ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" квітня 2026 р. справа № 300/8222/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Остап'юка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії, Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" про визнання протиправними дії та скасування постанови № 28 від 07.08.2025, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії (далі - відповідач 1, ДУ "ГМКЦ МВС України"), Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" (далі - відповідач 2, ДУ ТМО МВС по Хмельницькій області) про визнання протиправними дії щодо неналежного розгляду скарги, визнання протиправною та скасування постанови № 28 від 07.08.2025, яка оформлена протоколом засідання № 28 від 07.08.2025 щодо причинного зв'язку захворювання, яке призвело до смерті та причини смерті та зобов'язання повторно переглянути встановлений причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті та причини смерті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами, при розгляді документів військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок тромбоемболії легеневої артерії, не вжито всіх дій з метою належного встановлення обставин та причинного зв'язку з захворюванням, яке спричинило смерть, саме в період служби та/або початок захворювання яких був в період до поранення, безпосередньої його участі в бойових діях під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Відповідачами, на переконання ОСОБА_1 , не досліджувалось питання можливості того, що чинники, які стали підставою для захворювання виникли та безпосередньо могли вплинути на стан здоров'я ОСОБА_2 в бойових діях в районі проведення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії.
За доводами позивача, захворювання ОСОБА_2 виникло під час проходження ним військової служби у складі діючої армії, що свідчить про відповідність формулюванню до підпункту "ґ" пункту 21.5 розділу ІІ Положення №402 "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини". З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.11.2025 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Державна установа "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії направила до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач 1 не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.
Також Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" подала до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач 2 висловив заперечення щодо обставин та правових підстав позову, наведених позивачем, послався на відповідні норми права та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзивів на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 з 03.03.2022 проходив військову службу за мобілізацією під час дії воєнного стану, зокрема, у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується відомостями з військового квитка серії НОМЕР_2 від 15.11.2011.
Згідно Довідки військово-лікарської комісії від 01.03.2022 за №18/49/482 ОСОБА_2 визнано придатним до проходження військової служби, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) - здоровий.
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 20.02.2024 за №154 засвідчується, що старший солдат ОСОБА_2 в період з 19.05.2023 по 20.08.2023 брав участь у таких заходах перебуваючи в м. Слов'янськ Донецької області.
За обставин 23.09.2024 близько 14:00 години під час виконання бойових завдань, в Покровському районі Донецької області, внаслідок враження артилерією підрозділами збройних сил російської федерації ОСОБА_2 отримав поранення "ВТ (23.09.2024). Забій грудної клітки. Спінальна травма. Забій спинного мозку поперекового відділу хребта. ВОСП лівого плеча та гомілковостопного суглобу. Садна спини та лівої гомілки. Опіки полум'ям обличчя, обох вік та нижніх кінцівок І ступеня - 20%", що засвідчується відомостями з Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_2 від 10.10.2024 за №46.
Згідно остаточного лікарського свідоцтва про смерть №1383 від 28.04.2025 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у приймальному відділенні обласної лікарні міста Хмельницький.
На підставі розтину лікарем судово-медичним експертом визначена послідовність патологічних процесів (станів), які призвели до смерті ОСОБА_2 та встановлено причину смерті "а" - тромбоемболія легеневих артерій [безпосередня причина смерті], "г" - військові дії від вибухів та осколків. За змістом пункту 12 остаточного лікарського свідоцтва про смерть №1383 від 28.04.2025 дата отримання травми 23.09.2024, місце й обставини, при яких відбулась травма - військові дії.
Відповідно до висновків Акту від 09.05.2025 за №14/3053/2025 про нещасний випадок (у тому числі поранення) нещасний випадок (поранення) з молодшим сержантом ОСОБА_2 стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" 07.08.2025 провела засідання медичної (військово-лікарської) комісії з установлення причинного зв'язку захворювань, травм, каліцтв у працівників, колишніх працівників ОВС, поліцейських, колишніх поліцейських НП України, військовослужбовців, колишніх військовослужбовців НГ України, за результатами якого прийняла рішення у формі протоколу №28, а саме встановлено причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та причина смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України водія оператора 2-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів молодшого сержанта ОСОБА_2 "тромбоемболія легеневих артерій" із проходженням військової служби.
На підставі Протоколу №28 Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" видала Постанову №28 від 07.08.2025 згідно якої тромбоемболія легеневих артерій - Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов'язане із проходженням військової служби.
Не погодившись з висновком Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" ОСОБА_1 , вважаючи, що захворювання, яке слугувало причиною смерті ОСОБА_2 "тромбоемболія легеневих артерій" пов'язане із захистом Батьківщини, подала на ім'я Керівника Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" Центральна медична (військово-лікарська) комісія скаргу від 08.09.2025, в якій просила зробити висновок про зміну формулювання "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби" на "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини".
За результатами розгляду скарги позивача від 08.09.2025, ДУ "ГМКЦ МВС України" листом від 23.09.2025 за №33/4-С-827 "Про розгляд скарги" повідомила ОСОБА_1 про те, що з наданої медичної документації встановлено, що рішення про причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 в постанові М(ВЛ)К від 07.08.2025 за №28 прийнято у відповідності до вимог Положення №402.
Вважаючи протиправними дії щодо неналежного розгляду скарги, визнання протиправною та скасування постанови № 28 від 07.08.2025, яка оформлена протоколом засідання № 28 від 07.08.2025 щодо причинного зв'язку захворювання, яке призвело до смерті та причини смерті, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду, з метою захисту порушених прав.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 за №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427 (далі - Положення №285).
Пунктом 2 розділу І Положення №285 передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є:
1) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби;
3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);
4) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК);
7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року №1306).
Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення №285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України" по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення №285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.
Пунктом 19 розділу ІІІ Положення №285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення №285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до абзацу 3 частини 11 розділу Х Положення №285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402; в редакції, чинній за час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пункт 2.4.10 розділу І Положення №402).
Згідно пунктом 2.3.3 розділу І Положення №402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 2.3.4 розділу І Положення №402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно пунктку 2.3.5 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналізуючи норми Положення №402 та Положення №285 у їх взаємозв'язку суд зазначає, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, на переконання суду, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз'яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.
Повертаючись до фактичних обставин справи судом з'ясовано, що Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" 07.08.2025 провела засідання медичної (військово-лікарської) комісії з установлення причинного зв'язку захворювань, травм, каліцтв у працівників, колишніх працівників ОВС, поліцейських, колишніх поліцейських НП України, військовослужбовців, колишніх військовослужбовців НГ України, за результатами якого прийняла рішення у формі протоколу №28, а саме встановлено причинний зв'язок захворювання, яке призвело до смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та причина смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України водія оператора 2-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів взводу безпілотних комплексів молодшого сержанта ОСОБА_2 "тромбоемболія легеневих артерій" із проходженням військової служби.
На підставі Протоколу №28 Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" видала Постанову №28 від 07.08.2025 згідно якої тромбоемболія легеневих артерій - Захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТАК, пов'язане із проходженням військової служби.
Не погодившись з висновком Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" ОСОБА_1 , вважаючи, що захворювання, яке слугувало причиною смерті ОСОБА_2 "тромбоемболія легеневих артерій" пов'язане із захистом Батьківщини, подала на ім'я Керівника Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" Центральна медична (військово-лікарська) комісія скаргу від 08.09.2025, в якій просила зробити висновок про зміну формулювання "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби" на "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини".
За результатами розгляду скарги позивача від 08.09.2025, ДУ "ГМКЦ МВС України" листом від 23.09.2025 за №33/4-С-827 "Про розгляд скарги" повідомила ОСОБА_1 про те, що з наданої медичної документації встановлено, що рішення про причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 в постанові М(ВЛ)К від 07.08.2025 за №28 прийнято у відповідності до вимог Положення №402.
Слід зазначити, що для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено.
Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що "з наданої медичної документації встановлено, що рішення про причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 в постанові М(ВЛ)К від 07.08.2025 за №28 прийнято у відповідності до вимог Положення №402" є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.
Окрім того, враховуючи принцип юридичної визначеності та право на оскарження, ЦВЛК, переглядаючи постанову ВЛК, повинна надавати свій висновок у формі, яка забезпечує: мотивованість - чітке обґрунтування прийнятого рішення з посиланням на медичні документи, норми законодавства та результати власного огляду (за наявності); викладення всіх обставин та аргументів, тобто повний аналіз матеріалів справи, виявлених порушень (якщо такі були), а також причини, чому попередня постанова М(ВЛ)К визнається недійсною або такою, що потребує перегляду; зрозумілість, щоб особа, щодо якої він прийнятий, могла зрозуміти суть рішення та його правові наслідки.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу "Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв)" установлення причинного зв'язку захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), що призвели до смерті колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу, проводиться штатними М(ВЛ)К з урахуванням раніше прийнятого рішення М(ВЛ)К (за наявності) про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), лікарського свідоцтва про смерть, висновку патологоанатомічного дослідження (судово-медичної експертизи) про причину смерті. Лікарське свідоцтво про смерть, складене без проведення патологоанатомічного дослідження, ураховується М(ВЛ)К у разі підтвердження діагнозу медичною документацією (посмертний епікриз), складеною за життя зазначених осіб.
При встановленні причинного зв'язку захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), що призвели до смерті поліцейських, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу, М(ВЛ)К приймають рішення в одному з формулювань, визначених у підпунктах 1-12 пункту 1, підпунктах 1-12 пункту 13 та підпунктах 1-4пункту 14 цього розділу.
Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі № 400/4967/22 зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
При цьому суд зауважує, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а саме виписок із медичних картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, остаточного лікарського свідоцтва про смерть №1383 від 28.04.2025 лікарем судово-медичним експертом визначена послідовність патологічних процесів (станів), які призвели до смерті ОСОБА_2 та встановлено причину смерті "а" - тромбоемболія легеневих артерій [безпосередня причина смерті], "г" - військові дії від вибухів та осколків. За змістом пункту 12 остаточного лікарського свідоцтва про смерть №1383 від 28.04.2025 дата отримання травми 23.09.2024, місце й обставини, при яких відбулась травма - військові дії.
Відповідачами не досліджувалось питання можливості того, що чинники, які стали підставою для захворювання виникли та безпосередньо могли вплинути на стан здоров'я під час безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, під час бойового зіткнення, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали до суду належних доказів підтвердження вчинення всіх дій передбачених Положеннями №285, щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, якими спричинена смерть, із захистом Батьківщини, та не надали до суду доказів зворотного.
При цьому, за наслідком системного аналізу вказаних правових норм суд зазначає, що функції щодо встановлення причинного зв'язку смерті покладаються саме на ЦВЛК.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таке право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Отже, визначення причинного зв'язку захворювання та смерті, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Суд не може підміняти компетенцію іншого органу та приймати рішення про наявність причинного зв'язку смерті з захворюванням. Суд лише перевіряє правомірність дій та рішень відповідача, їх відповідність законам України та підзаконним нормативно-правовим актам.
За висновками Верховного Суду у постанові від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, у постанові від 08 серпня 2019 року у справі №820/11362/15, суди позбавлені можливості оцінювати обґрунтованість медичних висновків при прийнятті певного рішення, оскільки не є спеціалізованими установами в медичній сфері, суди вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури його прийняття, а оцінка підставності висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2020 справа №240/7133/19, від 08 серпня 2019 року справа №820/11362/15.
Суд також зазначає, що лист Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" від 23.09.2025 за №33/4-С-827 "Про розгляд скарги" не є рішенням, розглянутим за скаргою позивача від 08.09.2025.
В той же час, звертаючись до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України", позивачка мала очікування отримати відповідь від фахівців по суті на своє звернення, проте відповідачем рішення засідання М(ВЛ)К Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області" переглянуто не було.
Відповідач 2 формально підійшов до даного питання, вказуючи у відзиві на позовну заяву, що керувався абзацу 2 пункту 11 Розділу 10 "Оформлення рішень М(ВЛ)К" Положення №285, яким передбачено, що у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз'яснення.
Роз'ясненням є дії, що вносять ясність у питання, сприяють з'ясуванню у певному питанні.
Натомість текст листа відповідача від 23.09.2025 за №33/4-С-827 "Про розгляд скарги" не містить конкретних обставин та роз'яснень підстав того, чому захворювання ОСОБА_2 не може бути пов'язаним із захистом Батьківщини.
Отже, відповідач 2 не переглянув по суті рішення засідання М(ВЛ)К Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області", не надав роз'яснення за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 .
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23.
Таким чином, суд враховує, що наданий відповідачем 2 лист у відповідь на скаргу позивача не містить належної оцінки викладеним у спірній скарзі доводам щодо протиправності висновку ВЛК, а також відповідного мотивування щодо відмови в перегляді довідки ВЛК.
При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу 2.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням № 402.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" за результатами отриманої від позивача скарги про перегляд Постанови №28 від 07.08.2025 у встановленому підпунктами 2.3.3 та 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення № 402 порядку, належним чином вмотивоване рішення не приймалось, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність ЦВЛК щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 .
При цьому, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну установу "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.09.2025 та переглянути по суті рішення засідання М(ВЛ)К Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області», оформлене Протоколом №28 від 07.08.2025, з відповідними документами відносно причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті і прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).
У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.
Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 1 211,20 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №2141-6009-3120-0730 від 11.11.2025.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії, то з останньої підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії щодо належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 08.09.2025 на Постанову №28 від 07.08.2025 Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області".
Зобов'язати Державну установу "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.09.2025 на Постанову №28 від 07.08.2025 Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" та переглянути по суті рішення засідання М(ВЛ)К Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області", оформлене Протоколом №28 від 07.08.2025, з відповідними документами відносно причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії (ідентифікаційний код юридичної особи 08735882) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" в особі Центральної медичної (військово-лікарської) комісії (ідентифікаційний код юридичної особи 08735882), вулиця Бердичівська, будинок 1, місто Київ, 04116;
відповідач 2 - Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" (08734575), вулиця Проскурівського підпілля, будинок 112, місто Хмельницький, 29000.
Суддя Остап'юк С.В.