Справа№ 938/2139/25
Судове провадження № 1-кп/938/55/26
22 квітня 2026 року селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2025 за №12025091130000120, про обвинувачення:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Рівне Рівненської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого на посаді водія ПП «Трансзахід Груп», розлученого, на утриманні осіб не має, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
обвинувачений ОСОБА_6 , 09.10.2025, приблизно о 15:00 год., керував транспортним засобом - вантажним сідловим тягачем DAF XF 105.410 р.н.з НОМЕР_1 із напівпричепом KRONE SD р.н.з. НОМЕР_2 , з порушенням чинних Правил дорожнього руху України, а саме:
п.1.3, згідно якого, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил;
п. 1.5., згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
п. 2.3., в якому зазначено що, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.3., відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
п. 13.1, згідно якого, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
п. 13.3 - під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Так, ОСОБА_6 , експлуатуючи зазначений транспортний засіб, рухаючись ділянкою: 49 км автомобільної дороги регіонального значення Р-24 сполученням «Татарів-Кам'янець-Подільський» в селі Буковець Верховинського району Івано-Франківської області, в напрямку руху до с.Яворів Косівського району Івано-Франківської області, яка призначена для двох напрямків руху, має по одній смузі руху в кожному напрямку, які розділені суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія) передбаченої ПДР (розділ 34, горизонтальна розмітка), в місці, де дорога йде на підйом із невеликим заокругленням вправо, без ям та вибоїн, діючи недбало та необережно, не передбачивши можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив неуважність під час вибору безпечного інтервалу, не врахував дорожню обстановку та габарити транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, не вжив заходів для безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого, допустив зіткнення верхньої передньої правої частини напівпричепа марки KRONE SD р.н.з. НОМЕР_2 із телескопічною стрілою монтажного підіймача «ОПТ-9195» р.н.з. НОМЕР_3 , який в цей час знаходився на смузі руху сідлового тягача марки «DAF XF 105.410» із висунутою телескопічною стрілою та люлькою через дорогу, в якій перебував ОСОБА_4 ..
Внаслідок таких дій ОСОБА_6 відбулася дорожньо-транспортна пригода, що призвела до отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми із кровотечею з лівого слухового проходу, переломів кісток склепіння та основи черепа, забою головного мозку та мозочка, гематоми лівої півкулі мозочка, закритої травми грудної клітки з множинними двобічними переломами ребер, переломом грудини, лівобічним гемотораксом, крововиливами під пристінкову плевру ліворуч та закритої травми органів черевної порожнини із розривом великого сальника та кровотечею в черевну порожнину, з приводу яких, по життєвих показниках проводились оперативні втручання, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Таким чином, визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у інкримінованому обвинуваченні визнав повністю і суду показав, що з 1983 року працює водієм, тривалий час керує вантажними транспортними засобами і за весь цей час не вчиняв подібних правопорушень. В ПП «Трансзахід Груп» працює приблизно 2,5 роки керуючи транспортним засобом - вантажним сідловим тягачем DAF XF 105.410 р.н.з НОМЕР_1 .
Напередодні подій, він виконуючи трудові обов'язки, приїхав вказаним транспортним засобом з напівпричепом KRONE SD р.н.з. НОМЕР_2 , у Верховинський район Івано-Франківської області, де його завантажили пиломатеріалами, які він повинен був транспортувати в м. Городище, Черкаської області. 09.10.2025 по обіді він вирушив за вказаним маршрутом та рухався автомобільною дорогою регіонального значення Р-24 сполученням «Татарів-Кам'янець-Подільський» піднімаючись на Буковецький перевал в селі Буковець Верховинського району Івано-Франківської області в напрямку на виїзд із Верховинського району. В цей момент, на дорозі він побачив монтажний підіймач із витягнутою телескопічною стрілою та люлькою, який стояв попереду справа від напрямку руху та був огороджений відповідними дорожніми знаками про проведення дорожніх робіт та об'їзд перешкоди. Він вирішив, що зможе об'їхати перешкоду, а тому прийняв транспортний засіб лівіше та став виконувати маневр об'їзду перешкоди зліва. Однак, не розрахував із габаритами транспортного засобу та зачепив телескопічну стрілу верхньою передньою правою частиною напівпричепа. Внаслідок цього відбулося зіткнення, він відчув удар та відразу зупинив транспортний засіб. Він побачив, що потерпілий, який в момент зіткнення знаходився в люльці, сильно вдарився об люльку. На місце події прибула карета швидкої допомоги, потерпілого перенесли з люльки та транспортували в лікарню. При цьому потерпілий не розмовляв, лише стогнав від болю. Також, на місце події прибули працівники поліції, яким він розповів про деталі вчиненого правопорушення.
Зазначив, що вину визнає, щиро кається, на даний час між ним та потерпілим укладено угоду про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок кримінального правопорушення, яку він виконує частинами сплачуючи відшкодування. Просить врахувати, що робота водієм є єдиним джерелом його доходів, а пенсійне забезпечення, яке він отримує є незначним та не здатним забезпечити його засобами для існування та відшкодування шкоди потерпілому. У зв'язку із цим, а також тим фактом, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, не вчиняв подібних правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху, просить його суворо не карати, не обирати покарання, пов'язане із реальним позбавленням волі та не застосовувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Зважаючи на те, що обвинувачений в судовому засіданні повністю визнав вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, за яких визнається вчиненим кримінальне правопорушення, суд, переконавшись, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, не оспорюють їх та надають свою згоду на проведення судового розгляду без їх дослідження, і така позиція є добровільною, а наслідки застосування ч.3 ст.349 КПК України у вигляді позбавлення права на апеляційне оскарження щодо доведеності фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення учасникам кримінального провадження є зрозумілими, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченим зазначеного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, а також стосуються процесуальних витрат на проведення експертиз, процесуальних рішень щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, суд вважає, що в ході судового розгляду вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, є доведеною, його дії є правильно кваліфіковані за вказаною кримінально-правовою нормою, оскільки він 09.10.2025, приблизно о 15.00 год., керуючи транспортним засобом - вантажним сідловим тягачем DAF XF 105.410 р.н.з НОМЕР_1 із напівпричепом KRONE SD р.н.з. НОМЕР_2 , порушив правила безпеки дорожнього руху, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст.50 КК України відповідно до яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, але яке має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Крім цього, у відповідності до ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, таке покарання повинне бути призначене у межах, установлених санкцією частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, способу його вчинення, мети та мотиву вказаного діяння, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд зважає, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, яким спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Разом з тим, обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах, за місцем роботи характеризується позитивно, розкаявся та щиро шкодує про скоєне кримінальне правопорушення, частково відшкодував шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням.
Також суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні вказав, що на даний час у нього відсутні претензії до обвинуваченого, оскільки між ними досягнута згода щодо розміру та порядку відшкодування заподіяної шкоди, і обвинуваченим належно виконуються взяті на себе зобов'язання. Просив призначити обвинуваченому покарання не пов'язане із реальним позбавленням волі.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, органами досудового розслідування не встановлено.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, здійснення добровільного відшкодування завданої шкоди.
А тому, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі мінімальним строком передбаченим санкцією ч.2 ст.286 КК України, і що саме таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
В частині вирішення питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд виходить з наступного.
У відповідності до змісту положення ч.2 ст.286 КК України, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є дискрецією суду та призначається судом з урахуванням загальних положень ст.50,65 КК України.
Призначення судом покарання повинно бути справедливим, що ґрунтується на принципах пропорційності та індивідуалізації. Так, пропорційність покарання полягає у дотриманні балансу та необхідності між мірою, скоєним та метою. Натомість індивідуалізація покарання характеризується індивідуалізованим підходом до оцінки діяння та особи обвинуваченого при обранні кримінально-правового заходу.
Як встановлено в ході судового розгляду, обвинувачений з 1983 року працює на різних роботах на посаді водія, що являється основним джерелом його доходів. За місцем роботи характеризується позитивно. Раніше не притягався до кримінальної відповідальності, а також адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. В судовому засіданні повністю визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Крім цього, між обвинуваченим та потерпілим досягнуто домовленості щодо порядку та розміру відшкодування заподіяної шкоди, зобов'язання за якими обвинуваченим виконуються шляхом здійснення періодичних платежів на користь потерпілого.
При цьому, суд враховує, що обвинувачений отримує щомісячні пенсійні виплати в розмірі 3295,35 грн., однак на переконання суду розмір такого грошового забезпечення є незначним та нездатним забезпечити можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань по відшкодуванню шкоди потерпілому та мінімального рівня життя обвинуваченого.
З врахуванням наведеного, оскільки наявність в обвинуваченого права керування транспортними засобами забезпечує його основний вид джерела доходів та його фінансову спроможність виконувати взяті на себе зобов'язання по відшкодуванню шкоди потерпілому, а його тривалий стаж керування транспортними засобами та відсутність фактів вчинення протягом цього періоду тотожних правопорушень, інші характеристики позитивно впливають на його особу та висновок суду про його подальше виправлення та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, дотримуючись принципів пропорційності та індивідуалізації покарання суд приходить до висновку, що мета покарання (виправлення засудженого) може бути досягнута без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Водночас, на підставі ст.75 КК України, враховуючи відсутність обмежень щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи позитивні характеристики обвинуваченого, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, здійснення добровільного відшкодування шкоди, відсутність обтяжуючих обставин, позицію потерпілого, в частині призначення покарання, суд приходить до переконання про можливість його виправлення без реального відбування покарання, у зв'язку із чим звільняє його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім цього, у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів.
Відповідно до положень ст.100 КПК України вирішити долю речових доказів, а також у відповідності до ч.4 ст.174 КПК України вирішити питання щодо вжитих заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_6 такі обов'язки протягом іспитового строку:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_6 рахувати з часу проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_6 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати - витрати пов'язані із залученням експертів в загальному розмірі в сумі 29685 гривень 00 копійок.
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження вжиті:
- ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 у виді арешту, накладеного на вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410 з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 із напівпричепом KRONE SD з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є ПП «Трансзахід груп», що розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Здолбунівська громада, с. Ільпінь, вул. Солов'їна, 1В;
- ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 13.10.2025 у виді арешту, накладеного на монтажний підіймач ОПТ-9195 р.н.з. НОМЕР_3 із висунутою телескопічною стрілою та люлькою, та захисну каску білого кольору, яке відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 зареєстровано за філією ПАТ «Прикарпаттяобленерго» Верховинський район електричних мереж за адресою: Івано-Франківська область, Верховинський район, смт. Верховина, вул. С. Бандери 15.
Речові докази:
- вантажний сідловий тягач DAF XF 105.410, білого кольору, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 із напівпричепом KRONE SD, синього кольору, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , пиломатеріали обрізних (хвойної породи) в кількості 40 м.куб., повернуті власнику ПП «Трансзахід груп», вважати повернутими за належністю;
- монтажний підіймач «ОПТ-9195 р.н.з. НОМЕР_3 із телескопічною стрілою та люлькою, захисну каску білого кольору - повернути власнику ПАТ «Прикарпаттяобленерго»;
- флеш-карту пам'яті microSD «MEMORY Card XC128Gb» - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
- медичну документацію потерпілого ОСОБА_4 , а саме: оригінал медичної карти стаціонарного хворого КНП «Обласна клінічна лікарня» ІФ ОР №41643/25 в 1-му томі; один диск із результатами КT та рентгенами; карта виїзду ШМД №272 від 09.10.2025 на 1-му арк.: догоспітальний клінічний протокол №537 від 09.10.2025 на 1-му арк., - повернути Комунальному некомерційному підприємству «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
З інших підстав, на вирок може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_8