Справа № 420/9850/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що полягає у неврахуванні індексації грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України;
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що полягає у неврахуванні індексації грошового забезпечення при обчисленні ОСОБА_1 виплат, передбачених пунктом 7 розділу XV Інструкції “Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475, а саме: премії у розмірі 290 % посадового окладу за період з 01 травня 2023 року по день виключення зі списків особового складу; надбавки за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням (станом на 30 травня 2023 року календарна вислуга років становить 29 років 04 місяць 00 днів); одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (вислуга років для виплати вихідної допомоги станом на 30 травня 2023 року становить 31 рік 07 місяців 14 днів, з яких 02 роки 03 місяці 14 дні - період навчання у вищому навчальному закладі); грошової компенсації за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;
- зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення в обсязі, визначеному довідкою про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 виплат, передбачених пунктом 7 розділу XV Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475, з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення в обсязі, визначеному довідкою про розмір грошового забезпечення №6001.1-7775/6017/5 від 13.10.2025 року, станом на 01.01.2023 року, зокрема: посадового окладу; окладу за військовим (спеціальним) званням - підполковник; надбавку за вислугу років (50%); надбавку за кваліфікацію (5%); надбавку за особливості проходження служби (50%); премію за підсумками роботи (275%); одноразової грошової допомоги при звільненні; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Поряд з цим, частина п'ята статті 122 КАС України є загальною нормою у розв'язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.
Так, статтею 233 КЗпП України встановлений інший строк, яка є спеціальною нормою по відношенню до ч. 5 ст. 122 КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати на день звільнення, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області №360 від 30.05.2023, ОСОБА_1 було звільнено зі служби цивільного захисту.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся з позовом із пропуском строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 13.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків у справі.
14.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про визнання причин пропуску строку поважними, вказавши на те, що позивач є особою з інвалідністю, не має юридичної особи та те, що Одеська область перебуває під регулярними масованими ракетними атаками та атаками БПЛА.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строків звернення до суду із цим позовом, судом встановлено наступне.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2025 у справі №990/102/25 Суд виснував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Крім того, суд зазначає, що відсутність юридичної освіти не може бути самостійною підставою для поновлення строків звернення до суду із цим позовом, як і статус особи з інвалідністю.
Підсумовуючи викладене, позивачем не наведено обґрунтованих причин, підтверджених належними доказами, об'єктивної неможливості оскарження бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, що мала місце в 2023 році, в судовому порядку у встановлений законом шестимісячний строк, як і жодним чином не підтверджено неможливості звернення на протязі майже 3 років.
Суд також звертає увагу позивача, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява № 3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такі обставини з підтверджуючими доказами щодо поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивач ні до позовної заяви, ні до заяви про поновлення строків звернення до суду з цим позовом не надав.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що позовна заява підлягає поверненню відповідно до ч.2 ст.123 КАС України.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 256, 294-296 КАС України, суддя,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя К.О. Танцюра