21 квітня 2026 року Київ справа № 320/10727/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як фізичної особи та як приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 , як фізична особа та як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому з урахуванням нової редакції позовної заяви просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо виключення (припинення) довільно сформованої із 29.12.2018 в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця та залишення без опрацювання заяви ОСОБА_1 про взяття на облік платників податків у контролюючому органі, як фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватна нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України виключити (припинити) в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця з часу такого незаконного формування (створення);
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України взяти (поставити) ОСОБА_1 , як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватну нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323 із дати звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою, а саме з 30.01.2025.
В обґрунтування позову зазначила, що 29 березня 2001 року, на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 77, позивачем було отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1886/10, що підтверджується довідкою № 445 від 30 січня 2025 року, виданої КДКА Київської області, належним чином засвідчена копія якої додається.
З 2002 року здійснення адвокатської діяльності позивачем було припинено, подано відповідачу всі передбачені чинним законодавством звіти. Наведене беззаперечно підтверджується відсутністю в позивача будь - якої заборгованості зі сплати податків, обов'язкових зборів, а так само, й відсутністю застосування будь яких штрафних санкцій з боку відповідача за неподання або несвоєчасне подання податкової й фінансової звітності.
20 червня 2002 року на підставі наказу Житомирського обласного управління юстиції № 491/к позивачу було встановлено стажування на безоплатній основі у приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу, Юрчук Н.І. строком на шість місяців починаючи з 20 червня 2002 року згідно з заявою позивача від 23 травня 2002 року.
29 грудня 2002 року, згідно з наказом Житомирського обласного управління юстиції № 1115/к, позивачу припинено стажування в зв'язку з закінченням 6- місячного терміну.
29 жовтня 2003 року позивача було призначено на посаду державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори, що підтверджується відповідним записом № 18 у трудовій книжці позивача, а 20 грудня 2005 року було звільнено з займаної посади.
21 грудня 2005 року позивач призначена на посаду державного нотаріуса Другої Житомирської державної нотаріальної контори, що підтверджується записом у трудовій книжці № 20, а 15 серпня 2007 року було звільнено з займаної посади.
14 вересня 2007 року позивача була зарахована на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області строком на п'ять років відповідно до Указу Президента України "Про призначення суддів" від 31 серпня 2007 року № 804/2007.
11 квітня 2012 року позивач звільнена з займаної посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за переведенням для подальшої роботи на посаді судді Деснянського районного суду міста Києва відповідно до Указу Президента України "Про переведення суддів" від 12 березня 2012 року № 194/2012.
16 серпня 2012 року позивача була зарахована на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва безстроково в зв'язку з обранням на посаду судді безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5120-VI.
06 грудня 2024 року позивач відрахована зі штату суддів Деснянського районного суду міста Києва відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 3505/0/15-24 від 03 грудня 2024 року та на підставі наказу виконуючого обов'язки голови суду № 303-к від 06 грудня 2024 року.
21 січня 2025 року позивач отримала реєстраційне посвідчення № 1980 про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).
30 січня 2025 року позивач звернулася до відповідача з заявою та доданим пакетом документів для взяття на облік платників податків у контролюючому органі та реєстрації приватного нотаріуса (його приватної нотаріальної діяльності) як платника податків та єдиного соціального внеску (форми № 5-ОПП та № 1-ЄСВ).
Листом № 8758/6/26-15-52-01-05 від 30 січня 2025 року, відповідач, з посиланням на статтю 3 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ та норми абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків № 1588, залишив заяву позивача без опрацювання в зв'язку з перебуванням останнього на обліку в контролюючому органі в якості фізичної особи-підприємця та запропонувавши позивачу подати відомості щодо закриття підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичної осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань у зв'язку з припиненням.
25 березня 2025 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в адміністративній справі № 320/3641/24, припинення в інформаційно - комунікаційній системі (ІКС) відповідача інтегрованої картки платника (ІКП) позивача та зняття з обліку в контролюючому органі в якості фізичної особи - підприємця.
Листом № 16/26-15-24-01-09-05 від 04 квітня 2025 року відповідач поінформував позивача про приведення у відповідність його інтегрованої картки платника (ІКП) в частині скасування нарахувань по єдиному внеску у сумі 21 969, 20 грн з одночасним повідомленням про неможливість припинення його інтегрованої картки платника (ІКП) та взяття на облік як приватного нотаріуса у зв'язку з перебуванням позивача на обліку у Лівобережній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у м. Києві як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).
Додатково в указаному листі відповідача йдеться про те, що інтегрована картка платника (ІКП) по коду платежу 71040000 щодо позивача відкрита 29 грудня 2018 року.
Зважаючи на вищезазначений перелік трудової діяльності позивача, починаючи з дати отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (29 березня 2001 року) не реєструвалась в якості фізичної особи-підприємця, а тому обґрунтовано не могла перебувати на обліку платника податків в контролюючому органі в такій якості, що підтверджується також такими документами: а) висновком № 1645/9/26-51-1207/0 від 18 лютого 2016 року "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", складеного Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Головного управління ДПС у місті Києві, в якому містяться дані щодо перевірки позивача за її реєстраційним номером облікової картки платника податків, що виключає можливість приховування будь якої підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця; 6) витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 34411881 від 30 січня 2025 року, в якому відсутні відомості щодо реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем.
Ухвалою суду від 19.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, зазначено недоліки позовної заяви та спосіб їх усунення, визначено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунула вказані в ухвалі суду недоліки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
22.01.2026 до суду від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач надала суду відповідь на відзив, в якому вона зазначила про необґрунтованість відзиву на позов, просила суд позов задовольнити.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
29 березня 2001 року, на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 77, позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1886/10, що підтверджується довідкою № 445 від 30 січня 2025 року, виданої КДКА Київської області, належним чином засвідчена копія якої додана до матеріалів справи.
З 2002 року здійснення адвокатської діяльності позивачем було припинено.
20 червня 2002 року на підставі наказу Житомирського обласного управління юстиції № 491/к, позивачу було встановлено стажування на безоплатній основі у приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу, ОСОБА_2 строком на шість місяців починаючи з 20 червня 2002 року згідно заяви позивача від 23 травня 2002 року.
29 грудня 2002 року згідно з наказом Житомирського обласного управління юстиції № 1115/к, позивачу припинено стажування в зв'язку з закінченням 6- місячного терміну.
29 жовтня 2003 року, позивача була призначена на посаду державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори, що підтверджується відповідним записом № 18 у трудовій книжці позивача, а 20 грудня 2005 року було звільнено з займаної посади.
21 грудня 2005 року позивач призначена на посаду державного нотаріуса Другої Житомирської державної нотаріальної контори, що підтверджується записом у трудовій книжці № 20, а 15 серпня 2007 року було звільнено з займаної посади.
14 вересня 2007 року позивач була зарахована на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області строком на п'ять років відповідно до Указу Президента України "Про призначення суддів" від 31 серпня 2007 року № 804/2007, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.
11 квітня 2012 року позивач звільнена з займаної посади судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за переведенням для подальшої роботи на посаді судді Деснянського районного суду міста Києва відповідно до Указу Президента України "Про переведення суддів" від 12 березня 2012 року № 194/2012.
16 серпня 2012 року позивач була зарахована на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва безстроково в зв'язку з обранням на посаду судді безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 05 липня 2012 року № 5120-VI.
06 грудня 2024 року позивач відрахована зі штату суддів Деснянського районного суду міста Києва відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 3505/0/15-24 від 03 грудня 2024 року та на підставі наказу виконуючого обов'язки голови суду № 303-к від 06 грудня 2024 року.
21 січня 2025 року позивач отримала реєстраційне посвідчення № 1980 про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 320/3641/24, яке набрало законної сили 12 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги - задоволено частково, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.05.2019 № Ф-244757-17, № Ф-244757/17У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
30 січня 2025 року позивач звернулася до відповідача з заявою та доданим пакетом документів для взяття на облік платників податків у контролюючому органі та реєстрації приватного нотаріуса (його приватної нотаріальної діяльності) як платника податків та єдиного соціального внеску (форми № 5-ОПП та № 1-ЄСВ).
Листом № 8758/6/26-15-52-01-05 від 30 січня 2025 року відповідач з посиланням на статтю 3 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ та норми абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків № 1588, залишив заяву позивача без опрацювання в зв'язку з перебуванням останнього на обліку в контролюючому органі в якості фізичної особи-підприємця та запропонувавши позивачу подати відомості щодо закриття підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичної осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських Формувань у зв'язку з припиненням.
25 березня 2025 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в адміністративній справі № 320/3641/24, припинення в інформаційно - комунікаційній системі (ІКС) відповідача інтегрованої картки платника (ІКП) позивача та зняття з обліку в контролюючому органі в якості фізичної особи - підприємця, відновити розгляд заяви за формою 5-ОПП від 30.01.2025 про взяття на облік як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса.
Листом № 16/26-15-24-01-09-05 від 04 квітня 2025 року відповідач поінформував позивача про приведення у відповідність її інтегрованої картки платника (ІКП) в частині скасування нарахувань по єдиному внеску у сумі 21 969, 20 грн з одночасним повідомленням про неможливість припинення його інтегрованої картки платника (ІКП) та взяття на облік як приватного нотаріуса у зв'язку з перебуванням позивача на обліку у Лівобережній державній податковій інспекції Головного управління ДПС у м. Києві як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат).
Додатково в указаному листі відповідача йдеться про те, що інтегрована картка платника (ІКП) по коду платежу 71040000 щодо позивача відкрита 29 грудня 2018 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не виключення (припинення) сформованої із 29.12.2018 в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця та щодо залишення без опрацювання заяви позивача про взяття на облік в контролюючому органі як фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватна нотаріальна діяльність) позивач звернулася з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно з частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-ІV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (надалі за текстом - Закон № 755-ІV).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV, для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 755-IV державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу фізичної особи - підприємця через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання", яким було внесено зміни до Закону № 755-IV (надалі за текстом - Закон № 2390-VI).
Пунктами 2-4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390- VI було передбачено, що процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390 - VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390- VI, підлягали включенню до Єдиного державного реєстру на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
Таким чином, навіть якщо зробити припущення, що позивач діяла як фізична особа - підприємець, то за змістом вимог Закону № 755-ІV та Закону № 2390-VI неподання позивачем державному реєстратору реєстраційної картки (документу встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру) тягне за собою недійсність підприємницької діяльності, як такої, що не була зареєстрована (визнана державою) в установленому законом порядку (стаття 50 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, самостійне визначення відповідачем правового статусу відповідача в якості фізичної особи - підприємця та довільне формування з 29 грудня 2018 року в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) відповідача інтегрованої картки платника (ІКП) позивача за кодом платежу 71040000 як фізичної особи - підприємця є протиправним.
На час оскарження позивачем протиправної бездіяльності відповідача, правові категорії "фізична особа-підприємець" та "самозайнята фізична особа" ототожнюються, що виключає будь яку термінологічну розбіжність.
Так, згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Водночас взяття на облік платників податків, а так само, й зняття з обліку платників податків у відповідних контролюючих органах, на час оскарження позивачем протиправної бездіяльності відповідача, врегульована Порядком обліку платників податків № 1588.
Відповідно до пункту 6.1. Порядку обліку платників податків № 1588, взяття на облік за основним місцем обліку Фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із законом контролюючим органом за місцем її державної реєстрації.
Разом з тим у відповідності до пункту 6.7. Порядку обліку платників податків № 1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація (реєстрація) такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців.
Станом на 29 березня 2001 року (набуття позивачем права на заняття адвокатською діяльністю) взяття на облік платників податків, а так само, й зняття з такого обліку в відповідних контролюючих органах, був врегульований Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19 лютого 1998 року (надалі за текстом - Інструкція обліку платників податків № 80) зі змінами, внесеними згідно з наказами ДПА № 552 від 17.11.98, № 729 від 28.12.1999, № 170 від 14.04.2000 та № 361 від 05.07.2000.
Указаною Інструкцію обліку платників податків № 80, зокрема, підпунктом 2.2.1. пункту 2.2. передбачалося, що її дія поширюється на платників податків з числа резидентів, з-поміж іншого, на юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб (в тому числі суб'єктів підприємницької діяльності), які мають об'єкти оподаткування.
Так, пунктом 5.1. Розділу 5 Інструкції обліку платників податків № 80 встановлено, що Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності після одержання свідоцтва про державну реєстрацію повинна в 5-денний термін звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцем проживання для взяття на податковий облік.
Разом з тим пунктом 6.2. Розділу 6 Інструкції обліку платників податків № 80 (Особливості взяття на облік фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності) передбачено, що облік фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, здійснюється органами державної податкової служби залежно від наявності у Фізичних осіб об'єктів оподаткування.
Пунктом 8.9. Розділу 8 Інструкції обліку платників податків № 80 визначено, що зняття з обліку фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності як платника податків здійснюється в порядку, аналогічному для платників податків - юридичних осіб, з урахуванням того, що у зв'язку зі смертю фізична особа знімається з обліку на підставі інформації, одержаної від органів реєстрації актів громадянського стану.
Інструкція обліку платників податків № 80 у викладених редакціях була чинною на момент набуття позивачем статусу адвоката (не суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи) й була змінена наказом Державної податкової адміністрації України № 669 від 24 листопада 2004 року (тобто на час, коли позивач вже перебувала на посаді державного нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори), внаслідок чого її (Інструкцію) було доповнено такими пунктами: пункт 1.14. Розділу 1
"Самозайнята особа - платник податків - фізична особа, яка є підприємцем або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
При цьому незалежна професійна діяльність полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності за умови, якщо такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, які прирівнюються до найманої особи".
пункт 5.9. Розділу 5
"Узяття на облік самозайнятих осіб, які не є підприємцями, здійснюють незалежну професійну діяльність та не є найманими особами у межах такої незалежної професійної діяльності, здійснюється у порядку, установленому цією Інструкцією для Фізичних осіб - підприємців".
Підсумовуючи викладене, здійснюючи незалежну професійну діяльність до 2002 року та до внесення змін до Інструкції обліку платників податків № 80 (до набрання чинності наказом ДПА України № 669 від 24 листопада 2004 року) на професійну (адвокатську) діяльність позивача розповсюджувалися положення абзацу другого пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року № 13-92, відповідно до яких, громадяни, які одержують інші доходи (тобто не пов'язані з підприємницькою діяльністю (Абзац перший пункту 4 статті 14 Декрету)), подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом.
На час отримання позивачем права на заняття адвокатською діяльністю (29 березня 2001 року), діяльність адвокатури регулювалась Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ.
Принагідно, що згідно частини другої статті 2 вказаного закону, адвокат не міг працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління.
Нормою частини другої статті 4 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року № 2887-ХІІ передбачалось, що адвокат мав право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діяли відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Разом з тим за змістом частини п'ятої статті 13 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-111 від 10 січня 2002 року (тобто в редакції, чинній на момент проходження позивачем стажування), не могла бути стажистом нотаріуса особа, зазначена в частині другій статті 3 цього Закону.
Частина друга статті 3 Закону "Про нотаріат" зі змінами від 10 січня 2002 року передбачала, що нотаріус не міг перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу.
На час призначення позивача на посаду судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (14 вересня 2007 року), нормативно-правовим актом, що визначав статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, був Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-XII (надалі за текстом - Закон "Про статус суддів").
З-поміж умов, що звичайно висувалися до статусу судді були законодавчі приписи щодо неможливості належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь які інші оплачувані посади, здійснювати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (стаття 5 Закону "Про статус суддів").
За вказаних юридичних обмежень, що безпосередньо стосувались статусу позивача як адвоката (на час набуття такого статусу), стажиста та державного нотаріуса (на час набуття статусів) та судді, а також зважаючи на те, що, позивач не була (не могла бути) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, а відтак не підлягала взяттю на облік в такій якості в контролюючих органах.
Зважаючи на вищезазначений перелік трудової діяльності позивача, починаючи з дати отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (29 березня 2001 року) не реєструвалась в якості фізичної особи-підприємця, а тому обґрунтовано не могла перебувати на обліку платника податків в контролюючому органі в такій якості, що підтверджується також такими документами: а) висновком № 1645/9/26-51-1207/0 від 18 лютого 2016 року "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", складеного Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Головного управління ДПС у місті Києві, в якому містяться дані щодо перевірки позивача за його реєстраційним номером облікової картки платника податків, що виключає можливість приховування будь якої підприємницької діяльності позивача в якості фізичної особи-підприємця; 6) витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань № 34411881 від 30 січня 2025 року, в якому відсутні відомості щодо реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем.
Крім того, неподання позивачем державному реєстратору реєстраційної картки (документу встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру) тягне за собою недійсність підприємницької діяльності, як такої, що не була зареєстрована (визнана державою) в установленому законом порядку згідно приписів Закону № 755-ІУ та Закону № 2390-VI.
Отже, формування з 29 грудня 2018 року в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) відповідача інтегрованої картки платника (ІКП) позивача за кодом платежу 71040000, як фізичної особи - підприємця (без повідомлення позивача) є протиправним.
Крім того, вимога відповідача, викладена в листі № 8758/6/26-15-52-01-05 від 30 січня 2025 року щодо подання відомостей про закриття позивачем підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру юридичної осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв'язку з припиненням не може бути фактично виконана оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем, не був зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця, відомості про нього відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з дати набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (01.07.2004) та по теперішній час, а відтак, проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивача за його рішенням не є можливим.
Статус фізичної особи - підприємця є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Вищезазначені доводи позивача повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 01 липня 2020 року у справі № 260/81/19 (з аналогічними обставинами та правовідносинами);
У рішенні ЄСП/1 від 20 січня 2012 року по справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він (принцип) передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та (чи) обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява № 39766/05, пункт 43).
Інструкція обліку платників податків № 80 (на момент здійснення позивачем адвокатської діяльності) не містила поняття "самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність", а отже адвокати не зобов'язані були ставати на облік в контролюючих (податкових) органах саме в якості фізичних осіб - підприємців.
Обов'язок самозайнятих осіб, які провадять незалежну професійну діяльність щодо постановки на облік в контролюючому органі виник лише з набранням чинності наказу ДПА України № 669 від 24 листопада 2004 року, тобто з часу, коли позивач вже перебувала на посаді державного нотаріуса.
Як випливає з тексту відзиву на позов, підставою для обґрунтування законності своєї бездіяльності відповідач вважає, те, що ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), згідно із поданими документами, 03.05.2001 взята на облік платником податків у Державній податковій інспекції Дніпровського району м. Києва Державної податкової адміністрації України та їй видана довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП, 2 екземпляри якої отримано адвокатом Швецовою Н.Г. та засвідчено її підписом. Станом на дату надання відповіді (на дату подання відзиву на позовну заяву), до Головного управління ДПС у м. Києві документи, згідно з Порядком № 1588 та Порядком № 1162, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо зняття з обліку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат), не подавалися. Твердження відповідача щодо неподання документів щодо зняття з обліку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) згідно з Порядком № 1588 та Порядком № 1162 не спростовують бездіяльність відповідача, оскільки як початок так і припинення обліку як платника податків-адвокатської діяльності позивачем було врегульовано Інструкцією про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19 лютого 1998 року зі змінами, внесеними згідно з наказами ДПА № 552 від 17.11.98, № 729 від 28.12.99, № 170 від 14.04.2000 та № 361 від 05.07.2000, а тому і не могли такі документи бути подані у відповідності до порядків, які були прийняті після припинення такої діяльності. Оскільки, як зазначалось у позовній заяві та підтверджено долученими до позовної заяви доказами - з 2002 року, здійснення адвокатської діяльності позивачем було припинено, подано відповідачу всі передбачені чинним законодавством звіти. Наведене підтверджується відсутністю в позивача будь якої заборгованості зі сплати податків, обов'язкових зборів, а так само, й відсутністю застосування будь яких штрафних санкцій з боку відповідача за неподання або несвоєчасне подання податкової й фінансової звітності. Будь які документи, що підтверджують або можуть засвідчити факт припинення позивачем адвокатської діяльності відсутні за закінченням терміну їх зберігання та спливом тривалого проміжку часу.
Фактичне припинення здійснення позивачем адвокатської діяльності в 2002 році підтверджується відсутністю внесених відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України. Жодних доказів правомірності своїх дій відповідачем не зазначено.
Отже, бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо не виключення (припинення) сформованої із 29.12.2018 в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця та залишення без опрацювання заяви позивача про взяття на облік в контролюючому органі як фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватна нотаріальна діяльність) є протиправною.
Крім того, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України виключити (припинити) в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця з часу такого формування (створення); - зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України взяти (поставити) ОСОБА_1 , як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватну нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323 із дати звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою, а саме з 30.01.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засада змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 3 633,60 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 3 633,60 грн сплаченого судового збору.
Оскільки, позивачем в позовній заяві зазначено лише (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу але докази понесення таких витрат відсутні на час ухвалення судом рішення, тому їх розподіл суд не здійснює.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України щодо залишення без опрацювання заяви ОСОБА_1 від 30 січня 2025 року про взяття на облік як фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватна нотаріальна діяльність) та щодо не виключення (припинення) сформованої із 29.12.2018 в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. № 33/19) взяти ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на облік платників податків у контролюючому органі, як фізичну особу, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність (приватну нотаріальна діяльність) відповідно до вимог абзацу першого пункту 6.7 розділу VI та абзацу першого підпункту 1 пункту 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 р. № 1588 зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 червня 2020 р. № 323 із дати звернення ОСОБА_1 з відповідною заявою, а саме з 30.01.2025.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. № 33/19) виключити (припинити) в інформаційно-комунікаційній системі (ІКС) інтегровану картку платника (ІКП) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за кодом платежу 71040000, як фізичної особи-підприємця з дати її формування (створення).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. № 33/19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.