Справа №338/280/26
Провадження №2/338/522/26
16 квітня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,
з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків Тетяна Леонідівна.
Ухвалою від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 24 лютого 2026 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, постановлено зупинити стягнення, яке проводиться на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 09 липня 2019 року про відкриття виконавчого провадження №59698331 щодо примусового виконання виконавчого напису №1417, вчиненого 09 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 25568,99 грн та 500 грн за вчинення виконавчого напису.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що йому стало відомо, що на його грошові кошти, що містяться на відкритих банківських рахунках, накладено арешт. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №59698331 він дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. 02.08.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59698331 з примусового виконання виконавчого напису №1417, вчиненого 09 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості в розмірі 25568,99 грн за кредитним договором №003-20506-290513 від 29.05.2013 року укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Росвен Інвест Україна», та 500 грн за вчинення виконавчого напису.
Зазначає, що вказаний виконавчий напис є незаконним, суперечить нормам чинного законодавства та вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат".
Вважає, що вказаний виконавчий напис підлягає скасуванню, оскільки при його вчиненні нотаріус належним чином не переконався у безспірності суми, що підлягає стягненню, у дотриманні стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання документів про вчинення виконавчого напису з часу настання права на звернення з вимогами, більше того, нотаріус не пересвідчився, що така позика була реальною, що кредитний договір посвідчений нотаріально. Крім того, в порушення вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на його (позивача) адресу не надсилалось повідомлення - письмова вимога про усунення порушень (погашення заборгованості), будь-яких повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором він не отримував.
З урахуванням наведеного, посилаючись на ст. 15, 16, 18 ЦК України, вимоги Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ №1172 від 29 червня 1999 року, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", просить позовні вимоги задовольнити, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився, у поданій заяві вимоги позову підтримав, просив його задовольнити, розгляд справи просив проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечив. Додатково зазначив, що відповідач ТзОВ «Росвен Інвест Україна» змінив назву на ТзОВ «Свеа Фінанс».
Представник відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", в судове засідання не з'явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, клопотав про зменшення судових витрат.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Павелків Тетяна Леонідівна, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не поінформували, пояснення щодо позову не подали, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від них не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 09.07.2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1417. Згідно з вказаним виконавчим написом нотаріус пропонує звернути стягнення: з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за кредитним договором №003-20506-290513 від 29.05.2013 року укладеним з ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТзОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за цим договором. Строк платежу за кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.01.2018 року по 03.07.2019 року. Сума заборгованості становить 25568,99 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 19982,06 грн, прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 5586,93 грн, а також 500,00 грн плати за вчинення виконавчого напису.
Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. за заявою стягувача (ТОВ "Росвен Інвест Україна") 02.08.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59698331 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису.
26.03.2024 року ТОВ "Росвен Інвест Україна" змінило назву на ТОВ "Свеа Фінанс".
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених у статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 87 Закону в редакції, чинній на момент видачі виконавчого напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок містить такі ж правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону).
За результатами аналізу наведених норм суд дійшов таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, постанові Верховного суду від 17 вересня 2020 року у справі №759/6167/18.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", у тому числі в частині доповнення переліку після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 09.07.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29 листопада 2001 року передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 910/13233/17.
Дослідивши наявні у справі докази, які не вказують на нотаріальне посвідчення договору, суд вважає, що договір №003-20506-290513 від 29.05.2013 року не є договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки такий договір не є нотаріально посвідченим.
Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не бере, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №758/14854/20.
Відсутні в матеріалах справи й докази того, що нотаріусом, яким вчинено оскаржуваний виконавчий напис, вчинялись будь-які дії, спрямовані на з'ясування у позичальника наявності заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про те, що на момент вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (у разі її наявності) не могла вважатись безспірною.
Таким чином наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 дійшла висновку, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
За таких обставин суд прийшов до переконання, що слід визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №1417, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Росвен Інвест Україна» (тепер - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс») заборгованості за кредитним договором №003-20506-290513 від 29.05.2013 року в розмірі 25568,99 грн та 500 грн за вчинення виконавчого напису у зв'язку з недотриманням порядку та умов вчинення такого.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з нього на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 1331,20 грн за подання позовної заяви, а також 665,60 грн - за подання заяви про забезпечення позову.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Позивачем заявлено, що сума витрат на правову допомогу становить 10000 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 5000 грн, що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 09 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за №1417, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Росвен Інвест Україна» (тепер - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс») заборгованості за кредитним договором №003-20506-290513 від 29.05.2013 року в розмірі 25568,99 грн та 500 грн за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" на користь ОСОБА_1 1331,20 грн судового збору за подання позовної заяви, 665,60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а також 5000 грн витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.
Головуючий О. А. Шишко