Справа № 420/3439/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак. Філатова, буд.15 А, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 (позов поданий представником позивача адвокатом Вечеровою Є.М.) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУ НПУ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 16.02.2026 адміністративний позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
До суду надійшла заява на виконання ухвали суду та позов, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Другого відділу ОРТЦК щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 21.01.2026 та від 19.02.2026 про зняття з розшуку у зв'язку з технічною помилкою в довідці військово-лікарської комісії;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 правил військового обліку та його розшук у зв'язку з помилковими відомостями у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601;
- зобов'язати відповідача звернутися до ГУ НП в Одеській області з повідомленням про відсутність правових підстав для здійснення заходів щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв'язку з помилковими відомостями у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601;
- зобов'язати відповідача внести відомості про дату проходження ВЛК стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до інформації, яка вказана у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 20.12.2025 у мобільному застосунку Резерв+ позивачем виявлено запис про те, що його розшукує ТЦК та СП. Також наявний запис про те, що ТЦК та СП 20.12.2025 звернувся до Нацполіції, причина звернення: «не пройшов (відмовився від проходження ВЛК)».
Представник позивача вказав, що із відповіді відповідача на його адвокатський запит стало відомо, що 17.02.2025 позивачу видано довідку ВЛК №6/601, в якій неправильно вказано дату народження позивача « ІНФОРМАЦІЯ_4 » замість правильної « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Внаслідок цієї помилки позивача помилково оголошено у розшук, що не утворює складу адмінправопорушення за ст. 210 КУпАП. Також представник вказав, що позивач за цією статтею до адмінвідповідальності не притягався.
Представник вказує, що за заявою позивача 21.01.2026 ВЛК виправила цю помилку та направила виправлену довідку до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник зазначає, що позивач того ж дня звернувся до відповідача із заявою про зняття його з розшуку та виключення відповідних записів, однак відповідач відмовив посилаючись на те, що позивач направив заяву засобами поштового зв'язку, а не прибув особисто. 19.02.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, однак відповідь на неї не отримував.
Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач до суду відзив на позов не надав.
Третя особа ГУ НП подала до суду пояснення, в яких зазначила, що:
- за даними інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно - комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у державному розшуку раніше не перебував та станом на 10.03.2026 у державному розшуку не перебуває;
- 20.12.2025 обліковувався за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) від 20.12.2025 № Е4220539, яке зареєстроване шляхом електронної міжвідомчої взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС в автоматичному режимі 20.12.2025 за № 14790 в відділенні поліції №2 (с. Усатове) Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- 26.02.2026 знятий з обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП», на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка).
Представник третьої особи зауважив, що звернення та інформація про особу, надходять до органів (підрозділів) поліції з підрозділів ТЦК та СП та вносяться до системи ІПНП в автоматизованому режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. Підрозділи поліції позбавлені можливості вносити, корегувати або видаляти інформацію щодо осіб, які перебувають на обліку за вчинення адміністративних правопорушень за ст.ст.210, 210-1КУпАП, якщо інформація стосовно них системи ІПНП була завантажена в автоматичному режимі.
Відносно позивача інформація вносилась в автоматичному режимі на підставі звернень ІНФОРМАЦІЯ_1 (Біляївка).
Представник ГУ НП надав до суду докази про зняття з обліку за категорією «особа, яка вчинила правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП».
Ухвалою суду від 22.04.2026 року закрито провадження по справі №420/3439/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області в частині позовних вимог про: - визнання протиправною бездіяльності Другого відділу ОРТЦК щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 від 21.01.2026 та від 19.02.2026 про зняття з розшуку у зв'язку з технічною помилкою в довідці військово-лікарської комісії; - зобов'язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та його розшук у зв'язку з помилковими відомостями у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601; - зобов'язати звернутися до ГУ НП в Одеській області з повідомленням про відсутність правових підстав для здійснення заходів щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв'язку з помилковими відомостями у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601.
Вирішено продовжити розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про дату проходження ВЛК стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до інформації, яка вказана у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовозобов'язаним, що підтверджується скріншотом із застосунку Резерв+.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою від 19.02.2026, в якій крім іншого, просив внести відомості про дату проходження ним ВЛК до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до довідки ВЛК від 17.02.2025 №6/601.
Відповідь на цю заяву позивачу не надходила, учасники справи не надали на час розгляду справи докази внесення вказаних відомостей до реєстру.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про дату проходження ним ВЛК відповідно до довідки ВЛК від 17.02.2025 №6/601, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу за позовною заявою в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регламентуються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ), Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951-VIII), Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене постановою КМУ від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154).
Закон №2232-ХІІ здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ).
Пунктом 79 Порядку №1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: - організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; - здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; - проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; - виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони (п.11 Положення №154).
Статтею 1 Закону №1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст.5 Закону №1951-VIII).
Отже Другий відділ ОРТЦКСП є уповноваженим суб'єктом на ведення військового обліку військовозобов'язаних та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та актуалізацію його бази даних.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII, призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Таким чином, надіславши заяву від 19.02.2026 на адресу Другого відділу ОРТЦКСП, позивач реалізував своє право на звернення до органу ведення Реєстру, передбачене п.2 ч.1 ст.9 Закону №1951-VIII.
Водночас жодної відповіді на заяву від 19.02.2026 позивач не отримав та дій, про які просив позивач, відповідач не вчинив, у тому числі щодо внесення відомостей про дату проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 17.02.2025 №6/601.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Оскільки відповідачем не надано доказів до суду щодо відповіді на звернення позивача про внесення відомостей дати проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 17.02.2025 №6/601, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, а отже суд вважає необхідним вийти за межи позовних вимог та задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його розглянути заяву позивача щодо внесення відомостей про дату проходження ВЛК стосовно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до інформації, яка вказана у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601 та прийняти мотивоване рішення за результатами її розгляду.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи встановлені обставини дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 3851 грн.
Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплаченого судового збору у розмірі 2000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Частинами 4-7 ст.134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи до позову були надані копії документів, укладених між позивачем та адвокатом про надання правової допомоги від 29.12.2025 року; додаток від 29.12.2025 до договору про надання правової допомоги щодо розміру гонорару - 12 тис грн. та переліку послуг адвоката.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Дослідивши зміст наданих адвокатом доказів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до об'єму наданих послуг, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн є завищеними, з огляду на наступне.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд вважає необхідним врахувати висновки Верховного Суду. Так, у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, витрати на правничу допомогу мають бути фактичними в розрізі реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а їх розмір повинен бути обґрунтований та документально підтверджений.
Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 6000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Ак. Філатова, буд.15 А, м. Одеса, 65080, ЄДРПОУ 40108740) про зобов'язання внести відомості про дату проходження ВЛК стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до інформації, яка вказана у довідці ВЛК від 17.02.2025 року №6/601 - задовольнити частково.
Визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.02.2026 року в частині внесення відомостей про дату проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 17.02.2025 №6/601.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2026 в частині внесення відомостей про дату проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 17.02.2025 №6/601 та прийняти мотивоване рішення за результатами її розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2000,00 грн витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00тис грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва