Справа №345/2399/26
Провадження № 1-кс/345/388/2026
17.04.2026 м. Калуш
Слідчий суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , посилаючись на те, що останній обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, так як він вчинив тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі.
Дане клопотання мотивоване тим, що слідчим відділенням Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025041330000082 від 20.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за підозрою ОСОБА_4 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 солдат ОСОБА_4 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 13.07.2023 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.
Згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 317 від 13.11.2023 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду старшого стрільця-оператора
3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2024 №159 у зв'язку з довготривалим лікуванням солдата ОСОБА_4 навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , виведено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України №64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 26.11.2024 не прибув вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 після завершення лікування та незаконно без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 16.04.2026, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .
16.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема матеріалами службового розслідування, . тощо.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу військовослужбовця без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Підозрюваний у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється.
Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду,
що підтверджується, тим що з 26.11.2024 по 16.04.2026 року ОСОБА_4 не з'явився вчасно на службу після лікування до військової частини та проводив його на власний розсуд по місцю свого проживання.
Так, підозрюваний усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до кримінально-правової теорії є триваючим злочином, тобто буде закінченим в момент з'явлення останнього для продовження несення служби, або ж його затримання. Таким чином, ОСОБА_4 продовжує вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, що підтверджується зібраними матеріалами даного кримінального провадження.
На даний час запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливо, тому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України.
Факт надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, що його обґрунтовують, більше ніж за три години до початку розгляду цього клопотання слідчим суддею, посвідчений підписом підозрюваного на примірнику клопотання, поданому суду та підписом його захисника.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задоволити, оскільки ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та на даний час наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, з врахуванням того, що підозрюваний усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення злочину у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до кримінально-правової теорії є триваючим злочином, тобто буде закінченим в момент з'явлення останнього для продовження несення служби, або ж його затримання. Таким чином, ОСОБА_4 продовжує вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, що підтверджується зібраними матеріалами даного кримінального провадження.
На даний час запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливо.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та вказав, що враховуючи обставини справи йому слід застосувати більш м'якший запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту .
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку прокурора, який просить задоволити клопотання слідчого у зв'язку з існуванням, визначених ст.177 КПК України, ризиків; думку захисника, підозрюваного, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
При обранні запобіжного заходу повинні враховуватись одночасно його мета (ч.1 ст.177 КПК), підстави (ч.2 ст.177 КПК) та інші передбачені законом обставини (ст.178 КПК). Згідно з ч. 2 ст.177 КПК підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених, ч.5 ст.407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу військовослужбовця без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Досудовим розслідуванням встановлено, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2023 № 335 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2024 №159 у зв'язку з довготривалим лікуванням солдата ОСОБА_4 навідника протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , виведено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 26.11.2024 не прибув вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 після завершення лікування та незаконно без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 16.04.2026, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому продовжено по теперішній час. Таке рішення було ухвалено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 26.11.2024 не прибув вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 після завершення лікування та незаконно без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 16.04.2026, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 .
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вище зазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, 26.11.2024 не прибув вчасно до розташування військової частини НОМЕР_1 після завершення лікування та незаконно без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 16.04.2026, проводячи службовий час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 ,чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу військовослужбовця без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
16.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,повідомленопро підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 407 КК України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Як зазначено в ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно п. 5 ст.183КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад трьох років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Таким чином, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного слідчий суддя враховує не лише наявність у кримінальному провадженні вагомих доказів обгрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також специфіку кримінального правопорушення, за яким оголошено підозру, конкретні обставини, мотиви, час і місце, спосіб скоєння такого, діючим військовослужбовцем, під час воєнного стану, а також беручи до уваги тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні самовільного залишення розташування військової частини, а саме нормою Кримінального кодексу України передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, відтак суд зважає на наведені органом досудового слідства ризики того, що перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання за вчинене, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, а надалі - суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення реально існують.
Беручи до уваги у сукупності вищенаведені дані про особу підозрюваного, конкретні обставини та умови вчинення кримінального правопорушення, а також те, що підозрюваним не представлено суду доказів наявності у нього беззаперечних достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про безпідставність наведених органом досудового розслідування ризиків у відповідності до ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до остаточного висновку, що на даному етапі такі ризики кримінального провадження реально існують, належні підстави для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у виді домашнього арешту відсутні, в ході судового засіданя відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою не здобуто, а тому саме тримання під вартою забезпечить належну поведінку підозрюваного для виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім того, суд також враховує, що положенням ч. 8 ст.176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до переконливого висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором, необхідно задоволити, а до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до абз.8 ч. 4 ст.183КПК України зазначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З викладеного вбачається, що законодавцем передбачено можливість, а не обов'язок суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, а тому суд з урахуванням встановлених в ході розгляду даного клопотання обставин та даних про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, суд приходить до переконання про можливість визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд враховуючи дані про особу обвинуваченого приходить до висновку про доцільність визначити йому заставу 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка не порушує принцип пропорційності. Проте вона є значною та, на думку суду, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, суд вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 198, КПК України,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, на строк 60 днів, термін якого обчислювати з 18.50 год. 16.04.2026 по 18:50 год. 14.06.2026 включно.
Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави тридцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 99 840,00 гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 14.06.2026 року обовязки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» Міністерства юстиції України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань № 12» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Слідчий суддя