Справа № 711/12005/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Демчик Р.В.
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6095355 від 04.11.2025;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до відповідальності є протиправною.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою старшого інспектора відділу поліцейської діяльності №1 (м. Черкаси) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Філенко Б.І. серії ЕНА №6095355 від 06.11.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 51 грн. Постанова винесена о 10:54:15.
Згідно цієї постанови, 06.11.2025 о 10:50, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FIAT DOBLO реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Чигиринчькій,2 в м. Черкаси проїхала перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофора, чим порушила п.8.7.3.г ПДР.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем на виконання покладеного на нього обов'язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), доведено факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, за яке останню було притягнуто до відповідальності.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту .
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Частиною четвертою статті 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Аналіз викладених норм, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право без складення відповідного протоколу виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення правил дорожнього руху на місці вчинення такого правопорушення.
Правила дорожнього руху (далі - ПДР) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП у зв'язку із порушенням пункту 8.7.3.г ПДР.
Згідно частини другої статті 122 КУпАП проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника , - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.7 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.
Згідно підпункту «г» пункту 8.7.3 ПДР сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно пункту 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Так, приймаючи оскаржувану постанову відповідач наголошував на тому, що позивач керуючи транспортним засобом проїхала перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора. Натомість позивач наголошує на тому, що вона не могла зупинити транспортний засіб без здійснення екстреного гальмування, що створило б небезпеку дорожньому руху. Також позивач вказувала на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частин першої-другої статті 72, частини першої статті 73, частини першої статті 75 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, чинними нормами передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Так, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем наданий відеозапис із відеореєстратора, встановленого у патрульному автомобілі працівників поліції, який рухався позаду авто, яким керувала позивач.
Дослідивши вказаний відеозапис, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач, дійсно, проїхала перехрестя на жовтий сигнал світлофора.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що жовтий сигнал світлофора увімкнувся на достатній відстані для здійснення позивачкою повної зупинки транспортного засобу в передбаченому пунктом 8.10 ПДР місці, а саме перед стоп-лінією, не застосовуючи при цьому екстреного гальмування.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що після ввімкнення жовтого сигналу світлофора до моменту, коли транспортний засіб опинився безпосередньо перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) минуло менше двох секунд. У даній ситуації, зважаючи на швидкість транспортного засобу, час реакції водія та гальмівний шлях авто, то суд апеляційної інстанції цілком допускає неможливість здійснення зупинки транспортного засобу у місці, визначеному пунктом 8.10 ПДР після ввімкнення жовтого сигналу світлофора не вдаючись до екстреного гальмування.
Натомість за даних обставин, доводи відповідача та мотиви суду першої інстанції про протилежне, на переконання суду апеляційної інстанції, не є очевидним та є лише припущенням, яке не може бути використане проти позивача для цілей притягнення його до відповідальності.
Згідно пункту 8.11 ПДР водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що продовжуючи рух після ввімкнення жовтого сигналу позивач діяла у повній відповідності вимог пункту 8.11 ПДР, а тому підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності були відсутні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Згідно частин першої, шостої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 1514 грн, що сплачений за подання позовної заяви у розмірі 605,6 та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,4 грн.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Національної поліції в Черкаській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6095355 від 04.11.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання вказане у позовній заяві: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667, вул. Смілянська, 57, м. Черкаси) сплачений судовий збір у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Є.В. Чаку