Справа № 620/2155/25 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
21 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/апелянт/ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року включно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених йому сум грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо незастосування з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року при обчисленні ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року включно розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених йому сум грошового забезпечення та інших виплат.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалось із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року (1762 грн), тоді як з 29 січня 2020 року, після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, підлягала застосуванню первісна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, яка передбачає розрахунок окладів шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. У період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року відповідач нараховував грошове забезпечення з використанням бази 1 762 грн замість фактичних розмірів прожиткового мінімуму, передбачених законами України про Державний бюджет на 2020-2023 роки. Унаслідок цього грошове забезпечення, а також додаткові виплати нараховані у занижених розмірах.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року посадовий оклад, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, враховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що після визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 у первісній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. У спірний період (з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року) відповідач безпідставно застосовував для розрахунку грошового забезпечення позивача показник прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року, що суперечить чинному правовому регулюванню та не узгоджується із положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, яким виключено застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. З огляду на це суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного нарахування грошового забезпечення, у тому числі додаткових та одноразових виплат, і зобов'язав здійснити їх перерахунок із застосуванням актуального прожиткового мінімуму на відповідні роки. Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про компенсацію податку з доходів фізичних осіб як передчасної, оскільки відповідні виплати ще не були фактично нараховані та здійснені, а судовому захисту підлягають лише порушені, а не потенційні права.
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми законодавства, зокрема не врахував положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, яким мінімальна заробітна плата виключена як розрахункова величина для визначення посадових окладів та інших виплат, а тому пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 у первісній редакції після 29 січня 2020 року не підлягав застосуванню в тому значенні, яке поклав в основу рішення суд першої інстанції. Наявна колізія між пунктом 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» має вирішуватися на користь акта вищої юридичної сили, тобто закону, у зв'язку з чим розрахунковою величиною для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням залишається прожитковий мінімум для працездатних осіб станом саме на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762 грн. На підтвердження цієї позиції скаржник посилається також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а та наголошує, що правові підстави для перерахунку грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення, премії та інших пов'язаних виплат із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня кожного календарного року відсутні, а тому будь-якої протиправної бездіяльності з боку військової частини не було.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 24 грудня 2019 року по 09 березня 2023 року у ВЧ НОМЕР_1 .
28 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із письмовою заявою, в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року відповідно до чинного законодавства, врахувавши оновлені показники прожиткового мінімуму для працездатних осіб та здійснити виплату недоотриманих сум.
У відповідь ВЧ НОМЕР_1 листом від 11 лютого 2025 року № 262 повідомив позивача, що його звернення про здійснення перерахунку грошового забезпечення розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», за результатами чого підстав для проведення такого перерахунку не встановлено. Вказано, що у спірний період застосуванню підлягала постанова Кабінету Міністрів України № 704 у редакції постанови № 103, якою передбачено визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Водночас зазначено, що хоча пункт 6 постанови № 103 був скасований судом, однак це не змінює підходу до визначення розрахункової величини, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду та положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ саме прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762 грн підлягає застосуванню при визначенні грошового забезпечення. Також у листі наголошено на відсутності заборгованості перед позивачем, оскільки всі виплати здійснювались у межах чинного законодавства, а дані особового рахунку підтверджують правильність нарахувань. Додатково повідомлено, що індексація грошового забезпечення проводилась відповідно до встановленого порядку, з урахуванням базового місяця та індексу споживчих цін, а у визначені періоди підстав для її нарахування не виникало. Відтак, відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача.
Позивач вважав такі дії відповідача протиправними, тому звернуся до суду.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Оскільки оскаржуване рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 (далі - Постанова № 704), якою було збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, з урахуванням яких пункт 4 вказаного підзаконного нормативно-правового акту викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Разом з цим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з 29 січня 2020 року (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) до спірних правовідносин застосовуються положення пункту 4 Постанови № 704 у редакції до 24 лютого 2018 року.
Такою редакцією було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З огляду на викладені висновки, грошове забезпечення позивача має бути перераховане в сторону збільшення, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
При апеляційному перегляді колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 500/8485/21, від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 10 січня 2023 року у справі № 120/8682/21-а. Колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення - грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, за період з 29 січня 2020 року по 09 березня 2023 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення Закону № 1774-VIII, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Посилання апелянта на наявність колізії між пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103 є безпідставними, оскільки спірні правовідносини не пов'язані із застосуванням мінімальної заробітної плати як розрахункової величини. Як убачається зі змісту пункту 4 постанови № 704, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями є саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тоді як мінімальна заробітна плата використовується лише як гарантійний мінімум і не є самостійною розрахунковою величиною.
Відтак обмеження, встановлене Законом № 1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, не впливає на спірні правовідносини та не змінює порядку визначення складових грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до Постанови № 704.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування при визначенні розміру грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762 грн. Зазначена позиція ґрунтується на редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 103, однак пункт 6 цієї постанови, яким було змінено відповідну норму, визнано протиправним та скасовано судом, що спричинило відновлення дії пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції.
Отже, починаючи з 29 січня 2020 року, розрахунок посадових окладів та окладів за військовими званнями має здійснюватися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не фіксованого показника станом на 01 січня 2018 року.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки така позиція була сформована до напрацювання сталої судової практики з цього питання. Натомість у подальших постановах Верховного Суду, зокрема від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та інших, сформовано правовий висновок про необхідність застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, як розрахункової величини при визначенні грошового забезпечення військовослужбовців.
Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до повторення правової позиції відповідача, яка була предметом дослідження суду першої інстанції та отримала належну правову оцінку, і не містять нових обставин чи аргументів, які б спростовували правильність висновків цього суду.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.