Єдиний унікальний номер: 343/825/26
Номер провадження: 1-кс/343/174/26
про арешт майна
22 квітня 2026 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчої слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026092780000020 від 03.04.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке погодив прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 ,
слідча слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на речі, а саме 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «КРУК» і 1 банку із сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «СОКОА» та аркуш паперу із написами, які опечатані та поміщені до спецпакету WAR1606797, мобільний телефон «ОРРО» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 , який опечатано та поміщено до спецпакету NPU5794768, які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а також тепловізор із написом THUNDER NIKMICRО, який опечатано та поміщено до спецпакету WAR 1084441, мобільний телефон марки Apple iPhone 11, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , який опечатано та поміщено до спецпакету PSP1091954, які були вилучені під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження, розпорядження ними особам, які наділені правами на вказані дії.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42026092780000020 від 03.04.2026 за ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , будучи діючим військовослужбовцем ЗСУ ВЧ НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 окрема механізована бригада АДРЕСА_3 ), який 24.08.2024 самовільно залишив військову частину, та його односельчанин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно зберігають незареєстровану вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, яку використовують під час полювання на території Болехівської ТГ Калуського району Івано-Франківської області.
17 квітня 2026 року в період часу з 07 год 32 хв до 13 год 52 хв на підставі ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/825/26 від 16.04.2026 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , під час якого було виявлено та вилучено предмети зовні схожі на вогнепальну зброю та бойові припаси, які останній незаконно придбав, зберігав та переніс без передбаченого законом дозволу. Вилучені під час проведення обшуку предмети зовні схожі на вогнепальну зброю та бойові припаси, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, 17.04.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та долучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази.
В ухвалі слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст. 234 КПК України, було чітко прописано індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна, яких планується відшукати, а також їхній зв'язок із вчиненим кримінальним правопорушення, а саме слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення нарізної вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, комплектуючих приладів та пристроїв, пристосувань для її використання, ремонту, чи будь-якої зміни.
Під час проведення обшуку за вказаною вище адресою, крім зазначених в ухвалі суду предметів, було також виявлено та вилучено: пластикову коробку синього кольору, в якій була наявна 1 банка з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «КРУК», 1 банка з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «СОКОА» та аркуш паперу із написами, які можуть відноситися до вибухових речовин, тому потребують додаткового їх дослідження у відповідній експертній установі.
Також під час обшуку було вилучено мобільний телефон «ОРРО» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 , який може містити інформацію, що має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме відомості про обставини придбання, носіння та зберігання вилучених під час обшуку предметів зовні схожих на вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини.
Вилучені під час обшуку речі постановою слідчого 17.04.2026 визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження як речові докази, відповідно до вимог ст. 98 КПК України.
Крім того, 17 квітня 2026 року в період часу з 07 год 25 хв до 10 год 30 хв на підставі ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області № 343/825/26 від 16.04.2026 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого в гаражному приміщені на стелажі виявлено та вилучено предмет зовні схожий на тепловізор із написом THUNDER NIKMICRО, який опечатано та поміщено до спецпакету WAR 1084441, а також мобільний телефон Apple iPhone 11, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ1: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , який опечатано та поміщено до спецпакету PSP1091954. Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, 17.04.2026 зазначені предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та долучені як речові докази до матеріалів кримінального провадження.
Вказані вище предмети також не були включені в ухвалу слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за адресою АДРЕСА_2 .
Враховуючи те, що ОСОБА_6 , будучи діючим військовослужбовцем ЗСУ ВЧ НОМЕР_5 , 24.08.2024 самовільно залишив військову частину, вилучений у нього тепловізор із написом THUNDER NIKMICRО міг бути привезений ним із зони ведення бойових дій після самовільного залишення військової частини як «трофей», тому потребує додаткової перевірки його серед обліку викраденого, втраченого військового обладнання, а вилучений мобільний телефон марки Apple iPhone 11, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , може містити інформацію, що має суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, а саме відомості про обставини придбання, носіння та зберігання вилученого під час обшуку тепловізора із написом THUNDER NIKMICRО та бойових припасів.
З метою повного та об'єктивного встановлення всіх фактичних обставин злочину, збереження речових доказів, які були предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також проведення необхідних судових експертиз, під час розслідування виникла необхідність в накладені арешту на майно. Клопотання про арешт майна вноситься з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідча слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, безпосередньо в клопотанні про арешт майна просила проводити його розгляд за її відсутності.
Власники (володільці) майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд клопотання були повідомлені. Від адвоката першого надійшло клопотання, в якому він просить у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити, оскільки вилучене майно не має жодного відношення до провадження і не може бути речовим дкоазом, та повернути його власнику, що вирішувати за їх відсутності. Від другого будь-яких заяв, клопотань не надходило.
Їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя встановив таке.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
В силу вимог ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України).
Сукупний аналіз зазначених вище норм кримінального процесуального законодавства вказує на те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
Дозвіл на відшукання певних речей, який надається слідчим суддею, не створює умов для їх автоматичного арешту. Натомість, вилучення речей, щодо яких надано дозвіл на відшукання, та як наслідок набуття такими речами статусу тимчасово вилученого майна, відбувається виключно за наявності достатніх підстав вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).
Дотримання умов, за яких майно набуває статусу тимчасово вилученого, відповідає вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до яких будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а, отже, суб'єкт, який створює таке обмеження, повинен мати належні правові підстави для його здійснення.
Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.
Крім того, вимогами ч. 1 ст. 100 КПК України закріплено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Таким чином, все майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику.
В свою чергу, внаслідок арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму "тимчасово вилучене майно" трансформується у "арештоване майно" із відповідною правовою підставою, визначеною ч. 2 ст. 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення).
Згідно із долученими до клопотання матеріалами, 16 квітня 2026 року слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , з метою відшукування та вилучення нарізної вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, комплектуючих приладів та пристроїв, пристосувань для її викорситання, ремонту чи будь-якої зміни; а також дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , з метою відшукування та вилучення нарізної вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, комплектуючих приладів та пристроїв, пристосувань для її використання, ремонту чи будь-якої зміни.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_5 був проведений 17.04.2026 в період із 07:32 до 13:52, на що вказує відповідний протокол обшуку. Під час обшуку, крім зазначених в ухвалі суду від 16.04.2026 предметів, було також виявлено та вилучено: пластикову коробку синього кольору, в якій була наявна 1 банка з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «КРУК», 1 банка з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «СОКОА» та мобільний телефон «ОРРО» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 . Вказані речі, згідно із постановою слідчого від 17.04.2026, визнано речовими доказами.
Обшук за місцем проживання ОСОБА_6 проведено 17.04.2025 в період із 07:25 до 10:30, про що свідчить відповідний протокол обшуку. Під час обшуку, крім зазначених в ухвалі суду від 16.04.2026 предметів, було також виявлено та вилучено: предмет зовні схожий на тепловізор із написом THUNDER NIKMICRО та мобільний телефон Apple iPhone 11, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ1: НОМЕР_4 . Зазначені речі, згідно із постановою слідчого від 17.04.2026, визнано речовими доказами.
Із клопотанням про арешт майна слідча звернулась до суду 20.04.2025 о 14:35.
Приписами абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Водночас слід враховувати, що норми ч. 7 ст. 115 КПК України в частині можливості вчинити відповідну дію у наступний робочий день, у разі, коли момент закінчення процесуального строку припадає на неробочий день, не розповсюджується на строки, які обчислюються годинами.
Таким чином, слідча була зобов'язана подати клопотання про арешт майна не пізніше 19.04.2025 13:52 год щодо майна ОСОБА_5 та не пізніше 19.04.2025 10:30 год щодо майна ОСОБА_6 , чого нею дотримано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Аналіз положень ст. 172 173 КПК України дає чітке уявлення, що пропуск строку на звернення з клопотанням про арешт майна не є самостійною підставою для відмови у його задоволенні, та звільнення слідчого судді від обов'язку розглянути його по суті.
Частина 1 статті 113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов'язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.
Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв'язку із закінченням строку можливості реалізувати право.
Закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку. Пропуск строку виконання обов'язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.
Таким чином, розгляд клопотання, поданого поза межами строку, визначеним ч. 5 ст. 171 КПК України, породжує обов'язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов'язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання ніж визначене ст.173 КПК України: задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов'язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя чинним процесуальним законодавством.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя вважає за необхідне, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, з'ясувати обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
У розумінні положень ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження і є тимчасовим, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна, зокрема, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів і накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті (ст. 98 КПК України).
Як вбачається з лексичного і семантичного аналізу наведених норм, для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на стадії здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не потрібно встановлювати відповідність чи не відповідність певних речей і документів ознакам речових доказів, як це, наприклад, відбувається під час розгляду обвинувального акта. Натомість є необхідність у встановленні існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вони такими є.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, слідча зазначає, що таке майно може бути використано як доказ, а саме могло бути предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, або ж зберегти на собі сліди чи містити інші відомості, що встановлюються під час кримінального провадження, а також необхідні для забезпечення можливості проведення відповідних судових експертиз.
Даючи оцінку вказаному, а також наявності ризиків їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворнення, відчуження, слідчий суддя вважає за необхідне надати оцінку кожному вилученому предмету, на який слідча просить накласти арешт у рамках даного кримінального провадження.
Так, у ОСОБА_5 під час обшуку в тому числі було вилучено: 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «КРУК», 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «СОКОА», аркуш паперу з написом та мобільний телефон «ОРРО» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 .
Оскільки для визначення виду пороху та встановлення чи відноситься він до вибухових речовин, придатності його до використання необхідні додаткові дослідження в експертній установі, з метою уникнення ризиків їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворнення, відчуження, слідчий суддя погоджується з неодхідністю накладення на них арешту, що забезпечить можливість встановити, чи є такі предметом кримінального правопорушення, обставини якого встановлюються в даному кримінальному провадженні, та можуть бути використані як речові докази.
Натомість щодо аркушу паперу з написами, то слідчий суддя зазначає, що такий не індивідуалізований, не вказано його ідентифікуючих ознак, як і не мотивовано, яке доказове значення він має у даному кримінальному провадженні, тому підстав для накладення на нього арешту не встановив.
Щодо мобільного телефону «ОРРО» ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , то слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий, обґрунтовуючи необхідність накладення на нього арешту, вказує, що він може містити відомості про обставини придбання, носіння, зберігання предметів зовні схожих на вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові речовини, однак клопоче про накладення арешту шляхом заборони відчуження та розпорядження ним. Тобто обраний спосіб арешту фактично не обмежує доступ до інформації, що міститься на пристрої, не перешкоджає її зміні, знищенню або приховуванню, а відтак не забезпечує належного збереження можливих доказів у вигляді електронних даних.
З огляду на специфіку об'єкта, яким є мобільний телефон як носій інформації, належне досягнення мети збереження доказів може бути забезпечене шляхом фіксації (копіювання) інформації, що міститься на ньому, із застосуванням відповідних процесуальних та технічних засобів.
Водночас, матеріали клопотання не містять достатніх обґрунтувань необхідності подальшого обмеження права власності особи на вказаний пристрій після вилучення з нього інформації, яка може мати доказове значення. Такий захід, як арешт майна у запропонований спосіб, є надмірним втручанням у права власника та не відповідає принципу пропорційності.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що досягнення мети кримінального провадження можливе шляхом зняття (копіювання) інформації з мобільного телефону ОСОБА_5 із подальшим вирішенням питання про його повернення законному власнику, без застосування арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження.
Щодо вилученого під час обшуку майна ОСОБА_6 , серед якого тепловізор із написом THUNDER NIKMICRО та мобільний телефон Apple iPhone 11, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ1: НОМЕР_4 , то слідчий суддя зазначає таке.
Як слідує з долученого до клопотання витягу з ЄРДР № 42026092780000020 (дата реєстрації провадження (виділення матеріалів досудового розслідування) 03.04.2026), в рамках якого подано клопотання про арешт майна, у ньому відображено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, попередня кваліфікація якого ч. 1 ст. 263 КК України (придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу), та підозрюваним за яким є ОСОБА_5 .
Слідчою не наведено в клопотанні конкретних та належних обґрунтувань того, яке саме доказове значення мають вилучені мобільний телефон та тепловізор ОСОБА_6 у межах вказаного кримінального провадження. Наведені ж доводи мають загальний характер та фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливої причетності зазначених предметів до кримінального правопорушення.
Застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з підстав необхідності перевірки тепловізора серед обліку викраденого, втраченого військового обладнання, не є самостійною підставою для задоволення клопотання. Більше того, слідча не надала жодних даних про вжиття заходів для встановлення походження вилученого тепловізора, зокрема щодо перевірки його за відповідними обліками як викраденого або втраченого майна, ні протягом 48 годин, які надані для звернення з клопотанням про арешт майна, вилученого під час обшуку, ні під час розгляду клопонання слідчим суддею.
Однак, зважаючи на те, що мобільний телефон Apple iPhone 11, ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ1: НОМЕР_4 , тимчасово вилучений та визнаний речовим доказом, з метою досягнення завдань кримінального провадження та збереження можливих доказів у вигляді електронних даних, слідчий суддя вважає, що такі слід зберегти шляхом зняття (копіювання) інформації з мобільного телефону із подальшим вирішенням питання про його повернення законному власнику, без застосування арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження.
Таким чином, оцінюючи в сукупності встановлені више обставини, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про арешт майна, а саме накласти арешт на 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «КРУК», 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «СОКОА» шляхом заборони відчуження та розпорядження та/або користування ними особами, які наділені правами на вказані дії. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя не встановив, навпаки вважає, що такий захід забезпечення сприятиме встановленню всіх обставин у даному кримінальному провадженні та запобігатиме як уникненню ризиків його застосування, так і настанню інших шкідливих наслідків до встановлення виду та призначення тимчасово вилученої речовини. Крім того слід зазначити, що арешт майна носить тимчасовий характер. У задоволенні ж решти вимог клопотання відмовити. Водночас звернути увагу слідчої на необхідність вирішення питання про повернення тимчасово вилучених речей їх законним власникам, підстав для накладення арешту на які слідчий суддя не встановив, з урахуванням указаного вище.
На підставі викладеного та керуючись ст. 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчої слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про арешт майна задоволити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучені 17 квітня 2026 року за місцем проживання ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «КРУК» та 1 банку з сипучою речовиною зовні схожою на порох з написом «СОКОА».
Позбавити права на відчуження, розпорядження та/або користування арештованим майном осіб, які наділені правами на вищевказані дії.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Копію ухвали направити власнику (володільцю) майна ОСОБА_5 , а також вручити старшій слідчій слідчого відділення відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , на яку покласти контроль за виконанням даної ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1