Справа № 420/42630/25
22 квітня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) поновити капітана поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області;
визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції в Одеській області №1650 о/с від 09.10.2024 року, яким було звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади старшого інспектора роти №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) Головного управління Національної поліції в Одеській області у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення);
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) виплатити капітану поліції ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 456 167.20 гривень.
Ухвалою суду від 31.12.2025 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також ухвалою суду 31.12.2025 року позивачу поновлення строк звернення до суду з огляду на те, що станом на день прийняття рішення про відкриття провадження у справі матеріали справи не містили докази ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом раніше ніж 09.12.2025
Представником відповідача подано клопотання про залишення адміністративного позову залишити без розгляду, в обґрунтування якого зазначено, що після видання наказу ГУНП від 09.10.2024 № 1650 о/с, враховуючи відсутність позивача на службі, на відомі адреси його місця проживання управлінням кадрового забезпечення Головного управління було надіслано листи з відповідною інформацією про його звільнення, запрошенням для отримання трудової книжки, а також нагадуванням про необхідність подання декларації при звільненні та додано копію наказу про звільнення. Вказані листи відправлені позивачеві рекомендованими листами. Отже ОСОБА_2 був належним чином поінформований про звільнення зі служби в поліції і, враховуючи вимоги статті 30 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» вважається належним чином повідомленим про звільнення через 4 календарних дні після відправки таких листів, а саме з 13.10.2024. Додатковим доказом ознайомлення позивача про звільнення зі служби є подання ним 08.11.2024 декларації при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що вбачається з аналізу даних відповідного Єдиного державного реєстру та можна перевірити за посиланням https://public.nazk.gov.ua/documents/71e3f443-0a1d-4b37-85f9-230d47858edf. Більше того, ОСОБА_2 подав також у наступному році після звільнення щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування 17.03.2025 і зазначив у ній що він вже не продовжує виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування. Підтвердження за посиланням у ЄДР: https://public.nazk.gov.ua/documents/e674906a-ef17-48b9-926d-b1bc6d70b9b9.
Також представник відповідача вказує, що в процесі розгляду справи №420/22885/24 за позовом ОСОБА_3 до ГУНП в Одеській області про скасування наказу ГУНП від 25.06.2024 №949 о/с про переміщення на іншу посаду, відповідачем 29.10.2024 подано до суду витяг з наказу від 09.10.2024 № 1650 о/с разом із клопотанням №20/2738. Разом з тим, на виконання вимог КАС України копія вказаного клопотання також була надіслана на адресу позивача замовною кореспонденцією. Отже позивачу було відомо про його звільнення ще у 2024 році.
Крім того, про наявність наказу ГУНП від 09.10.2024 № 1650 о/с щодо звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції чітко зазначено Одеським окружним адміністративним судом у своєму рішенні від 24.03.2025 по справі №420/22885/24 у першому абзаці аркушу 2.
Щодо посилання позивача на обов'язковому ознайомленні з наказом про звільнення, для початку відліку строку звернення до суду представник відповідача покликається на постанову Верховного Суду від 13 січня 2025 року по справі № 260/6163/23.
Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
За змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об'єктивної можливості особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з до ч.1 ст. 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.
Поряд з цим, відповідно до ч.4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись 25.12.2025 року до суду з позовом про визнання протиправним і скасування наказу ГУ НП в Одеській області від 09 жовтня 2024 року № 1650 о/с, наполягав на тому, що з їх змістом він ознайомився лише 09 грудня 2025 року під особистий підпис, а тому, на його думку, 15-денний строк звернення до суду починається саме з цієї дати.
В постанові від 13.01.2025 у справі №260/6163/23 колегією суддів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначено:
«…колегія суддів зауважує, що дійсно законодавець у згаданій статті Дисциплінарного статуту пов'язав виникнення права на оскарження застосованого до поліцейського дисциплінарного стягнення та обчислення строку на таке оскарження - з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи Закон № 2123-ІХ та доповнюючи Дисциплінарний статут розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану", зокрема щодо встановлення такого короткого строку на оскарження дисциплінарного стягнення, законодавець мав на меті оптимізувати діяльність поліції, у тому числі, під час дії режиму воєнного стану, та врегулювати питання діяльності поліції передусім в умовах воєнного стану.
Тобто, внесення відповідних змін до Закону України "Про Національну поліцію" та Дисциплінарного статуту спрямовані на забезпечення діяльності поліції та ефективного виконання нею завдань в умовах воєнного стану, а також задля швидкого та оперативного реагування на дії (бездіяльність) поліцейського, у разі кваліфікування їх як такі, що можуть виразитися у грубому порушенні службової дисципліни в умовах посиленого варіанту службової діяльності та (або) підриву авторитету Національної поліції України в цілому.
У цьому випадку, Верховний Суд уважає, що застосування словосполучення "з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення" у співвідношенні до того, що таке ознайомлення було вчинено позивачем після спливу шести місяців після прийняття спірного наказу і його звільнення зі служби в поліції, у сукупності з положеннями статті 31 Дисциплінарного статуту, фактично нівелює мету Закону № 2123-ІХ.
Більш того, ураховуючи, що таке дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби в поліції тягне за собою певні юридичні наслідки (виключення з особового складу, здійснення остаточного розрахунку при звільненні і невиплати в подальшому заробітної плати, здачі табельної зброї, у разі її отримання під час виконання службових обов'язків, недопуск до робочого місця та приміщення відділення поліції та ін.), у колегії суддів є підстави для сумніву щодо добросовісності позивача у реалізації належних йому процесуальних прав на звернення до суду з цим позовом, а тому, у цій справі суд не має обмежуватися застосуванням словосполучення "з моменту ознайомлення особи з наказом про виконання застосованого дисциплінарного стягнення".
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що положення Дисциплінарного статуту не встановлює обмеження щодо можливості поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження дисциплінарного стягнення. При цьому, питання поновлення строку звернення до суду покладається на суд та регламентується нормами КАС України.»
Отже, враховуючи викладене, та встановлені судом обставини після відкриття провадження, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності підстав, які б об'єктивно перешкоджали (утворювали обставини непереборної сили) йому звернутися до суду у строк із даними вимогами.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги пред'явлені до суду з порушенням 15-денного строку звернення до адміністративного суду, оскільки позов подано до суду 25.12.2025, а про наявність оскаржуваного наказу позивачу достеменно було відомо у жовтні 2024 року.
Разом з тим, при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, суд, з метою забезпечення надання позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду, вважає за необхідне залишити адміністративний позову без руху.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 5-денний строк з дня отримання ухвали суду усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде залишений без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П. Марин