Справа № 420/4839/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Стислий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України від 02.02.2026 р. № UA500500/2026/000027/1 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2026 р. № UA500500/2026/000066.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення ввезених товарів до Одеської митниці було надано митну декларацію № 26UA500500002993U0. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2026/000027/1. Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки з наданих документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та відсутні будь-які суперечності та неповнота в наданих документах, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, а відповідач формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
11.03.2026 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
17.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
23.03.2026 року від Одеської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Заяви чи клопотання від сторін.
11.03.2026 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що складність даної справи полягає у характері спірних правовідносин та предметі спору, які потребують надання усних пояснень з метою з'ясування всіх обставин.
31.03.2026 року від представника позивача надійшла заява про стягнення витрат на правову допомогу.
02.04.2026 року від Одеської митниці надійшли заперечення на заяву.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Обставини справи.
13.05.2025 року між Компанією «QINGDAO ZHONGLIANRONGCHUANG NEW MATERIALS TECHNOLOGY CO.,LTD» Китай (Постачальник) та ТОВ «ОДЄТЕКС» (Покупець) був укладений Контракт № ZL025US-ODETEX0513, відповідно до умов якого Постачальник продає, а Покупець приймає та оплачує полімерну сировину (поліетилен високого та низького тиску, лінійний поліетилен, поліпропілен та інші) для виробництва різноманітної продукції, в подальшому іменовану Товар. Асортимент, кількість, ціна, умови (строки) оплати та поставки, та інші умови поставки вказуються в Проформах-Інвойс на кожну окрему поставку або серію поставок.
01.02.2026 року позивачем з метою здійснення митного оформлення поставленого товару за вказаним Контрактом № ZL025US-ODETEX0513 від 13.05.2025 року до Одеської митниці була подана митна декларація №26UA500500002993U0.
Митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження митної вартості товару та методу її визначення за ціною договору, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 13.05.2025 № ZL025US-ODETEX0513, рахунок-фактура (інвойс) від 28.10.2025 № ZL025US-ODETEX101601 та інші товаросупровідні документи.
Одеська митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Заявлені комерційні умови поставки CIF Одеса. Згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відповідно до проформи-інвойсу від 16.10.2025 № ZL025US-ODETEX101601 передплата в розмірі 49140 дол. США здійснюється банківським переказом до 18.10.2025р., решта у розмірі 114660 дол. США здійснюється банківським переказом протягом 7 днів після пред'явлення копії коносаменту. Проте дата наданої до митного оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті від 13.11.2025 № 457 не відповідає зазначеним умовам оплати товару;
2) відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів - Інкотермс, відповідно до терміну CIF - «вартість, страхування, фрахт» до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна, тобто передбачає, що продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Але наданий до митного оформлення страховий поліс № AQID54024225QAA4ZP1Z має загальну форму, що не містить відомості про вартість страхування та реквізитів відправника вантажу, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення вартості самих товарів;
3) в наданих документах назва судна відрізняється, а саме - в митної декларації № 26UA500500002993U0- «MEDKON SAMSUN», в митної декларації країни відправлення № 090820250000452252 від 28.10.2025 назва судна - «BIG GEORGE», в коносаменті YMJAM245275586-«BIG GEORGE» і «MSC APOLLINE». Крім того, відсутні відомості про витрати продавця на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну в коносаменті від 28.10.2025№ YMJAM245275586 інформацію про зміну судна «BIG GEORGE» на судно «MSC APOLLINE» та перевалку 6 контейнерів;
4) митна декларація країни відправлення від від 28.10.2025 № 090820250000452252 надана без перекладу, у декларації є посилання на вартість, але у графі з переліком контейнерів зазначено їх у кількості 12 штук. Внаслідок чого, та через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, вона не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару.
На підставі зазначеного було зобов'язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
02.02.2026 року декларантом надано лист в якому повідомлено, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
02.02.2026 року Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення № UA500500/2026/000027/1 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Також, 02.02.2026 року Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000066.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Висновки суду.
Суд зазначає, що ч.2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З огляду на матеріали справи суд встановив, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі Контракту № ZL025US-ODETEX0513 від 13.05.2025 року, укладеного між Компанією «QINGDAO ZHONGLIANRONGCHUANG NEW MATERIALS TECHNOLOGY CO.,LTD» Китай (Постачальник) та ТОВ «ОДЄТЕКС» (Покупець).
Стосовно доводів відповідача про те, що згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відповідно до проформи-інвойсу від 16.10.2025 № ZL025US-ODETEX101601 передплата в розмірі 49140 дол. США здійснюється банківським переказом до 18.10.2025р., решта у розмірі 114660 дол. США здійснюється банківським переказом протягом 7 днів після пред'явлення копії коносаменту. Проте дата наданої до митного оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті від 13.11.2025 № 457 не відповідає зазначеним умовам оплати товару.
Так, відповідно до проформи-інвойс від 16.10.2025 року № ZL025USODETEX101601 та комерційного інвойсу від 28.10.2025 року № ZL025US-ODETEX101601, вартість товару становить 163 800,00 доларів США.
Згідно з умовами оплати передбачено передплату у розмірі 49 140,00 доларів США до 18.10.2025 року, залишок протягом 7 днів після отримання рахунку.
На виконання вказаних умов ТОВ «ОДЄТЕКС» здійснило передплату у розмірі 49140,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 444 від 17.10.2025 року.
13.11.2025 року ТОВ «ОДЄТЕКС» здійснило решту оплати за контрактом № ZL025US-ODETEX0513 від 13.05.2025 року та проформою-інвойсом від 16.10.2025 року № ZL025USODETEX101601 у розмірі 114 660,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 457 від 13.11.2025 року.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати товару, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Так, сталою є правова позиція Верховного Суду, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару (постанови від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, від 27.02.2025 у справі №300/784/24).
Таким чином, митниця не мала правових підстав сумніватися у сплаті товару, яка підтверджує фактурну вартість.
Крім того, платіжні інструкції № 444 від 17.10.2025 року та № 457 від 13.11.2025 року свідчить про повну оплату за товар, який поставлявся згідно з контрактом № ZL025US-ODETEX0513 від 13.05.2025 року, а отже підтверджує факт оплати.
Щодо тверджень митного органу про те, що відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів - Інкотермс, відповідно до терміну CIF - «вартість, страхування, фрахт» до ціни товару включається вартість страхування, фрахту та інших витрат, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна, тобто передбачає, що продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Але наданий до митного оформлення страховий поліс № AQID54024225QAA4ZP1Z має загальну форму, що не містить відомості про вартість страхування та реквізитів відправника вантажу, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення вартості самих товарів.
Так, відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. Контракту № ZL025US-ODETEX0513 від 13.05.2025 року, товар постачається виключно на умовах та в строки визначені цим Договором та проформами-інвойс на кожну окрему партію Товару.
Умови поставки за даним Контрактом визначаються Сторонами у відповідності з Інкотермс-2010 та вказуються в проформі-інвойс на кожну окрему поставку.
Відповідно до проформи-інвойс від 16.10.2025 року № ZL025USODETEX101601 та комерційного інвойсу від 28.10.2025 року № ZL025US-ODETEX101601 умови поставки вказано CIF Odesa,Ukraine.
Так, відповідно до умов поставки CIF, «Cost, Insurance and Freight» ( «Вартість, страхування і фрахт») продавець відповідає за доставку товару до порту призначення, сплачує витрати на фрахт та страхування, і передає ризики та витрати покупцеві після того, як товар перетнув борт судна в порту відправлення. Це означає, що продавець несе відповідальність за вартість, страхування і фрахт, але ризик втрати або пошкодження товару переходить до покупця після завантаження на судно.
Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов'язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
Отже, наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, Сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень.
З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені вартість страхування для морських перевезень, включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна.
Крім того, Контрактом не передбачено надання документів зі страхування товару покупцю, а правила Інкотермс 2010 не передбачають обов'язкового надання покупцю документів щодо страхування товару.
Суд зазначає, що митним органом не наведено обґрунтувань щодо обов'язковості страхування товару за зазначеними умовами поставки, а лише констатується факт ненадання документів про страхування.
Таким чином. у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, до митниці не подавались, а вимога про їх надання є протиправною.
Щодо сумнівів митного органу про те, що в наданих документах назва судна відрізняється, а саме - в митної декларації № 26UA500500002993U0- «MEDKON SAMSUN», в митної декларації країни відправлення № 090820250000452252 від 28.10.2025 назва судна - «BIG GEORGE», в коносаменті YMJAM245275586-«BIG GEORGE» і «MSC APOLLINE». Крім того, відсутні відомості про витрати продавця на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, зважаючи на наявну в коносаменті від 28.10.2025№ YMJAM245275586 інформацію про зміну судна «BIG GEORGE» на судно «MSC APOLLINE» та перевалку 6 контейнерів.
Суд зазначає, що оскільки умови CIF (Cost, Insurance, and Freight) покладають на продавця обов'язок організувати доставку до порту призначення, саме він оплачує перевалку (transshipment) та фрахт усіх задіяних суден.
Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що розбіжності у назвах суден у поданих транспортних документах пояснюються зміною судна та перевалкою контейнерів у процесі міжнародного морського перевезення, що є звичайною комерційною практикою та не впливає на вартість товару для покупця, оскільки всі відповідні витрати несе продавець відповідно до умов CIF.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Між тим суб'єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв'язок з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.
Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Також в рішенні зазначено, що митна декларація країни відправлення від 28.10.2025 № 090820250000452252 надана без перекладу, у декларації є посилання на вартість, але у графі з переліком контейнерів зазначено їх у кількості 12 штук. Внаслідок чого, та через відсутність в ній відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, вона не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Експортна митна декларація не віднесена до переліку документів, обов'язкових для подання до митного оформлення товару згідно з ч.2 ст.53 МК України, тому не може бути використана для підтвердження митної вартості товару.
При цьому, зазначені відповідачем недоліки в експортній митній декларації не впливають на числове значення митної вартості товару.
Крім того, митна декларація країни відправлення складається у відповідності до законодавства такої країни, проте митним органом у оскаржуваному рішенні не обґрунтовано невідповідність експортної митної декларації зазначеному законодавству.
Відповідач, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, в порушення вимог МК України, фактично не давши належної оцінки можливості визначення митної вартості за наданими позивачем документами, з використанням основного методу, формально, звернувшись до пункту 4 статті 53 МК України, без наявності відповідних підстав одразу запросив у позивача додаткові документи.
При цьому, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи достатньою мірою підтверджували факт визначення митної вартості товару за першим (основним методом) - за ціною договору, крім того, ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, що викликало певні сумніві у правильності визначення позивачем митної вартості був відсутній з вищенаведених підстав, у зв'язку з чим, вказані дії відповідача по наданню позивачем додаткових документів були незаконними, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.
Відтак, зауваження відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні суд вважає необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на можливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000027/1 від 02.02.2026 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000066 від 02.02.2026 року є протиправними та належать до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду:
Договір про надання правової допомоги № 1-109 від 11.09.2023 року,
додаткова угода № 1 від 01.05.2024 року,
додаткова угода № 2 від 27.12.2024 року,
додаткова угода № 3 від 30.12.2025 року,
Акт приймання-передачі наданих правових послуг № 39 від 23.03.2026 року,
Платіжна інструкція № 17822 від 23.03.2026 року.
Відповідно до п.1.2. Договору про надання правової допомоги № 1-109 від 11.09.2023 року, на підтвердження факту надання АО «Щит» Клієнту правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається відповідний акт. Акт передається та/або надсилається Клієнту електронною поштою або поштою, за попередньою домовленістю.
Згідно із Додатковою угодою № 3 від 30.12.2025 року, Сторони дійшли згоди збільшити розмір гонорару та викласти п. 4.1 Договору у наступній редакції: « 4.1. За послуги, що надаються АО «Щит» в межах цього Договору, Клієнт сплачує грошові кошти в розрахунку вартості однієї години надання послуг 1000 (одна тисяча) грн (без ПДВ). Оплата здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дня підписання Акту приймання- передачі наданих правових послуг».
Сторони дійшли згоди продовжити дію Договору про надання правової допомоги від 11.09.2023 р. № 1-109 (далі - Договір) та викласти п. 7.2 Договору у наступній редакції: « 7.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2027 року».
Відповідно до Акту приймання-передачі наданих правових послуг № 39 від 23.03.2026 року, АО «Щит» в порядку та на умовах, передбачених договором про надання правової допомоги від 11.09.2023 р. № 1-109, надало Клієнту комплекс правових послуг, загальна вартість яких складає 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., а саме:
- проведення усної консультації з питання оскарження рішення Одеської митниці від 02.02.2026 р. № UA500500/2026/000027/1 про коригування митної вартості товарів (справа № 420/4839/26);
- підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці від 02.02.2026 р. № UA500500/2026/000027/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.02.2026 р. № UA500500/2026/000066, в тому числі, аналіз та дослідження наданих Клієнтом документів, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з аналогійних правовідносин, підготовка документів, які долучаються до позову (справа № 420/4839/26);
- підготовка та подання відповіді на відзив (справа № 420/4839/26).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд зазначає, що консультація, збір та правовий аналіз документів, формування правової позиції підготовка та подача позову до суду, а також пошук та аналіз актуальної судової практики фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Великою Палатою Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 також зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі.
У свою чергу, неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що належать розподілу між сторонами.
Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. письмові докази, суд дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи.
Під час визначення суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Під час вирішення судом питання відшкодування витрат на правову допомогу, суд повинен дослідити відповідність наданих видів допомоги критеріям видів правової допомоги, визначених статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 року у справі № 826/7375/18.
З врахуванням всіх викладених обставин, суд вважає необґрунтованими витрати представника позивача на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн., а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правову допомогу представника позивача у цьому випадку має бути зменшений до 5000,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (вул. Бригадна, буд. 131, м. Одеса, 65010, код ЄДРПОУ 33387508) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000027/1 від 02.02.2026 року.
3. Визнати противоправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000066 від 02.02.2026 року.
4. Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЄТЕКС» (код ЄДРПОУ 33387508) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко