Справа № 131/615/26
Провадження № 1-кс/131/115/2026
22.04.2026м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_2 із повідомленням про викрадення людини та незаконного позбавлення волі людини, в порядку ст.206 КПК України, -
21 квітня 2026 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулась з клопотанням до Іллінецького районного суду Вінницької області щодо повідомлення про викрадення людини та незаконного позбавлення волі людини, в порядку ст. 206 КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що 19 квітня 2026 року близько 09 години вихідного недільного дня відбулось незаконне проникнення на приватну територію до будинку АДРЕСА_1 , в якому постійно проживає її рідний брат ОСОБА_3 , двоє осіб, що проникли до будинку були вдягнені в чорний форменний одяг поліцейських. Застосовуючи фізичну силу, забрали з будинку ОСОБА_3 , посадили в поліцейську машину та повезли в невідомому напрямку. Так як ОСОБА_3 проживає в будинку один, заявниця випадково від сусідки, яка проживає поряд дізналась про викрадення та позбавлення волі її брата. Від поліцейських з 19 квітня 2026 року близько 09 год. до 10 год. 21 квітня 2026 року ніяких повідомлень рідним не надходило. ОСОБА_3 на телефонні дзвінки не відповідає, можливо через вилучення у нього телефону, підозрює можливо викрадення її брата пов'язане з так званою мобілізацією, однак на її усне звернення в ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомили про відсутність перебування в них її брата ОСОБА_3 .
Додатково зазначає, що її брат ОСОБА_3 через тяжке захворювання на епілепсію в армії не служив, воєнної присяги присяги не приймав, військової підготовки не проходив, був визнаний під час юрисдикції УРСР непридатним, в теперішній час повістку під розпис щодо призову на військову службу не отримував, йому не було вручено направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у ЗСУ та не запропоновано пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби військово-лікарською комісією.
Таким чином, вважає, що в діях невідомих зазначених посадових осіб вбачаються ознаки завершених злочинів, передбачених ст.146 КК України -незаконне позбавлення волі, здійснене службовими особами, ст.365 КК України - перевищення влади або службових повноважень, в тому числі порушення норм міжнародного права.
Враховуючи вказане, ОСОБА_2 просить суд відновити порушені права людини ОСОБА_4 .
Дослідивши вказане клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до ч.2 ст.206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Виходячи із вище зазначених положень законодавства, розгляду в порядку ст.206КПК України підлягають скарги, які виникають із кримінально-правових відносин.
Разом з тим, зі змісту клопотання встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно неї запобіжним заходом, не є затриманою у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Відповідно до ст.64, 65 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Зі змісту клопотання вбачається незгода заявника з діями працівників поліції чи службових (посадових) осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, пов'язаними з мобілізацією.
Разом з тим, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства службові особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Таким чином, ОСОБА_2 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
За викладених обставин, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст.206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що заявник у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього чи іншої особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, клопотання ОСОБА_2 не підлягає розгляду слідчим суддею, в порядку ст. 206 КПК України.
Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до переконання, що в даному випадку необхідно керуватись положенням ч.4 ст.304 КПК України, якою передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням.
Керуючись ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 із повідомленням про викрадення людини та незаконного позбавлення волі людини, в порядку ст.206 КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя: