Справа № 396/2850/25
Провадження № 2/396/468/26
Іменем України
16.04.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Цесельська О. С.
за участю секретаря судового засідання: Луценко Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу №396/2850/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитним договором, -
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 20.05.2025 р. між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.05.2025-100000450 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит. Сума кредиту складала 3000 грн. строком на 217 днів, з нарахуванням денної процентної ставки 0,84%. Процентна ставка " Стандарт" - фіксована незмінна прецентна ставка в розмір 1% за 1 день користування кредитом. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом. Однак, відповідач всупереч Закону та умовам договору своїх зобов'язань перед позивачем не виконав, внаслідок чого за відповідачем наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 9 960,00 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4 650,00 грн. заборгованість по процентам, 270 грн. - комісії, 540 грн. - додаткової комісії та 1500,00 грн. - по неустойці. Крім того, представник просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою суду від 13.01.2026 р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. В позовних вимогах просила розгляд справи провести без участі представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся, шляхом надіслання судової повістки за його місцем реєстрації, однак на адресу суду повернувся конверт із вкладенням «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов відповідач не надав.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.05.2025 р. між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №20.05.2025-100000450 відповідно до умов якого відповідач отримав кредит. Сума кредиту складала 3000 грн. строком на 217 днів, з нарахуванням денної процентної ставки 0,84%. Процентна ставка " Стандарт" - фіксована незмінна прецентна ставка в розмір 1% за 1 день користування кредитом. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка в розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 270 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка: 45 грн. 00 коп., що нараховується за кожне невиконання/неналежне виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов'язання.
Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Отже, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, надав відповідачу на номер картки № НОМЕР_1 кредитні кошти згідно договору кредиту №20.05.2025-100000450.
Проте, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості, у розмірі 9 960 грн., з яких: 3000 грн. - основний борг; 4 650,00 грн. - проценти; 270,00 грн. - комісія, додаткова комісія - 540,00 грн. та неустойка - 1500,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Устатті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3Закону України «Про електронну комерцію»).
Договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами, що також не заперечується самим відповідачем. Однак, в порушення умов договору позики, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подано, тому є підстави для стягнення з ОСОБА_1 основного боргу в розмірі 3000,00 грн.
Разом з тим, частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, з відповідача на користь позивача ТОВ "Споживчий центр" також необхідно стягнути 4 650,00 грн. процентів, комісії, пов'язаною з наданням кредиту - 270,00 грн., додаткової комісії - 540,00 грн.
Крім того, позивач прохав стягнути з відповідача 1500,00 грн. неустойки за зазначеним кредитним договором.
Але суд приходить до висновку, що вимога по задоволенню неустойки не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК. а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, з урахуванням положень Закону № 2120-1X, яким доповнено розділ IV «Прикінцеві та перехідних положень п. 6-1 Закону Україні «Про споживче кредитування», не підлягає стягненню неустойка, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Суд встановив, що в порушення умов кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, на час розгляду справи відповідних доказів сплати боргу не подав, тому є підстави для часткового задоволення позову в розмірі 8 460 грн. (основний борг, проценти, комісія та додаткові комісії).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2057 грн. 34 коп. (8 460 х 100 : 9 960 = 84,93 %, 2422,40 х 84,93 % = 2057 грн. 34 коп.).
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором №20.05.2025-100000450 від 20.05.2025 р. у розмірі 8 460,00 гривень, з яких: 3000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 4 650,00 гривень заборгованість за процентами, комісія - 270,00 грн., додаткові комісії - 540,00 грн. та 2057, 34 грн. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. С. Цесельська