій які надає позивач. КП «Житлокомсервіс» виконує свої обов'язки та забезпечує надання відповідачці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вартість яких затверджується рішенням виконавчого комітету ХМР. Між позивачем та відповідачкою встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку та публічного договору. Відповідачка не виконує обов'язки щодо оплати послуг КП «Житлокомсервіс», у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за надання вказаних послуг у розмірі 46 497,22 грн, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08 січня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Представник позивача КП «Житлокомсервіс» Пульна Є.Ю. у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, від представника Кряжа С.П., який діє в інтересах відповідачки на підставі довіреності від 21 червня 2023 року, надійшла заява, в якій просив розглядати справу за його відсутності, а також просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Суд встановив, що рішенням 4 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 26 липня 2006 року № 69/06 створено Комунальне підприємство «Жилкомсервіс».
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою споруд у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2011 № 893 встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова, та визначено виконавців житлово-комунальних послуг, зокрема КП «Жилкомсервіс».
Рішенням 23 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 26.01.2024 № 522/24 Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» перейменовано у Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_2 є комунальною власністю територіальної громади міста Харкова та перебуває у господарському віданні КП «Житлокомсервіс».
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 454788971 від 03.12.2025, квартира АДРЕСА_3 , на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 3287, виданий 08.12.2004, видавник: Саутенко Н.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.
З довідки про нарахування та оплату житлово - комунальних послуг по АДРЕСА_1 вбачається, що у спірний період підприємством нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачка оплату послуг не здійснювала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2025 року у розмірі 46 497,22 грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
За час дії спірних правовідносин діяли Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, з подальшими змінами, та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII з подальшими змінами.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належать встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 3 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, та п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV управитель зобов'язаний, зокрема, забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
У частині 1 статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у ст. 162 ЖК Української РСР.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
З наведеного вище вбачається, що відповідачка є споживачем житлових послуг, що надаються позивачем.
Обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з ч. 1 ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. При цьому, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджуються факт надання КП «Житлокомсервіс» відповідачці зазначених вище послуг, відповідачка їх одержувала та не відмовлялась від них у встановленому законом порядку, а відтак в неї виник обов'язок сплатити ці послуги.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд установив, що відповідачка належним чином не виконувала обов'язок щодо повної та своєчасної оплати зазначених вище послуг, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Представник відповідачки ОСОБА_2 просив суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за надані послуги.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як свідчать матеріали справи, датою звернення КП «Житлокомсервіс» із даною позовною є 19 грудня 2025 року, а заборгованість відповідачці нарахована за період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2025 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі №679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також на встановлені судом обставини, а саме - дату звернення КП «Житлокомсервіс» із даною позовною заявою - 19 грудня 2025 року та період нарахування заборгованості з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2025 року, суд встановив, що позивач пропустив строк позовної давності щодо платежів за період з 01 березня 2007 року по 11 березня 2017 року.
Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 12 березня 2017 року по 01 листопада 2025 року, яка становить 34 769,36 грн.
При цьому, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період 01 березня 2007 року по 11 березня 2017 року задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 34 769,36 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивач заявив вимогу про відшкодування судового збору в розмірі 3028 грн, сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі в сумі 2 264,34 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 67,68 ЖК України, ст. ст. 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, суд
Позов Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 34 769 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят дев'ять) гривень 36 (тридцять шість) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлокомсервіс» судовий збір у розмірі 2 264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 34 (тридцять чотири) копійки.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Комунальне підприємство «Житлокомсервіс», код ЄДРПОУ 34467793, місцезнаходження: м. Харків вул. Конторська, 35.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 21 квітня 2026 року.
Суддя С. В. Демченко