Справа № 420/35194/25
22 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29 вересня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29 вересня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач тривалий час виплачував йому грошове забезпечення у заниженому розмірі через протиправне застосування показників прожиткового мінімуму станом на 2018 рік. Лише 29 вересня 2025 року, на виконання рішення суду у справі № 420/29518/24, позивачу було фактично виплачено заборгованість, що накопичилася за період з січня 2020 року. Згідно із Законом № 2050-III, у разі затримки виплат на один і більше місяців громадяни мають безумовне право на компенсацію втрати частини доходів. Сума компенсації повинна обчислюватися шляхом множення нарахованого боргу на індекс інфляції за весь час затримки. При цьому право на таку виплату виникає незалежно від того, чи була заборгованість нарахована роботодавцем добровільно, чи за рішенням суду.
Ухвалою від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
30.10.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 ЗУ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі грошове забезпечення, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Оскільки станом на дату розгляду даної справи оспорювані виплати позивача не виплачені, а тому нарахування та виплати компенсації стосується правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
На момент звернення з даним позовом позивач уже звільнений зі служби та виключений зі списків особового складу й усіх видів забезпечення.
Рішенням ООАС від 04.12.2024 по справі № 420/29518/24 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок з 29.01.2020 по 18.07.2022 сум грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
29 вересня 2025 р. на виконання вищезазначеного судового рішення на рахунок позивача зараховано 167 759,11 грн.
Таким чином, загальний період затримки виплати належних позивачу коштів (частини грошового забезпечення) тривав з 29 січня 2020 року (початок періоду виникнення боргу) до 29 вересня 2025 року (дата фактичного розрахунку).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Спірні правовідносини у цій частині регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ та Порядком № 159.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналіз норм ст. 2- 4 Закону № 2050-ІІІ дає підстави для висновку, що основною та єдиною умовою для виплати компенсації є факт порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації грошового забезпечення.
Виходячи з приписів статті 4 Закону № 2050-ІІІ, виплата суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Дана норма покладає на роботодавця позитивний обов'язок самостійно нарахувати та виплатити компенсацію одночасно з основною сумою заборгованості без додаткового волевиявлення чи подання відповідної заяви з боку працівника.
Суд зауважує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, такі кошти є складовою частиною належної працівникові заробітної плати (грошового забезпечення).
Аналогічний підхід викладений у рішенні Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 280/8933/24, де суд акцентував увагу на виді доходу, а не на його окремих складових, підкресливши, що грошове забезпечення військовослужбовця та індексація грошових доходів безпосередньо належать до об'єктів компенсації.
Виходячи зі змісту статті 3 Закону № 2050-ІІІ та усталеної практики Верховного Суду (зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19), право на компенсацію виникає у зв'язку з настанням такого юридичного факту як невиплата грошового доходу у встановлені строки, незалежно від того, чи було таке нарахування здійснено роботодавцем добровільно, чи на виконання судового рішення. Визначальним є факт затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплатив перераховане за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошове забезпечення позивачу 29.09.2025, проте не нарахував у тому ж місяці суму компенсації, тобто допустив бездіяльність.
Право на таку виплату не залежить від попереднього звернення позивача із заявою, оскільки закон чітко визначає термін виконання цього обов'язку - місяць виплати заборгованості.
Крім того, суд зазначає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року, у справі № 560/8194/20.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; ЄРДПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29 вересня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 29 вересня 2025 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк