справа № 619/2542/26
провадження № 1-кп/619/369/26
іменем України
21 квітня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025170020020027 від 29.11.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 62025170020020027 від 29.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Обвинувачений та захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, зазначивши, що клопотання прокурора не доведено належними та допустимими доказами, просили змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Заслухавши клопотання прокурора та думку обвинуваченого та його захисника, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 27.02.2026 щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27.04.2026 включно.
Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд зазначає, що після направлення обвинувального акта до суду процесуальний статус особи змінюється з підозрюваного на обвинуваченого, однак це не усуває необхідності перевірки наявності достатніх даних, які обґрунтовують висунуте обвинувачення, зокрема при вирішенні питань щодо запобіжного заходу.
При цьому суд враховує, що на стадії судового розгляду стандарт доказування є нижчим, ніж стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом, і зводиться до перевірки того, чи наявні фактичні дані, які могли б переконати об'єктивного спостерігача у можливій причетності особи до інкримінованого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії не передбачає дослідження всіх доказів у їх сукупності та не включає оцінку їх достовірності, оскільки такі питання належать до вирішення при ухваленні вироку за результатами безпосереднього дослідження доказів.
Матеріали кримінального провадження, на які посилається сторона обвинувачення у своєму клопотанні, на цьому етапі містять достатній обсяг відомостей, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність обвинуваченого до інкримінованого діяння, що дає суду підстави вважати обвинувачення не очевидно необґрунтованим.
Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
ОСОБА_5 , будучи військовим, в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду. У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв'язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.
Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Враховуючи те, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілих, свідків та дослідження їх судом, також враховуючи те, що існування даного ризику підтверджується тим, що на даний час свідки не допитані у судовому засіданні і перебуваючи на свободі, обвинувачений може впливати на них, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинуваченого.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Доводи прокурора, що перебуваючи на волі, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, ОСОБА_5 може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції не обгрунтовані належним чином та не доведені відповідними доказами.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення не обґрунтовані належним чином, отже на переконання суду, прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведено відповідними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Суд критично оцінює доводи сторони захисту та обвинуваченого щодо наявності підстав для зміни обраного запобіжного заходу та не вбачає підстав для їх задоволення.
Так, обґрунтовуючи необхідність зміни запобіжного заходу, сторона захисту посилається на обставини, які, на її думку, свідчать про відсутність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. Однак суд вважає такі доводи недостатніми та такими, що не спростовують обставин, які були покладені в основу застосування до обвинуваченого відповідного запобіжного заходу.
При вирішенні питання щодо доцільності зміни запобіжного заходу суд насамперед враховує характер та ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а також суворість покарання, яке може бути призначене у разі доведення його вини. Як вже зазначалося судом, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на значний строк. Саме усвідомлення обвинуваченим можливості призначення йому тривалого покарання у виді позбавлення волі може спонукати його до вчинення дій, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, суд враховує, що ризики, які були підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, зокрема ризик переховування від суду та ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, на теперішній час не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Жодних нових обставин, які б свідчили про їх істотне зменшення або повне усунення, стороною захисту суду не наведено та належними доказами не підтверджено. Суд також бере до уваги стадію судового розгляду кримінального провадження, зокрема те, що на даний час судове слідство ще триває, свідки не допитані, а тому зберігається об'єктивна можливість впливу на них з боку обвинуваченого у разі перебування його без належного процесуального контролю.
За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені стороною захисту доводи не спростовують існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, та не свідчать про наявність підстав для зміни обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу на більш м'який. Відтак підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу суд не вбачає.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи положення п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, суд вважає за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, що дає право суду застосувати запобіжний захід без визначення розміру застави.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на строк до 18 червня 2026 року включно.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 18 червня 2026 року включно без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1