про залишення позовної заяви без руху
22 квітня 2026 року м. Київ № 320/15686/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
провизнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка полягає у невчиненні дій щодо виключення із рішення №11-009/2021 від 20.02.2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури недостовірне (фіктивне) рішення №286/2020 від 11.11.2020 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області - відомості про фіктивне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, виданого Київською обласною КДКА адвокату ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано одне із основоположним прав людини - право на справедливий суд, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
В національному законодавстві дане право випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) передбачено, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд встановив її невідповідність вимогам статті 161 КАС України з огляду на наступне.
Щодо сплати судового збору.
Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду:
- адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень.
Матеріалами позовної заяви підтверджується, позивачем заявлено 1 (одну) основну позовну вимогу немайнового характеру.
Отже, відповідно до приписів Закону України “Про судовий збір», сума судового збору повинна становити 1331,20 грн.
В той же час, серед доданих до позовної заяви документів відсутній документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, водночас, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору за подання цієї позовної заяви, суд враховує наступне.
Положеннями частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз вищезазначених приписів дає підстави виснувати, що їх застосування підлягає виключно до осіб, рівень статків яких обмежений, з метою усунення для таких осіб перешкод фінансового характеру для доступу до правосуддя. Інших, ніж незадовільний майновий стан особи, підстав законодавством не визначено.
Таким чином, фактично єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан позивача.
Суд звертає увагу на те, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з таким позовом.
У розумінні статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими доказами.
Разом з цим, додані до позовної заяви документи не містять доказів, які б підтверджували обмеження бюджету позивача на сплату судового збору.
Таким чином, для звільнення від сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору.
Щодо процесуального строку звернення до адміністративного суду.
Практикою Європейського суду з прав людини, сформованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Так, законодавцем встановлені відповідно обмеження щодо права звернення на суду, які, зокрема, полягають в дотриманні процесуальних строків звернення до адміністративного суду.
Положеннями частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка полягає у невчиненні дій щодо виключення із рішення №11-009/2021 від 20.02.2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури недостовірне (фіктивне) рішення №286/2020 від 11.11.2020 Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області - відомості про фіктивне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, виданого Київською обласною КДКА адвокату ОСОБА_1 .
Матеріалами справи підтверджується, що про рішення №11-009/2021 від 20.02.2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури позивачу було відомо за значний проміжок часу, який передував зверненню з цим позовом до суду.
Зокрема, про вищевказане свідчить оскарження позивачем рішення №11-009/2021 від 20.02.2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в порядку адміністративного судочинства.
З інформації наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судом встановлено, що з позовною заявою про оскарження рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №11-009/2021, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва - 12 червня 2021 року, а отже був належним чином обізнаний зі змістом вказаного рішення ще в 2021 році.
Водночас, з цією позовною заявою, ОСОБА_1 , звернувся до суду лише 13 квітня 2026 року, що підтверджується відбитком штемпеля печатки Київського окружного адміністративного суду.
Суд відмічає, що вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позов повинно вирішуватись з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення такого права, що в даному випадку відбулося ще в 2021 році.
В свою чергу, заява-вимога від 26.03.2026, яка була надіслана ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не змінює моменту, з якого позивач дізнався про порушення свої прав та інтересів, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відтак, звернувшись в 2026 році з цим позовом до суду, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимоги та докази поважності причин його пропуску, до позовної заяви не долучено.
За правилами частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- документа про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. (Отримувач коштів ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду щодо заявлених позовних вимог, вказавши поважні підстави для поновлення строку та додавши докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд, -
1. У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
3. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
4. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Жукова Є.О.