22 квітня 2026 року м. Київ справа №320/55186/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за період часу з 24.04.2024 по 17.07.2024р.;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду, яку він не отримав за період часу з 24.04.2024 по 17.07.2024р. у загальній сумі 82 451, 61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , будучи начальником сховища відділу зберігання, неоднаразово виконував завдання про логістичне забезпечення, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини. Однак, додаткова грошова винагорода за виконання завдань, всупереч постанові Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. № 168, не виплачувалася.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024р. відкрито провадження у справі №320/55186/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті спірного рішення, вчинення бездіяльності/дій.
Представником відповідача, 28.04.2025, через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що в період з 24.04.2024 по 17.07.2024р., військова частина НОМЕР_1 не входила до складу діючих угруповань військ (сил) оборони держави згідно з переліком завдань, затверджених Міністром оборони України. При цьому, посадові особи військових частин, котрі безпосередньо не виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) оборони держави права на отримання додаткової винагороди не мають, тому підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за вказаний період немає. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, що всупереч наведеної аргументації позивача, дія правового режиму воєнного стану на території України не породжує обов'язковості наявності підстав для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України. Така винагорода надається за умови виконання кожним окремим військовослужбовцем завдань, за які передбачена виплата такої винагороди.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є громадянином України та відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022р. № 69/2022 прибув для проходження військової служби.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2024р, старшого сержанта ОСОБА_1 ., призначено на посаду начальника сховища відділу зберігання військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2024р., старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби на підставі п.2, ч.4, ст.26 Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок».
Як підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 від 09.05.2024р., №307 від 27.05.2024р., № 328 від 02.06.2024р., №344 від 07.06.2024р., № 354 від 11.06.2024р., №362 від 14.06.2024р., №386 від 23.06.2024р., № 408 від 29.06.2024р., ОСОБА_1 , будучи начальником сховища відділу зберігання та неоднаразово виконував завдання про логістичне забезпечення.
В період з 24.04.2024 по 17.07.2024р., грошове забезпечення з урахуванням додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сімям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. № 168, не виплачувалася.
Вважаючи, що грошове забезпечення під час виконання завдань про логістичне забезпечення виплачено не у повному обсязі, а саме без врахування додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно з частиною першою статті 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Спірні правовідносини врегульовано в тому числі постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі-Постанова №168), яка застосовується в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі-Порядок №260).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
На виконання указів Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 видав постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі-Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Як визначено пункту 1-1 Постанови №168, на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
- 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
- 50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
- 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 проходив військову службу з 24.04.2024р. по 17.07.2024р. у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач зазначає, що в період з 24.04.2024 по 17.07.2024 (оспорюваний період), військова частина НОМЕР_1 не входила до складу діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України. Військова частина НОМЕР_1 лише з 31.07.2024 наказом командувача угрупування сил і засобів логістичного забезпечення Збройних Сил України № 10дск, включена до до складу угрупування сил і засобів логістичного забезпечення Збройних Сил України. Дані обставини не заперечуються позивачем.
А тому, з урахуванням розділу XXXIV Порядку №260, суд погоджується з твердженням відповідача, що на період дії воєнного стану додаткова грошова винагорода у розмірі 30000 тис. грн. виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України, до яких військова частина НОМЕР_1 в період з 24.04.2024р. по 17.07.2024р. не входила, а тому з цих мотивів позовні вимоги є необґрунтованими.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 від 09.05.2024р., №307 від 27.05.2024р., № 328 від 02.06.2024р., №344 від 07.06.2024р., № 354 від 11.06.2024р., №362 від 14.06.2024р., №386 від 23.06.2024р., № 408 від 29.06.2024р., ОСОБА_1 , будучи начальником сховища відділу зберігання та неоднаразово виконував завдання про логістичне забезпечення.
З тексту зазначених наказів вбачається, що їх мета полягала у забезпеченні військових частин, що виконують бойові завдання в районі ведення бойових дій інженерним озброєнням.
З урахуванням вищезазначеного та з урахуванням розділу XXXIV Порядку №260, відповідно до якого в період дії воєнного стану додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірі - 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, суд доходить висновку, що позивач мав право на отримання додаткової грошової винагороди у розрахунку за період визначений у наказах.
Доказів виплатити додаткової грошової винагороди позивачу за період виконання завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій відповідачем не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової грошової допомоги ОСОБА_1 за період часу виконання завдань про логістичне забезпечення, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 від 09.05.2024р., №307 від 27.05.2024р., № 328 від 02.06.2024р., №344 від 07.06.2024р., № 354 від 11.06.2024р., №362 від 14.06.2024р., №386 від 23.06.2024р., № 408 від 29.06.2024р. є протиправними.
Як наслідок, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, слід зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову допомогу у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно за період часу виконання завдань про логістичне забезпечення, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 від 09.05.2024р., №307 від 27.05.2024р., № 328 від 02.06.2024р., №344 від 07.06.2024р., № 354 від 11.06.2024р., №362 від 14.06.2024р., №386 від 23.06.2024р., № 408 від 29.06.2024р, з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, щодо інших доводів сторін, суд зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 11.10.2024р. №ПН121621С1.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової грошової допомоги ОСОБА_1 за період часу виконання завдань про логістичне забезпечення, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 від 09.05.2024р., №307 від 27.05.2024р., № 328 від 02.06.2024р., №344 від 07.06.2024р., № 354 від 11.06.2024р., №362 від 14.06.2024р., №386 від 23.06.2024р., № 408 від 29.06.2024р.
3.Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову допомогу у розмірі 30 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно за період часу виконання завдань про логістичне забезпечення, що підтверджується витягами з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 249 від 09.05.2024р., №307 від 27.05.2024р., № 328 від 02.06.2024р., №344 від 07.06.2024р., № 354 від 11.06.2024р., №362 від 14.06.2024р., №386 від 23.06.2024р., № 408 від 29.06.2024р., з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військову частину НОМЕР_1 судовий збір у сумі 800, 00 (вісімсот) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.