22 квітня 2026 року справа №200/9725/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 200/9725/25 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
Матвійчук Наталія Євгеніївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася 10.12.2025 до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправною бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивчау грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивчау грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 11.10.2018 по 17.12.2019 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Адміністрацією Держприкордонслужби станом на 1 січня поточного року.
Також, позивач просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року позовну заяву - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом від 17.12.2015, в якому посилався на врахування правової позиції в рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352 IX на відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
У даній справі правовідносини з виплати грошового забезпечення виникли в період з 2018 по 2019 роки. Закон України від 01.07.2022 №2352-IX набрав чинності 19.07.2022. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі №200/9725/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішено розгляд клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду проводити під час розгляду справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2026 року, з урахуванням ухвали суду від 04.03.2026 про виправлення описки, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення та поновлення пропущеного строку звернення - відмовлено. Визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду. Адміністративний позов по справі №200/9725/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду
Представник позивача не погодився з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального, процесуального права, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів посилався на те, що позивач дізнався 06.11.2025 про порушення свої прав з відповіді в/ч НОМЕР_1 на адвокатський запит, з позовом звернувся до суду 10.12.2025. Відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. лише У даній справі правовідносини з виплати компенсації вартості неотриманого речового майна виникли в період проходження позивачем військової служби з 11.10.2018 по 17.12.2019.
Закон України від 01.07.2022 №2352-IX набрав чинності 19.07.2022. Отже спірні правовідносини виникли до внесення змін до ст. 233 Кодексу законів про працю України.
У постанові Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 520/3477/23 дійшов висновку, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов'язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою; спір стосовно невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно у розумінні частини другої статті КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням «законодавство про оплату праці».
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зробила висновок, що у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб'єкта приватного права.
Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Враховуючи зазначене, при обрахунку строку звернення до суду у цій справі належить застосовувати частину другої статті 233 КЗпП України в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Так як спірні правовідносини виникли в період проходження позивачем військової служби з 2018 року по 2019 рік, а Закон України від 01.07.2022 №2352-IX набрав чинності 19.07.2022, то до спірних правовідносин у цій справі належить застосовувати частину другої статті 233 КЗпП України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, яка не передбачала обмежень періоду ініціювання спору працівником у вказаних правовідносинах тримісячним строком.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву і дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву, застосував норми ч. 5 ст. 122 КАС України та дійшов висновку, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду; позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
З висновками суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав.
Листом відповідача від 06.11.2025, за результатами розгляду адвокатського запиту № 16156-25-Вх. від 04.11.2025 року щодо надання документів стосовно позивача, повідомлено, що довідка-розрахунок на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивача зберігалася в управлінні НОМЕР_2 прикордонного загону в АДРЕСА_1 , що на даний час перебуває на тимчасово окупованій території України. При цьому, в ході бойових дій було захоплено або знищено службові приміщення, втрачена (знищена) службова документація. Враховуючи вищезазначене, надати довідку-розрахунок на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно неможливо, у зв'язку з тим, що документи втрачені в місті Маріуполь.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою від 16 березня 2016 року №178 Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі також - «Порядок №178»).
За змістом пункту 3 указаного Порядку, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
Водночас грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
З системного аналізу указаних правових норм вбачається, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно гарантується державою, після звільнення військовослужбовець зберігає право на її отримання і виплата цієї компенсації має обов'язковий характер у разі його подальшого звернення з рапортом чи заявою.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За ч. 2 статті 233 Кодексу законів про працю (в редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі №280/6779/22, від 20 листопада 2023 року у справі № 160/5468/23.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
За ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною 1 статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
В рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Враховуючи гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 1 липня 2022 року №2352-IX, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем строк не пропущено щодо спірного періоду з компенсації за неотримане речове майно за 2018-2019 роки.
Отже, судом першої інстанції помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України, чинну на момент звернення з цим позовом до суду.
Також, апеляційний суд враховує правові висновки в постанові Верховного суду від 24.03.2025 у справі № 520/3477/23.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України «Про оплату праці», КЗпП України, а також іншими підзаконними нормативними актами. Натомість грошова компенсація вартості за неотримане речове майно, виплата якої здійснюється за місцем проходження служби, тобто військової частини, з якою працівники перебувають (перебували) у трудових правовідносинах, має обов'язковий характер і особа має право на її отримання відповідно до державних гарантій та трудового договору.
Між тим, суд вважає, що спір стосовно невиплати компенсації вартості за неотримане речове майно у розумінні частини другої статті 233 КЗпП України охоплюється застосованим у ній визначенням «законодавство про оплату праці».
За ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до передчасного вирішення питання про залишення позову без розгляду, внаслідок чого ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 161, 169, 241, 250, 311, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 200/9725/25 за позовом Матвійчук Наталії Євгеніївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повний текст постанови складений 22 квітня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: І.В. Геращенко
А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв