ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" квітня 2026 р. справа № 300/1014/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитюку Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач військова частина НОМЕР_1 подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання представника відповідача зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 04.06.2018 по 27.08.2025. Вважає, що з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення. Звернув увагу, що позивачу під час проходження військової служби було відомо про те, яким чином та з урахуванням яких критеріїв розраховувалося йому грошове забезпечення, проте він звернувся до суду лише після звільнення з військової служби. Тому, просив суд позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у належному розмірі за період з 04.06.2018 по 27.08.2025.
Відтак, предметом спірних у даній справі правовідносин є трудовий спір щодо оплати праці позивача (виплати йому грошового забезпечення в належному розмірі).
Суд звертає, увагу, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебували на публічній (військовій) службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці при визначенні її розміру. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 року №2352-IX частину першу та другу статті 233 КЗпП України було викладено у такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 року №1-р/2025 (справа №1-7/2024(337/24)) було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Враховуючи вказане рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 року №1-р/2025, суд вважає, що при вирішенні питання дотримання позивачем процесуального строку на звернення до суду слід застосовувати частину 2 статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до змін, внесених Законом №2352-IX, та передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, на даний час діє редакція статті 233 Кодексу законів про працю України, якою строк звернення до суду не обмежено у справах про стягнення належної працівнику заробітної плати.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущений.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Сторонам ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В