21 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4523/23
провадження № 2-кас/340/4/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26 червня 2023 року Керівник Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області (далі також прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі також відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Піщанобрідської сільської ради № 253 від 11 грудня 2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства".
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.12.2025 касаційну скаргу першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 340/4523/23 скасовано та направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до суду від 05.01.2026 року та, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд головуючому судді Петренко О.С.
Ухвалою суду від 09.01.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (т.2,а.с.134)
Від відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує проти позовних вимог (т.2, а.с.145-147).
Від прокуратури надійшла відповідь на відзив (т.2,а.с.151-154).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Рішенням Кіровоградської обласної ради №81 від 06.09.2002 "Про зміни у мережі територій і об'єктів природно-заповідного фонду області" оголошено територію та об'єкт "Червоні скелі" такою, що належать до природно-заповідного фонду місцевого значення (т.1 а.с.27-28).
Заповідне урочище місцевого значення "Червоні скелі", загальною площею 150 га, розташоване на території села Піщаний Брід Добровеличківського району (на даний час - Новоукраїнський район) Кіровоградської області.
19.12.2002 року з метою збереження мальовничого ландшафту та багатства рослинного і тваринного світу заповідного урочища місцевого значення "Червоні скелі", загальною площею 150 га, укладено охоронне зобов'язання №ЗУ 42-564 (т.1 а.с.30).
Відповідно до схеми розміщення природно-заповідного фонду місцевого значення "Червоні скелі", дане заповідне урочище розміщене на території Любомирської сільської ради, що відноситься до землекористування колишнього КСП "Труд" Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1 а.с.33).
На даний час, вказана територія відноситься до Піщанобрідської сільської ради.
11.12.2019 року Піщанобрідською сільською радою прийнято рішення №253 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства" (т.1 а.с.45, 80).
ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,00 га на території Піщанобрідської сільської ради ОТГ Добровеличківського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту у власність для ведення особистого селянського господарства затверджено (т.1 а.с.39-76).
Рішенням Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області №839 від 12 листопада 2021 року "Про внесення змін до рішення сільської ради №253 від 11 грудня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам для ведення особистого селянського господарств" внесено зміни шляхом викладу пункту 7 рішення в новій редакції та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою громадянці ОСОБА_3 (зміна прізвища з ОСОБА_4 ) щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, в тому числі 2,0000 га - землі під сільськогосподарськими та іншими будівлями і дворами, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1 а.с.132).
Дане рішення прийняте, в тому числі, на підставі висновку та пропозицій депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, адміністративного устрою, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток історичного середовища, оскільки було встановлено те, що земельна ділянка, яка планувалась для відведення, входить в межі об'єкта, що за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.
На підставі рішення Піщанобрідської сільської ради від 11.12.2019 року №253 в редакції рішення №839 від 12 листопада 2021 року "Про внесення змін до рішення сільської ради №253 від 11 грудня 2019 року", ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Проект розроблено ТОВ "Інститут дослідження проблем оточуючого середовища України".
Рішенням Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області №1195 від 04 лютого 2022 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі за адресою: Піщанобрідська сільська рада Добровеличківського району Кіровоградської області (т.1 а.с.130-131).
Згідно із пунктом 2 рішення Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області №1195 від 04 лютого 2022 року громадянці ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 3521780600:02:000:6563.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, земельна ділянка із кадастровим номером 3521780600:02:000:6563 належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (т.1 а.с.137-139).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що на підставі рішення від 11.12.2019 №253 в новій редакції /рішення від 12.11.2021 №839/ третьою особою розроблено проект землеустрою, який затверджено рішенням Піщанобродської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 04.02.2022 за №1195 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 " та передано у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер - 3521780600:02:000:6563 із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
При прийнятті рішень, судами першої та апеляційної інстанції вказано, що земельна ділянка за кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 у власність на підставі оскаржуваного рішення не передавалась.
В зв'язку з чим, за переконанням судів першої та апеляційної інстанції, в зв'язку з тим, що оскаржуване рішення фактично реалізовано у спосіб передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 3521780600:02:000:6563, а прокурор звернувся до суду, посилаючись на протиправне виділення вказаним рішенням з природно-заповідного фонду місцевого значення 2 га, які є сформованими з визначенням кадастрового номера 3521785300:02:003:0391, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, з огляду на те, що мова йде про дві різні земельні ділянки.
Не погодившись з рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного суду від 11.12.2025 року, рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2,а.с.113-126).
Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав, що поза увагою судами попередніх інстанцій залишились питання правового статусу земельної ділянки з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, зокрема, не встановлено, чи виступає рішення № 253 (у первісній редакції) чинною та єдиною правовою підставою для внесення та збереження відомостей про цю ділянку в Державному земельному кадастрі, що є визначальним для оцінки належності обраного прокурором способу захисту; не досліджено наявність або відсутність фактичного перетину меж та накладання земельних ділянок; не витребувано та не надано оцінку належним та допустимим доказам: картографічним матеріалам, схемі розташування земель природно-заповідного фонду та охоронному зобов'язанню.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів, вказав, що без дослідження просторових даних неможливо встановити чи дійсно сформована земельна ділянка накладається на землі заповідного урочища "Червоні скелі".
Крім того, вказано, що судами не надано оцінки наявності або відсутності «подвійної реалізації» рішення: не досліджено співвідношення між рішеннями ради № 253 та № 839 та не з'ясовано, чи призвело внесення змін до автоматичного припинення існування об'єкта цивільних прав (первісної ділянки) або ж рішення № 253 фактично було реалізовано двічі. Відсутність висновків щодо змісту матеріалів кадастрової справи унеможливлює об'єктивне встановлення походження та меж обох земельних ділянок.
Вказане, на переконання суду касаційної інстанції свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не з'ясували усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 353 КАС України, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 КАС України.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Як визначено частинами четвертою, п'ятою статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор, в кожному конкретному випадку, самостійно визначає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.
За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 Верховний Суд сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.
При цьому, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
За таких умов, враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з характеру спірних правовідносин, суд робить висновок, що прокурором дотримано встановлений ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.
Повертаючись до нормативного обґрунтування предмету позову, суд зазначає наступне.
Заявлені спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), законами України: від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі ЗУ №280/97-ВР), від 16 червня 1992 року №2456-XII "Про природно-заповідний фонд України" (далі ЗУ №2456-XII), від 22 травня 2003 року №858-IV "Про землеустрій" (далі ЗУ №858-IV).
У відповідності до п. б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України (по тесту рішення у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно п. в ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом “б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ст. 29 Закону України від 22.05.2003 №858-IV “Про землеустрій» (далі Закон України №858-IV в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.
Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Частиною 1 ст.26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Розробниками документації із землеустрою є:
юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;
фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.
Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 50 Закону №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Щодо правового статусу земельної ділянки з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, судом встановлено наступне.
Відповідно до інформації, наданої на запит суду ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 3521785300:02:0391 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 17.05.2021 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ФОП ОСОБА_5 .
Правовою підставою для розроблення проекту землеустрою слугувало рішення Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11.12.2019 №253 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року №3613-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №3613-VI) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до положень ст.30 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем забезпечують у режимі реального часу отримання органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження, а також про ціну (вартість) земельних ділянок, речових прав на них чи розмір плати за користування земельною ділянкою.
Отже, за результатом розгляду наданих до суду документів встановлено, що станом на 10.04.2026 земельна ділянка за кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 сформована в Державному земельному кадастрі, відомості про зареєстровані речові права на земельну ділянку з Державного реєстру речових права на нерухоме майно не надходили.
Судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення від 12.11.2021 №839, яким внесено зміни в п.7 рішення від 11.12.2019 року.
На підставі нової редакції п.7 рішення Піщанобродської сільської ради №253 від 11.12.2019 у Державному земельному кадастрі було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3521780600:02:000:6563, яку в подальшому передано у власність ОСОБА_6 .
Судом було досліджено картографічні матеріали та інформацію з інформаційної системи «kadastrova-karta.com.ua». Так, з дослідженої судом інформації встановлено, що:
- земельна ділянка з кадастровим номером 3521780600:02:003:6563 не межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391;
- земельна ділянка з кадастровим номером 3521780600:02:003:6563 не знаходиться на території чи в межах заповідного урочища місцевого значення "Червоні скелі".
Крім того, в межах долучених до матеріалів доказів встановлено відсутність "подвійної реалізації" рішення №253.
Судом проаналізовано зміст рішень відповідача №253 та №893 та їх подальшу реалізацію, що вже описано судом вище.
Зокрема, на підставі оскаржуваного рішення №253 від 11.12.2019 було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, тоді як на підставі рішення від 12.11.2021 №839 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3521780600:02:003:6563, що свідчить про те, що рішення №253 не було реалізованим двічі, первісна ділянка існує, що підтверджено відомостями, наданими ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та інформацією з інформаційної системи «kadastrova-karta.com.ua».
Відповідно до картографічних матеріалів, а також схеми розміщення природно - заповідного фонду місцевого значення "Червоні скелі" встановлено розміщення земельної ділянки за кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, площею 2, га на території та в межах заповідного урочища місцевого значення "Червоні скелі".
Отже, суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391, що сформована на підставі оскаржуваного рішення з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» дійсно входить у межі об'єкта природно-заповідного фонду урочища місцевого значення "Червоні скелі" та за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи спірне рішення не реалізовано, земельна ділянка з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 сформована в Державному земельному кадастрі, відомості про зареєстровані речові права на земельну ділянку з Державного реєстру речових права на нерухоме майно не надходили.
Щодо спірних правовідносин суд вважає за необхідне зазначити, що процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі також Порядок № 1051).
За змістом пп. 2 пункту 114 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.
У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2, 3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою, згідно з додатком 23, особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб'єктів таких прав.
Отже, у вказаних правовідносинах, з огляду на відсутність реєстрації речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3521785300:02:003:0391 державна реєстрація мала бути скасована Державним кадастровим реєстратором, що свідчить про неправильно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені судом факти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до Піщанобрідської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО