17 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/25708/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,
перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/25708/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою у даній справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху, надано заявнику строк - 10 днів для усунення недоліків скарги, а саме: надання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних підстав такого пропуску, якщо такі є, докази надіслання копії апеляційної скарги позивачу або в електронний кабінет в ЄСІТС "Електронний Суд" або (в разі відсутності електронного кабінету) в паперовій формі листом з описом вкладення, у порядку встановленому ст. 44 КАС України.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "без руху" від 13.03.2026 доставлений до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 15.03.2026 о 13:11 годині.
Отже, строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 26.03.2026.
На виконання вимог ухвали відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване тим, що через відсутність Інтернет зв'язку, електроенергії, кількість оголошених повітряних тривог на території області, в сукупності, унеможливили доступ до автоматизованих систем, що об'єктивно вплинуло на дотримання строків.
Однак, скаржником не було надано суду доказів надіслання копії апеляційної скарги позивачу або в електронний кабінет в ЄСІТС "Електронний Суд" або (в разі відсутності електронного кабінету) в паперовій формі листом з описом вкладення, у порядку встановленому ст. 44 КАС України.
Розглянувши наведене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення відповідного рішення.
Оскаржуване рішення було прийнято Дніпропетровським окружним адміністративним судом 09.12.2025.
Як вбачається з відомостей ЄДРСР, вказане рішення надіслано судом: 10.12.2025, зареєстровано: 11.12.2025, забезпечено надання загального доступу: 12.12.2025.
Таким чином, тридцятиденний строк на оскарження судового рішення, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України, сплинув 09.01.2026.
Разом з тим, апеляційна скарга подана до суду 10.03.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 295 КАС України.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження є об'єктивно не переборні та такі, що не залежать від волевиявлення особи, обставини.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини “Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що “держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі “Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини “... підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу “належного урядування», державні органи загалом, і органи податкової служби, зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Твердження відповідача, як на підставу для поновлення сроку на апеляційне оскарження, що через відсутність Інтернет зв'язку, електроенергії, кількість оголошених повітряних тривог на території області, в сукупності, унеможливили доступ до автоматизованих систем, що об'єктивно вплинуло на дотримання строків, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, як такі, що не є поважними.
Посилання відповідача на військовий стан, як на підству для поновлення строку на апеляційне оскарення суд не приймає, адже відповідач повинен був налагодити свою належну роботу як органу державної влади в умовах воєнного стану, оскільки забезпечення належної роботи відповідача є його обов'язком, недодержання ним вимог власних внутрішніх правил є суб'єктивною причиною пропуску строку. Відтак, зазначена обставина не може слугувати для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Більше того, з моменту введення на території України воєнного стану минуло понад 4 роки (з огляду на дату подачі означеного клопотання), а тому відповідач мав можливість налагодити належну роботу з урахування умов воєнного стану.
Крім того, суд зазначає, що відповідач не зазначає конкретно які саме підстави, пов'язані з воєнним станом стали причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги в цій справі, лише формально посилається на введення воєнного стану.
Інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження відповідачем не зазначено.
Згідно частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Отже, поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження рішення суду без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право позивача.
Таким чином, станом на час постановлення цієї ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув і апелянт не зазначив поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не усунув інші недоліки апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст.299 КАС України, суд,
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/25708/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили 17.04.2026, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш