Єдиний унікальний номер 341/348/20
Номер провадження 6/341/13/26
06 квітня 2026 року м.Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», поданої в межах справи за позовом Публічного акціонерного товариством Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заінтересовані особи:
- Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк";
- ОСОБА_1 ;
- Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа -
ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду із заявою про заміну вибулого стягувача на правонаступника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у виконавчому провадженні з виконання рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, ухваленого у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №б/н, згідно якого, останньому було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі та встановлений графік їх повернення.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено та на виконання рішення видано виконавчий лист № 341/348/20 від 09 вересня 2020 року про стягнення з Відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за Кредитним договором.
На примусовому виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 63200478 з примусового виконання згаданого рішення суду. 13 квітня 2021 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал вищевказаного Виконавчого листа направлено стягувачу.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Кредитним договором Відповідача.
Станом на теперішній час оригінал вищевказаного Виконавчого листа на адресу стягувача не надходив. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.
У зв'язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у зв'язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права стягувача, що гарантовані законодавством України. Посилаючись на наведені обставини заявник просить замінити стягувача у виконавчому документі та видати дублікат виконавчого листа.
У судове засідання, призначене на 01 квітня 2026 року, учасники справи не з'явились, про час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до частини 3 статті 442 ЦПК України, не є перешкодою розгляду заяви за їх відсутності. Крім того, при подачі заяви до суду представник заявника просив розгляд заяви здійснити у його відсутності.
Направлена на адресу боржника судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв'язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 01 квітня 2026 року не з'явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повної ухвали на строк не більше п'яти днів та зазначив датою постановлення такої дату її складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав ухвалу без її проголошення.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, приймаючи рішення по суті заяви, суд враховує наступне.
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2013 року, ухваленим у справі Єдиний унікальний номер 341/348/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ''Приватбанк'' заборгованість за Кредитним договором № б/н від 19 серпня 2015 року, станом на 20 січня 2020 року в розмірі 41 336 гривень 14 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 102 гривень.
На виконання згаданого рішення, 09 вересня 2020 року судом видано виконавчий лист.
Постановою від 14 квітня 2021 року державним виконавцем - начальником Галицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) згаданий виконавчий лист повернуто стягувачу в силу пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" - у боржника відсутнє ліквідне майно на яке можна було б звернути стягнення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина 1 статті 18 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах .
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Тож, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, то якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.
Водночас варто звернути увагу і на те, що заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження№ 14-197цс21, пункти 127- 130).
Відповідно до частин 1-2, 5-6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років …
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Враховуючи ту обставину, що строки пред'явлені до примусового виконання виконавчого документу сплили, заявник не звернувся з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, відтак, за відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відмовити ТОВ «Дебт форс» у задоволені заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні та у похідній вимозі - видачі дублікату виконавчого документу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 442,512, 515 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», поданої в межах справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заінтересовані особи:
- Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк";
- ОСОБА_1 ,
- Галицький відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
про заміну стягувача його правонаступником та видачу дубліката виконавчого документа
-відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст ухали складено 06 квітня 2026 року.
СуддяТарас ГАПОЛЯК