31 березня 2026 року м.Дніпросправа № 160/16703/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 160/16703/25 (суддя Рябчук О.С., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову, оформлену листом №25509-18285/М-01/8- 0400/25 від 05.06.2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати з 24.03.2025 року пенсії за віком, із застосуванням для її обрахунку середнього показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2022, 2023, 2024 роки, що передують року звернення, у розмірі 15 057,09 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 15 057,09 грн., з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 24.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною відмову, оформлену листом №25509-18285/М-01/8- 0400/25 від 05.06.2025 року. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною відмову, оформлену листом №25509-18285/М-01/8- 0400/25 від 05.06.2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати з 24.03.2025 року пенсії за віком, із застосуванням для її обрахунку середнього показника заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2022, 2023, 2024 роки, що передують року звернення, у розмірі 15 057,09 грн.;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 15 057,09 грн., з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 24.03.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилися як позивач, так і відповідач, ними були подані апеляційні скарги.
Позивач оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскарженій нею частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Так, за доводами позивача, відповідачем не було надано доказів виплати їй будь-якого виду пенсії до часу звернення з заявою про призначення пенсії за віком, отже вона має право на виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог. Вважає, що в цій частині судом ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1058-IV середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, застосовується лише при первинному призначенні пенсії.
Сторони відзиви на апеляційні скарги один одного не подавали.
Позивач в апеляційній скарзі заявляла клопотання про розгляд справи за її участі.
Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні такого клопотання, з урахуванням положень п.3 ч.1 ст. 311 КАС України (справа розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів).
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скаргу позивача слід задовольнити, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 17.12.2014 року їй була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення».
При здійсненні переходу з одного виду пенсії на інший Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було застосовано середню заробітну плату ( дохід) в України, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки, яка складала 3 764,40 грн., що вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.06.2025 року № 25509-18285/М-01/8-0400/25 та матеріалів пенсійної справи.
14.05.2025 року позивач звернулась із заявою щодо застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2022 - 2024 роки до призначеної вперше пенсії за віком.
Листом від 05.06.2025 року № 25509-18285/М-01/8-0400/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 2014 року та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України № 1058, і що перерахунку пенсії у разі досягнення 60 річного віку Законом № 1058 не передбачено. Крім цього, оскільки позивач отримувала пенсію за вислугу років, підстави для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій також відсутні.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав, що оскільки позивач до 24.03.2025 не була пенсіонером в розумінні Закону №1058-ІV, відповідач в даному випадку мав призначити позивачу пенсію, а не перевести з одного виду пенсії на інший, та відповідно при призначенні пенсії застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки. Крім того, 17.12.2014 позивачу вже призначалася пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена у зв'язку із працевлаштуванням за спеціальністю. Оскільки, до призначення пенсії за віком позивач отримувала пенсію за вислугу років, це позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 у справі № 350/294/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:
«Відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-“ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е»-“ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії».
Також, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16), обставини якої є подібними, дійшов наступного висновку:
“ умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
У даній справі спірним є питання наявності у позивачки права на отримання означеної вище допомоги з огляду на факт призначення їй попередньо пенсії за вислугу років відповідно до п.“е» ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров'я.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції встановив, що позивачці раніше призначалася (з 17.12.2014) та виплачувалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення», тому дійшов висновку, що під час призначення пенсії за віком у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-ІV.
Втім, встановлений судом першої інстанції факт виплати позивачці призначеної їй пенсії за вислугу років позивачкою заперечується.
Дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з позивачем про не доведення відповідачем факту отримання позивачкою пенсії за вислугу років, про що вказує відповідач.
Належні докази на підтвердження виплати позивачці пенсії за вислугу років відповідачем, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України, не подані. Навпаки, з доданих до справи доказів вбачається, що пенсія за вислугою років позивачу була призначена 17.12.2014, а 22.12.2014 виплату пенсії припинено у зв'язку із працевлаштуванням позивача, що не спростовує та не заперечує відповідач (а.с. 14 зв.ст.)
Таким чином, обставини свідчать, що за заявою позивача їй з 17.12.2014 призначена пенсія за вислугу років, яка відповідно до статті 7 Закону України “Про пенсійне забезпечення» фактично їй не виплачувалась та нею не отримувалась. Докази на підтвердження факту виплати позивачці призначеної їй пенсії за вислугу років в матеріалах справи відсутні.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній заяві з цього приводу, відповідачем не спростовані, відтак твердження відповідача, що позивачем отримувалась пенсія за вислугу років, не відповідає матеріалам справи.
Як зазначено вище, пункт 7-1 розділу “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.
За таких обставин, оскільки позивач після призначення пенсії за вислугу років не отримувала цю пенсію, то, відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, вона має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині з прийняттям нового про задоволення цієї частини позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача.
З 01 січня 2004 року Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
За приписами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частинами 2 та 4 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно із пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 18.05.2018 № 10-1, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії:
1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії;
2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії.
Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію.
З аналізу наведених норм вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом частини 3 статті 45 Закону України № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. При цьому переведення особи з одного виду пенсії на інший здійснюється на підставі поданої такою особою відповідної заяви.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Водночас, врахування середніх показників заробітної плати за три останні роки перед зверненням за призначенням пенсії за правилами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено лише при первинному призначенні такої пенсії.
Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 травня 2019 року у справі № 314/272/17 (2-а/314/33/2017), від 31 березня 2020 року у справі № 348/1296/17, від 17 червня 2021 року по справі № 440/3786/18.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році позивачу вперше призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ, що не заперечується відповідачем, а 24.03.2025 позивачу вперше призначено пенсію за віком на умовах Закону № 1058-ІV (а.с. 16).
Аналіз частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV дозволяє дійти висновку про те, що питання щодо нарахування та виплати пенсії за вислугою років, яка була первинно призначена позивачці, не входить до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а визначається виключно Законом № 1788-ХІІ, який є спеціальним видом пенсії для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, після досягнення відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, звернувшись у березні 2025 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення такого виду пенсії, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-IV вперше.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, відповідно до якої у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Це є призначенням нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
Крім того, аналогічне спірне питання також було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 577/2576/17 вказала, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 зазначеного Закону, яка безпосередньо визначає порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії. Крім того, Суд зауважив також, що статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
З огляду на вищевикладене, помилковими є висновки пенсійного органу про те, що у спірних правовідносинах не відбулось події призначення нового виду пенсії.
Колегія суддів наголошує, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії вперше або у випадку переведення з одного виду пенсії на інший, що фактично є призначенням такого виду пенсії вперше, що і мало місце у спірних правовідносинах.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.
Судом першої інстанції рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині - без змін.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 160/16703/25 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове судове рішення про задоволення цієї частини позову.
Визнати протиправною відмову, оформлену листом №25509-18285/М-01/8- 0400/25 від 05.06.2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі № 160/16703/25 - залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) сплачений судовий збір у сумі 1 816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок).
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак