Єдиний унікальний номер 341/305/26
Номер провадження 2/341/455/26
17 квітня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання: Рарик В.С.,
представниці відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Лисенко О.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11.03.2025-100002358 від 11.03.2025 у розмірі 26 560,00 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 11.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу обумовлені Договором кредитні кошти.
В свою чергу ОСОБА_2 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість у розмірі 26 560 грн, що складається із тіла кредиту - 8000 грн, процентів - 12 400 грн, комісії (пов'язаної з наданням кредиту) - 720 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1440 грн, неустойки - 4000 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Споживчий центр» за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року постановлено судові засідання за участю представника відповідача проводити в режимі відеоконференції.
13 березня 2026 року від представниці відповідача адвоката Єлісєєва Н.О. надійшов відзив на позовну заяву. Просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, що дорівнює сумі недоплаченого основного боргу у розмірі 8000 грн, в решті позовних вимог - відмовити.
16 березня 2026 року від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, за змістом якої представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні просив позов задовольнити частково. Позовні вимоги в частині стягнення комісії просив відмовити, оскільки позивач включив до заборгованості комісію у розмірі 720 грн та додаткову комісію у розмірі 1 440 грн (загальна сума 2 160 грн), що становить 27% від суми кредиту (8 000 грн). Щодо стягнення позивачем неустойки просив відмовити у стягненні такої, оскільки нарахування неустойки за прострочення за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» у розмірі 4000 грн. здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану. Просив суд врахувати, що вимога про стягнення процентів, неустойки і комісій у розмірі 18 560 грн при сумі основного боргу 8 000 грн свідчить про намір кредитора отримати необґрунтовану надмірну вигоду. Проценти за користування коштами в даному випадку фактично перетворилися на надмірну, приховану штрафну санкцію, метою якої є не компенсація збитків, а отримання надприбутку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
11 березня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11.03.2025-100002358.
Указаний Договір укладено шляхом підписання Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), невід'ємною частиною якого є Заявка на укладення кредитного договору та наданням позичальником Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору (а.с.21-27).
Згідно з умовами кредитного договору №11.03.2025-100002358 ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн строком на 217 днів із незмінною фіксованою процентною ставкою «Стандарт» та ставкою «Економ».
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Дата повернення кредиту - 13.10.2025.
Вказані умови послідовно передбачені та погоджені відповідачем у Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявці на укладення кредитного договору, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Відповідно до пункту 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Дата надання кредиту, сума кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти (п.п.3.3.1., 3.3.2., 3.3.5., 3.3.6.,3.3.7 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
Відповідно до заявки кредитного договору, датою надання кредиту є 11.03.2025, сума кредиту - 8000,00 грн, строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його видачі, датою повернення кредиту є 13.10.2025. Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів: 5355-28ХХ-ХХХХ-9507.
Денна процентна ставка становить 0,84 % .
Відповідно до пунктів 6,7 Заявки, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Пунктами 8 та 9 Заявки передбачено комісію, пов'язану з наданням кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до пункту 8 Заявки, комісія пов'язана з наданням кредит складає - 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн. Розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить - 720 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов?язане з обслуговуванням кредитної заборгованості (пункт 9 Заявки).
Позичальником ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору №11.03.2025-100002358 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку та підписано кожну окрему частину Договору (Пропозицію про укладення кредитного договору, Заявку кредитного договору, Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, паспорт споживчого кредиту) шляхом використання одноразового ідентифікатора «Е772», що був надісланий смс-повідомленням відповідачу на його мобільний номер телефону, вказаний у підписаній ним заявці кредитного договору (а.с.27).
Пунктом 14 Заявки сторони погодили графік платежів, згідно з яким розмір чергового платежу складається з розміру заборгованості, процентів, платежу з комісії за надання кредиту, розміру платежу з комісії за обслуговування кредиту.
Відповідно до інформації, наданої ТОВ «IPAY» №1-1102 від 11.02.2026 позивач свої зобов'язання за Договором №11.03.2025-100002358 виконав та здійснив успішне перерахування коштів відповідачу у розмірі 8 000,00 грн на номер карти НОМЕР_1 (а.с.13).
Згідно з наданим ТОВ «Споживчий центр» розрахунком заборгованості за кредитним договором у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем утворилась заборгованість, нарахована за період з дати укладення договору 11.03.2025 по встановлену договором дату повернення кредиту 13.10.2025 та склала 26560,00 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000,00 грн, заборгованість за процентами - 12 400,00 грн, комісія за надання кредиту та обслуговування кредиту - 2 160,00 грн. неустойка - 4 000,00 грн (а.с.30-32).
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_2 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 11 березня 2025 року шляхом підписання Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки кредитного договору, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного Договору. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11.03.2025-100002358.
ОСОБА_2 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором «Е772» Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) Договору №11.03.2025-100002358 від 11.03.2025.
Підписанням Договору сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки та комісійних платежів, періоди здійснення обов'язкових платежів, а також суми платежів у них.
Положення Договору відповідають законодавчо закріпленим вимогам, що ставляться до договорів споживчого кредитування в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».
За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані ТОВ «Споживчий центр» на його картковий рахунок, що підтверджується листом ТОВ «IPAY».
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов не заперечувала факт отримання останнім коштів у розмірі 8 000,00 грн.
Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору №11.03.2025-100002358 та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_2 на користь ТОВ «Споживчий центр», суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача, та, як наслідок, наявність порушеного права, що є підставою для прийняття судового рішення.
Так, представник відповідача просив суд врахувати, що відсотки нараховані позивачем є явно неспівмірними з тілом кредиту.
Разом з тим, при ухваленні рішення суд враховує те, що основними економіко-правовими характеристиками кредиту є строковість, зворотність та платність. За відсутності хоча б однієї з цих ознак договірні відносини між сторонами не можуть вважатися відносинами кредиту. Відтак, у кредитних правовідносинах проценти є платою за користування коштами подібно до плати за користування будь-яким іншим майном, а обов'язок позичальника сплатити проценти є елементом конструкції кредитного зобов'язання за участю спеціального суб'єкта банка або фінансової установи.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено (пункт 5 статті 8), що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
За умовами кредитного договору №11.03.2025-100002358 розмір процентної ставки за тарифом «стандарт» становить 1% за день користування кредитними коштами, розмірі процентної ставки «Економ» - 0,5 відсотка за день користування кредитними коштами.
Таким чином, денна процентна ставка , яка застосовується умовами договору є такою, що відповідає вимогам закону, чітко передбачена умовами договору, та погоджена самим позичальником. При цьому, жодних нарахувань поза межами строку кредитування, позивачем не здійснювалось.
Щодо стягнення комісії.
За умовами договору (пункт 8,9 Заявки) така передбачена за надання кредитних коштів та за обслуговування самого кредиту.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з дати набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Так, відповідно до пункту 9 Заявки кредитного договору, яка погоджена та підписана відповідачем, комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Таким чином, встановлення комісії передбачено умовами кредитного договору, а тому нарахування такої є правомірним.
Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, та інших платежів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли саме кредитні відносини, а тому до стягнення підлягає як сума отриманого кредиту так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування, а також комісія. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування, що були у встановленому порядку погоджені із позичальником та зафіксовані у пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявці на укладення кредитного договору, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Разом з тим суд не погоджується із нарахованою позивачем неустойкою в сумі 4000,00 грн, з огляду на таке.
Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов'язань, оскільки такі нараховані після укладення кредитного договору з 24.02.2024.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 4000, 00 грн. задоволенню не підлягають.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_2 , а тому з останнього на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №11.03.2025-100002358, яка в сукупному розмірі складає 22 560,00 грн, з яких: тіло кредиту в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, проценти в розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, комісія за надання та обслуговування кредиту в розмірі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_2 задоволено частково, з останнього на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2 261 гривні 44 копійки із розрахунку: 22560*2662,40/26560.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,19, 259, 272-274, 279, ,354,355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №11.03.2025-100002358 від 11.03.2025 в розмірі 22 560 (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, з них: тіло кредиту в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, проценти в розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок, комісія за надання та обслуговування кредиту в розмірі 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 2 261 (дві тисячі двісті шістдесят одна) гривня 44 копійки судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», місцезнаходження юридичної особи: 01032, вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Повний текст рішення складено 22 квітня 2026 року.
СуддяСвятослав АННИШИН