Справа № 640/3871/22
21 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0709210707, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві 22.09.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ про призначення перевірки від 06 серпня 2021 року № 2368-п в якості підстав для проведення фактичної перевірки містив лише посилання на підпункти 80.2.2 і 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Будь-якої інформації про те, яка інформація слугувала підставою для призначення перевірки податковим органом не зазначено.
Позивачем також зазначено, що перевіркою, яка розпочалась 13.08.2021 р., не могло бути встановлене порушення у вигляді не проведення розрахункових операцій чи не створення відповідного розрахункового документу, оскільки, на момент проведення фактичної перевірки у всіх без виключення чеках РРО, які роздруковувалися та видавалися на перевіряємій АЗС, вказувалося літерне позначення акцизного податку, розмір ставки акцизного податку та загальна сума такого податку.
Також позивач вказує, що у даному випадку мова іде про невідповідність між вартістю проданих товарів та сумою розрахункового документу, який виданий чи повинен був бути виданим, тому і штраф розраховується від вартості товарів (робіт, послуг), проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом. Якщо у чеку відсутній який-небудь обов'язковий реквізит (наприклад, як у нашому випадку стверджує відповідач, відсутнє літерне позначення та сума акцизного податку), але немає невідповідності між вартістю проданих товарів і сумою даного розрахункового документу, тому складу правопорушення, передбаченого п.1 ст.3 Закону №265 у даному випадку немає, і відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого п.1 ст.17 Закону №265 не застосовується, адже у даному випадку ні інтерес держави, ні інтерес споживача ніяким чином не порушується.
Окрім того, позивач зазначає, що в межах однієї перевірки на окремому господарському об'єкті суб'єкта господарської діяльності, контролюючий орган може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі 10%, за умови, якщо раніше (до проведення цієї перевірки господарського об'єкту та до перевіряємого в рамках цієї перевірки періоду) контролюючим органом не було встановлено порушення суб'єктом господарювання таких же вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2022 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/8782/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 року справу №640/8782/22 прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 22 вересня 2021 року №0709210707, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» штрафних санкцій на суму 184265,24 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ВП) (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (місцезнаходження: 01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, оф. 405, код ЄДРПОУ 39039648) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1059,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (ЄДРПОУ 39039648, місцезнаходження: 01010, м. Київ, пров. Хрестовий, буд. 2, оф. 405) зареєстровано юридичною особою 26 грудня 2013 року, як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, видами діяльності є: 47.30. Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.11. Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21. Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.39. Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.99. Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 46.71. Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.11. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.78. Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 52.24. Транспортне оброблення вантажів; 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 66.22. Діяльність страхових агентів і брокерів; 66.29. Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 69.20. Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 73.11. Рекламні агентства; 73.20. Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 33.11. Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12. Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.20. Установлення та монтаж машин і устатковання; 47.25. Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 53.20. Інша поштова та кур'єрська діяльність.
У період з 13.08.2021 року по 21.08.2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку ТОВ «Манго-Груп» за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності: Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське Шосе, 79.
За результатами перевірки складено акт від 25.08.2021 року № 7879/08/010709/39039648, в якому встановлені наступні порушення:
- встановлено порушення режиму попереднього програмування підакцизних товарів, а саме: згідно баз даних АС «Податковий блок», 15.01.2021 року о 08 год. 08 хв. Через РРО №3000199518 було продане дизельне паливо (ДП-3-ЄВРО5-В0) без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Аналогічно цього ж числа об 07:09, 06:57, 7:13 продано скраплений газ без коду УКТ ЗЕД.
- встановлено неподання до органів ДПС звітності, пов'язаної із використанням РРО №300099518 та неподання фіскальних чеків з РРО за 26.01.2021 року, 02.03.2021 року, 11.03.2021 року, 03.05.2021 року.
- встановлено проведення розрахункових операцій через РРО без створення відповідних розрахункових документів, а саме: згідно Положення про форму розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016 р., розрахунковий документ відповідної форми повинен містити інформацію, у тому числі, щодо ставки акцизного податку, його літерного позначення та сум акцизного податку. В порушення цього на перевіряємій АЗС ТОВ «Манго-Груп» при проведенні розрахункових операцій на РРО №3000199518 друкуються чеки невстановленої форми та змісту, які не містять вищевказану інформацію стосовно акцизного податку, а також згідно діючого законодавства, не є розрахунковими документами. За перевіряємий період на АЗС з магазином ТОВ/ «Манго-Груп», було роздруковано чеків невстановленої форми при продажу підакцизних товарів назагальну суму 11331618,53 грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями контролюючий орган зробив висновок про порушення ТОВ «Манго-Груп», вимог п.п. 1, 7, 9, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі - Закон №265).
07.09.2021 року позивач подав до Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення №615 на Акт перевірки.
22.09.2021 року Головним управлінням ДПС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0709210707, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.п.1, 7, 10 ст.17 Закону №265, у загальному розмірі 235 941,55 грн. (230 331,55 грн - штраф за порушення п.1 ст. 3 Закону №265, 510,00 грн. - штраф за порушення п.п. 7, 9 ст. 3 Закону №265 та 5100,00 грн - штраф за порушення п.11 ст. 3 Закону №265).
05.10.2021 року позивачем подана скарга на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги позивача ДПС України винесла рішення про результати розгляду скарги №1087/6/99-00-06-03-02-06 від 20.01.2022 року, яким скаргу позивача залишила без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийнято всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України.
Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Пункту 80.4 статті 80 ПК України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
За положеннями пункту 81.1 статті 81 Кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Як убачається із матеріалів справи, наказ про проведення перевірки видано на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Мета перевірки, як зазначено в направленні на перевірку - з метою перевірки з питань дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій, наявність ліцензій та інших документів, установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, доводи позивача про протиправність проведення відповідачем фактичної перевірки з підстав не зазначення в наказі, яка саме інформація була наявна у відповідача, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними, оскільки відсутність відповідної інформації за наявності оформлення наказу відповідно до вимог статті 81 Податкового кодексу України та законодавчо встановлених підстав для його видання, не є достатньою підставою для визнання такої перевірки і її наслідків протиправними.
Разом з тим, для вирішення питання щодо здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, слід звернути увагу на функції контролюючого органу.
У відповідності до підпунктів 19-1.1.4, 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Таким чином, контролюючий орган наділеній повноваженнями проводити фактичні перевірки за наявності передбачених законом обставин, зокрема, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Так, відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів).
Водночас, слід зазначити, що призначаючи фактичну перевірку щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів фахівці контролюючого органу вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань.
Таким чином, податковий орган мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством, у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №805/3809/16-а підтверджено позицію, що здійснення функцій, визначених законодавством, зокрема, у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг).
Як убачається із матеріалів справи, наказ на проведення фактичної перевірки №2368-п містить дату його видачі - 06 серпня 2021 року, найменування контролюючого органу Головне управління ДПС у Запорізькій області, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється - ТОВ «МАНГО-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39039648)» адресу господарського об'єкту - АЗС з магазином за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мелитопольське шосе, 79, вид перевірки - фактична, підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України - підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дату початку перевірки - з 12.08.2021 року, тривалість перевірки - не більше 10 діб, з питань дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами, вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій, наявність ліцензій та інших документів, установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють виробництво та обіг підакцизних товарів в Україні.
Наказ №2368-п від 06.08.2021 року підписаний заступником начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області та скріплений печаткою контролюючого органу.
Таким чином, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України, був прийнятий без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбаченої ПК України підстави для її проведення.
При цьому, видання керівником відповідача наказу про призначення перевірки не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Тобто не зазначення в наказі конкретних підстав для проведення фактичної перевірки не є підставою для визнання такого наказу протиправним і, відповідно, протиправною саму перевірку.
При цьому, не зазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки, відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19.
Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, позивачем було допущено до проведення фактичної перевірки контролюючих осіб і за наслідками перевірки складено акт перевірки від 25.08.2021 року №7879/08/01/07/09/39039648 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.2021 року №0709210707, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 235941,55 грн.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2021 у справі №816/228/17, відступаючи від позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року, дійшла наступного висновку: «у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права; неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки; при цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Отже, відсутність у наказі на проведення фактичної перевірки детальної інформації щодо підстав проведення такої перевірки не вплинула на висновки проведеної перевірки господарюючого об'єкта позивача.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 зазначено, що підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги наявну у відповідача податкову інформацію, наказ про призначення фактичної перевірки щодо позивачки був винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, і під час розгляду справи контролюючий орган довів наявність підстав для проведення фактичної перевірки, передбачених п. 80.2 ст. 80 ПК України, що спростовує відповідні посилання скаржника у цій частині.
Стосовно виявлених податковим органом порушень, визначених у спірному податковому повідомленні-рішенні слід зазначити наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
З наведеного вбачається, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону №265/95-ВР.
Згідно з пунктом 11 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) й утворює склад правопорушення.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.02.2023 №500/6845/21.
Так, Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що у випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Факт продажу позивачем скрапленого газу без застосування РРО відображено в акті перевірки, який є доказом виявлених порушень, та не заперечується позивачем, отже, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР (з у рахуванням пункту 11 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР) за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.
Підставою для нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн є висновок контролюючого органу про неподання позивачем до органів ДПС звітності, пов'язаної з використанням РРО №3000199518, та ненадання копій фіскальних звітних чеків з РРО, зокрема, за 26.01.2021, 02.03.2021, 11.03.2021, чим порушено п. п. 7, 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Відповідно до положень пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані подавати до контролюючих органів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.
Пунктом 9 статті 3 цього Закону визначено, що суб'єкти господарювання зобов'язані щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Статтею 2 Закону 265/95-ВР визначено, що фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний фіскальний звітний чек) реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час створення якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься відповідно до фіскальної пам'яті реєстратора розрахункових операцій або фіскального сервера контролюючого органу.
Відповідно до пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (надалі - Вимоги №199), Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та внесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.
Пунктом 14 Вимог №199 визначено, що чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити:
- назву і адресу господарської одиниці;
- індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери "ПН". У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ідентифікаційний номер згідно з ДРФО (для фізичних осіб), а замість літер "ПН" - літери "ІД";
- фіскальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери "ФН";
- заводський номер реєстратора;
- логотип виробника.
У відповідності до положень пункту 17 Вимог 199, чек Z-звіту - фіскальний звітний чек повинен додатково містити такі дані (всі підсумки та суми обчислюються за зміну):
- підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) за кожною ставкою ПДВ окремо;
- літерні позначення та відповідні ставки ПДВ у відсотках, а також дати їх останнього занесення (якщо таке занесення проводилося у день друкування даного фі-скального звітного чека);
- суми ПДВ за кожною ставкою;
- підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), продаж яких не підлягає обкладенню ПДВ;
- загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) з розбивкою за формами оплати;
- підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, п'ятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцям (споживачам послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю;
- суми готівки за операціями "службового внесення" та "службової видачі";
- кількість касових чеків (квитанцій), виданих за зміну, окремо за реалізованими товарами (наданими послугами) та виданими коштами;
- номер, дату і час друкування фіскального звітного чека;
- повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті та дійсність фіскального звітного чека.
Згідно положень пункту 2 Вимог №199 фіскальна інформація - інформація про обсяг розрахункових операцій, проведених через реєстратор у фіскальному режимі роботи, інформація, що міститься в розрахункових документах, інформація, що вноситься до оперативної пам'яті реєстратора за підсумками розрахункової операції, інформація, що вноситься до фіскальної пам'яті за підсумками зміни, контрольна стрічка в електронній формі та контрольно-звітна інформація, яка передається до системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій.
Фіскалізація - це перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора.
Статтею 2 Закону 265/95-ВР визначено, що фіскальний режим роботи - це режим роботи опломбованого належним чином реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.
Згідно пункту 3 Вимог №199 фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора. При цьому реєстратор повинен забезпечити неможливість подальшого виходу з фіскального режиму роботи.
Відповідно до пункту 6 Вимог №199 усі документи, що друкуються реєстратором у фіскальному режимі роботи, повинні мати логотип виробника, зазначений в експлуатаційній документації на конкретну модель (модифікацію) реєстратора, який виводиться на друк тільки після закінчення друкування фіскальних даних. Логотип виробника друкується у вигляді графічного зображення. Не дозволяється друкування логотипа символами, що застосовуються для друкування документа.
Реєстратор повинен забезпечувати ідентичність фіскальної інформації в копіях документів, що зберігаються в носії контрольної стрічки в електронній формі, такій інформації у відповідних документах, створених в паперовій та/або електронній формі.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що суб'єкт господарювання повинен створювати та друкувати Z-звіт кожного дня, протягом якого він здійснював розрахункові операції, не пізніше 24:00 цього дня. Оскільки в добі всього 24 години (тобто, день триває з 0 години ранку та закінчується 24 годиною ночі), при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня.
Особливості роботи РРО повинні забезпечувати створення у паперовій та/або електронній формі фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) за кожний робочий день.
Відповідно до пункту 2 Вимог №199, Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та внесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.
Зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.
У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до Вимог №199), зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години.
Таким чином, законодавець чітко закріпив за суб'єктом господарювання обов'язок щоденно створювати у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) або програмними реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій. При цьому, Z-звіт повинен бути створений та надрукований до кінця дня, але не пізніше 24 години цього дня.
Так, позивачем до матеріалів справи додані наступні Z - звіти: за 12.08.2021 та 13.08.2021.
Вказані Z - звіти мають всі обов'язкові реквізити, визначені Вимогами №199, зокрема, номер, дату і час друкування, фіскальний номер реєстратора, повідомлення про обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам'яті тощо.
Водночас, ненадання копій фіскальних звітних чеків з РРО, зокрема, за 26.01.2021, 02.03.2021, 11.03.2021, є порушенням п. п. 7, 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Пунктом 10 статті 17 Закону №265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі неподання до контролюючих органів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв'язку в разі обов'язковості її подання.
Оскільки неподання до контролюючих органів по дротовим або бездротовим каналам зв'язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані; та щоденно нестворення у паперовій та/або електронній формі реєстраторами розрахункових операцій фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій, суд дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 10 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пунктів 7 та 9 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Щодо порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР, слід зазначити наступне.
Так, згідно з пунктом 7 статті 17 Закону №265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Таким чином, розрахунковий документ повинен відповідати встановленій формі і змісту, мати всі обов'язкові реквізити, а в разі відсутності хоча б одного обов'язкового реквізиту такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Тобто вказані норми не мають альтернативи і не надають контролюючому органу право вибору в залежності від інших обставин трактувати наявність чи відсутність порушення у господарюючого суб'єкта. Проведення розрахункової операції з видачею розрахункового документа, який не містить хоча б одного обов'язкового реквізиту, вважається невидачею такого розрахункового документа, оскільки такий документ не приймається як розрахунковий.
Отже, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано вчинення ним порушення пунктів 1, 7, 9, 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Згідно зі статтею 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
За порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність згідно з пунктом 1 статті 17 цього Закону, а саме:
1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Разом з тим, відповідно до пункту 11 Прикінцевих положень цього Закону тимчасово, до 1 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
За порушення пунктів 7 та 9 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність згідно з пунктом 10 статті 17 цього Закону, а саме: тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі неподання до контролюючих органів звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій через дротові або бездротові канали зв'язку в разі обов'язковості її подання.
За порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність згідно з пунктом 7 статті 17 цього Закону, а саме: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Матеріали справи свідчать, що податковим повідомленням-рішенням від 22.09.2021 року №0709210707 Головне управління ДПС у м. Києві за порушення пунктів 1, 7, 9, 11 Закону №265/95-ВР, застосувало до позивача штраф у розмірі 235941,55 грн.
При цьому, податковим органом були враховані заперечення позивача на акт перевірки, а саме враховано зміни, внесені Законом України №1791-VIII від 20 грудня 2017 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набув чинності з 01 січня 2017 року в частині скасування акцизного податку із роздрібного продажу палива, а також період, в якому АЗС з магазином за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 79, товариство при проведенні розрахункових операцій через РРО не друкувало у касових чеках інформацію щодо ставки акцизного податку, його літерного значення та сум акцизного податку - перераховано суму роздрукованих касових чеків невстановленої форми при продажу підакцизних товарів на АЗС з магазином, яка склала - 460663,10 грн.
З Висновку №58464/6/08-01-07-09 від 21 вересня 2021 року, затвердженого заступником начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області 16 вересня 2021 року, на заперечення від 07 вересня 2021 року до акту фактичної перевірки №7879/08/01/07/09/39039648 від 25 серпня 2021 року, слідує, що враховуючи суму невидачі розрахункових документів у розмірі 460663,10 грн, штрафна санкція за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР становить: 460663,10 грн х 50% = 230331,55 грн; за порушення пунктів 7, 9 статті 3 Закону №265/95-ВР - тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за порушення пункту 11 статті 3 вказаного Закону - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, у розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2021 року №0709210707 зазначено, що, зокрема за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність « 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення 460663,10 грн х 50% = 230331,55 грн.
Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, наведене порушення вчинено позивачем вперше, доказів встановлення повторного порушення відповідачем не надано.
Таким чином, відповідачем неправомірно в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення розрахована штрафна санкція за порушення пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, оскільки 10% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення вчинено вперше становитиме - 460663,10 грн х 10% = 46066,31 грн.
Щодо решти застосованої санкції - за порушення пунктів 7, 9 статті 3 Закону №265/95-ВР - 510 грн; і за порушення пункту 11 статті 3 цього Закону - 5100 грн. - розрахунок відповідає санкції статті.
Таким чином, вірним є застосування до позивача штрафу у розмірі 51676,31 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2021 року №0709210707, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» штрафних санкцій на суму 184265,24 грн.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то рішення суду в цій частині не оскаржується та відповідач в апеляційній скарзі не наводить доводів та міркувань незаконності рішення в цій частині, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Файдюк В.В.