Справа № 420/5767/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення майнової шкоди,-
До суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно виплачені кошти в сумі 6424,30 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок отримання, без належної на те правової підстави, грошового забезпечення за час відсутності на військовій служби без поважних причин
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідач призваний на військову службу 30.08.2019. 22.12.2023 відповідно до рапорту начальника відділення матеріального забезпечення (берегова база) старшого лейтенанта ОСОБА_2 стало відомо, що відповідач не прибув на службу без пояснення причин.
Згідно з наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони від 09 лютого 2026 року №225-АГ «Про підсумки службового розслідування» (додаток 4), нарахування грошового забезпечення матросу ОСОБА_3 було здійснено 16 грудня 2023 року, а у період з 21 по 31 грудня 2023 року він не з'являвся на службу (самовільно залишив військову частину), тобто матрос ОСОБА_4 не мав право на отримання грошового забезпечення з 25 по 31 грудня 2023 року, оскільки в даний час військовослужбовець не виконував обов'язків військової служби, таким чином залишок шкоди завданий державі з боку матроса ОСОБА_5 на загальну суму 6424 грн. 30 коп.
За твердженням представника грошове забезпечення відповідачу нараховано та виплачено в повному обсязі за грудень 2023 року. Таким чином сума збитку по грошовому забезпеченню за період з 25 по 31 грудня 2023 року становить 6424,30 грн.
Тобто за відповідачем обчислюється борг з переплати грошового забезпечення на вказану суму.
Представник позивача вказує, що позивач направляв лист на адресу відповідача із метою добровільного відшкодування шкоди, однак жодної відповіді не надходило, а борг не погашено.
У зв'язку з несплатою зазначеної суми переплати позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 04.03.2026 року направлена на адресу відповідача. Поштове відправлення повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання згідно з трекінгом Укрпошти R067120362736. Відповідно відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі не зареєстровано).
Також по цій справі №420/5767/26 розміщено оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України щодо знаходження справи у провадженні суду та розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 09.12.2023 №445-ОС його призначено електриком електромоторної команди електромеханічної бойової частини (БЧ-5) корабля Морської охорони 3 рангу BG-63 «Павло Державін», звільнивши з посади електрика рульового штурманського відділення штурманської бойової частини (БЧ-1) корабля Морської охорони 3 рангу BG-57 «Миколаїв», згідно з підпунктом 6 пункту 93 Положення (на нижчу посаду у зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів у разі неможливості призначення на рівну посаду - за згодою військовослужбовця).
Згідно із витягом із наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 28.12.2023 №496-ОС відповідача знято зі всіх видів забезпечення у зв'язку із нез'явленням в строк на службу без поважних причин з 25.12.2023. Проведено службове розслідування, за результатами якого складений акт.
Відповідно до наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони від 09.02.2026 року №225-АГ «Про підсумки службового розслідування», нарахування грошового забезпечення матросу ОСОБА_6 було здійснено 16 грудня 2023 року, а у період з 21 по 31 грудня 2023 року він не з'являвся на службу (самовільно залишив військову частину).
У зв'язку із цим у відповідача утворилася заборгованість з переплати грошового забезпечення на суму 6424 грн. 30 коп.
Позивачем направлено на адресу відповідача лист №10/748-26-Вих від 17.02.2026 з метою добровільного відшкодування шкоди, проте заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період вибуття військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, згідно з п.13 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (далі Інструкція №558) грошове забезпечення не виплачується:
за час надання військовослужбовцю відпустки, за період якої законодавством не передбачено збереження грошового забезпечення;
за час перебування військовослужбовця під цілодобовим домашнім арештом або під вартою;
військовослужбовцям, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби. Таким військовослужбовцям виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення органу Держприкордонслужби (місця служби) та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Згідно з актом службового розслідування відповідач з 22.12.2023 року без поважних причин не прибуває на службу. Копія матеріалів службового розслідування направлена в прокуратуру.
Враховуючи, що відповідач, не прибув на службу без пояснення причин з 22 по 31 грудня 2023 року, суд вважає, що на підставі п.13 розділу І Інструкції №558 відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час його відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Оскільки відповідач з 22 по 31 грудня 2023 року не з'являвся на службі, суд вважає, що він діяв недобросовісно та за означений період безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 6424 грн. 30 коп.
Належних та допустимих доказів щодо сплати вказаної суми переплати грошового забезпечення на час розгляду справи відповідачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов'язків військової служби.
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення майнової шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 6424,30 грн за час відсутності на військовій службі без поважних причин.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва