ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" квітня 2026 р. справа № 300/325/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
21.01.2026 адвокат Килиба Олександр Віталійович звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та непроведення службового розслідування за фактом отримання травми військовослужбовцем ОСОБА_1 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом отримання військовослужбовцем цієї військової частини ОСОБА_1 травми 28.08.2023.
Позовні вимоги мотивовано тим, що перебуваючи у розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 при виконанні (службового) бойового завдання, а саме чергування 28.08.2023 на позиційному районі ОСОБА_1 , отримав травму правого колінного суглоба коли переміщався до укриття, після початку обстрілу. В результаті отримання зазначеної травми, був змушений звернутися до медпункту на аеродромі за медичною допомогою, де йому наклали шину, виписали направлення на УЗД та видали довідку Форми 100. На наступний день 29.08.2023 в лікарні № 3 після обстеження у позивача попередньо діагностували: «ДОА, періартрит правого колінного суглоба. Кіста Бейкера з права. Спеціалістом було призначено амбулаторне консервативне лікування та рекомендовано оперативне лікування кісти ОСОБА_2 ». По даному факту позивач в усній формі доповів безпосередньому командиру, який був керівником на позиції, який у свою чергу зобов'язався доповісти вищому командуванню військової частини НОМЕР_1 в підпорядкуванні якої перебували (відрядженні військовослужбовці) у формі рапорту. Надалі у зв'язку із отриманою 28.08.2023 травмою під час виконання службових (бойових) завдання позивач змушений був неодноразово звертатися до лікарів за медичним обстеженням та консультаціями із скаргами на набряк правої нижньої кінцівки, судоми, біль при фізичному навантаженні, а в подальшому робити операцію. Як наслідок 04.03.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 78/25/821/В, позивача визнано особою з ІІІ групою інвалідності з основним діагнозом: ураження меніска, у зв'язку з старим розривом або ушкодженням множинні локалізації М.23.20. - захворювання, одержані в період проходження військової служби. Представник позивача вважає, що відповідач мав провести службове розслідування по факту отримання травми позивачем 28.08.2023 при виконанні бойового (спеціального) завдання, та в подальшому видати позивачу довідку про обставини травми, яка слугувала б в подальшому важливим доказом при визначенні підстав надання групи інвалідності. Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення службового розслідування за фактом отриманої позивачем травми (захворювання).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
10.02.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що позивач під час виконання службових (бойових) завдань перебував у підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_2 , а не Військової частини НОМЕР_1 . Командири (начальники), яким військовослужбовці підпорядковані, у тому числі тимчасово (під час відрядження), є їхніми прямими начальниками. Відряджений військовослужбовець зобов'язаний виконувати накази командира частини, до якої прибув, та дотримуватися розпорядку дня цієї частини. Враховуючи вищезазначені обставини і факти, вбачається, що відсутній предмет спору по відношенню до відповідача, оскільки позивач перебував у відрядженні саме у Військовій частині НОМЕР_2 . Представник відповідача просив суд замінити первісного відповідача - Військову частину НОМЕР_1 належним відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_2 (а.с. 36-42).
12.02.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача від 12.02.2026 на відзив, згідно якої представник позивача заперечив щодо замінити первісного відповідача та просив суд залучити до участі у справі № 300/325/26 Військову частину НОМЕР_2 як співвідповідача (а.с. 43-48).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 залучено до участі у справі № 300/325/26 Військову частину НОМЕР_2 як другого відповідача.
19.02.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення Військової частини НОМЕР_1 на відповідь на відзив. Так, представник Військової частини НОМЕР_1 зазначив, що на момент отримання травми 28.08.2023 позивач перебував у відрядженні та виконував службові (бойові) завдання у підпорядкуванні командира Військової частини НОМЕР_2 . Саме ця Військова частина НОМЕР_2 здійснювала безпосереднє керівництво службовою діяльністю позивача, організацію служби, ведення обліку подій та оформлення відповідних документів. Отже, належним відповідачем у даному спорі може бути виключно та військова частина, яка на момент виникнення спірних правовідносин мала повноваження щодо організації та проведення службового розслідування, тобто Військова частина НОМЕР_2 . Представник Військової частини НОМЕР_1 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 52-53).
04.03.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що позивач про можливе порушення своїх прав дізнався після звернення його до медичного пункту, а саме 29.08.2023. Однак, адвокатський запит на адресу військової частини НОМЕР_2 спрямував лише у 22.12.2025, а позовну заяву спрямував 21.01.2026. ОСОБА_1 29.08.2026 звернувся до медичної частини НОМЕР_2 зі скаргами на біль в області правого колінного суглобу, але про те, що цей біль виник внаслідок травмування, не заявляв. Ознак травмування (забоїв, гематом і таке інше) під час огляду не було, тому був поставлений попередній діагноз “Гострий тендиніт правого колінного суглобу?». Після цього військовослужбовець був доставлений до КНП “Міська лікарня № 3», де після проведення рентгенографії було встановлено діагноз “ДОА, періартрит правого колінного суглобу. Кіста Бейкера з права». Даний діагноз вказує на соматичне захворювання, а не на травмування. Таким чином, факт отримання травми ОСОБА_1 підтверджений не був. Позивач зазначає, що по даному факту позивач в усній формі доповів безпосередньому командиру, який був керівником на позиції 28.08.2023, який у свою чергу зобов'язався доповісти вищому командуванню Військової частини НОМЕР_1 в підпорядкуванні якої перебували (відрядженні військовослужбовці) у формі рапорту. Відповідно до пункту 4 розділу V Інструкції № 332 командир військової частини після отримання рапорту зобов'язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції. Представник відповідача зазначив, що до Військової частини НОМЕР_2 ані ОСОБА_1 , ані його безпосередній керівник, з рапортом не звертались. Також відповідно до журналу бойових дій Військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2023 жодних обстрілів Військової частини НОМЕР_2 та території, де здійснювалася охорона, не було. Також, шина ОСОБА_1 не накладалась, а праве коліно було забинтоване еластичним бинтом, відповідно до інформації з медичної служби (з фондом на 10 ліжок) військової частини НОМЕР_2 . Направлення на УЗД медичною службою (з фондом на 10 ліжок) військової частини НОМЕР_2 не видавалось. Відповідно до інформації з книги № 106 обліку хворих в амбулаторії медичного пункту військової частини НОМЕР_2 (розпочатої 11.11.2022, закінченої 11.10.2023) ОСОБА_1 направлено на консультацію до лікаря травматолога. Службове розслідування за фактом отримання травми рядовим ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_2 не проводилось у зв'язку з тим, що вказаний військовослужбовець в розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 не перебував. Таким чином, проведення службового розслідування стосовно рядового ОСОБА_1 не входить до компетенції командира Військової частини НОМЕР_2 . Окрім цього, інформація про отримання травми рядовим ОСОБА_1 до командування Військової частини НОМЕР_2 не надходила. Також, представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 17.1.10 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2025 № 788/25/821/В (№ рішення 78/25/821/Р) захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Дерспецзв'язку. (За рішенням ВЛК. Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма). ТАК, пов'язане з проходженням військової служби). Вказане підтверджує твердження Військової частини НОМЕР_2 про те, що ОСОБА_1 не отримував травму, а мав хронічні (соматичні) захворювання. Так, відсутні факти підтверджуючі отримання позивачем травми, а відтак відсутні підстави для призначення службового розслідування (складання акту службового розслідування) (а.с. 58-67).
09.03.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій представник позивача заперечив щодо доводів Військової частини НОМЕР_2 та просив суд визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не призначення та не проведення службового розслідування за фактом отримання травми військовослужбовцем ОСОБА_1 , визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не призначення та не проведення службового розслідування за фактом отримання травми військовослужбовцем ОСОБА_1 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести службове розслідування за фактом отримання військовослужбовцем цієї військової частини ОСОБА_1 травми 28.08.2023 (а.с. 68-76).
16.03.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення Військової частини НОМЕР_2 на відповідь на відзив, згідно якого представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 6 розділу ХХХІV про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців. На підставі інформації з книги обліку виданих довідок військової частини НОМЕР_2 № 65 відомості щодо виданих довідок про підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 відсутні. У зв'язку з чим можна представник відповідача дійшов висновку, що військова частина, яка видавала йому ці довідки і є військовою частиною до якої позивач був відряджений. Так, військова частина яка видає довідки про підтвердження безпосередньої участі відрядженим військовослужбовцям і повинна була проводити службове розслідування за фактами зазначеними у позовній заяві. Представник відповідача просив суд зобов'язати позивача надати інформацію про те, яка військова частина видавала йому довідки про безпосередню участь у бойових діях або заходах (а.с. 77-83).
Ухвалою від 24.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання позивача надати інформацію про те, яка військова частина видавала йому довідки про безпосередню участь у бойових діях або заходах.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзиві та відповіді на відзив встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом по мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_1 на посаді водія-електрика.
На підставі розпорядження Командувача ПС ЗСУ № 10/1111/ОКП/ПС-Е від 12.02.2023, бойового розпорядження Командувача ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 5 від 16.02.2023, наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 28.06.2023 № 207, рядового ОСОБА_1 , водія-електрика, направлено у відрядження до Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , з подальшим вибуттям до Військової частини НОМЕР_2 , з 29.06.2023, для виконання службових (бойових) завдань (а.с. 13).
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 01.09.2023 № 280 позивач прибув з відрядження з Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 , з Військової частини НОМЕР_2 , 01.09.2023 (зворотній бік а.с. 13).
Під час перебування у вищевказаному відрядженні 28.08.2023 ОСОБА_1 отримав травму правого колінного суглоба та був змушений звернутися до медпункту за медичною допомогою, де йому наклали шину, виписали направлення на УЗД та видали довідку Форми 100.
Згідно відомостей із первинної медичної картки позивача від 29.08.2023, ОСОБА_1 захворів о 02 год. 00 хв. 27.08.2023, а не 28.08.2023, як зазначено в позовній заяві (а.с. 14).
29.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до медичної частини НОМЕР_2 зі скаргами на біль в області правого колінного суглобу. Ознак травмування (забоїв, гематом і таке інше) під час огляду не було, тому був поставлений попередній діагноз “Гострий тендиніт правого колінного суглобу?». Після цього позивач був доставлений до КНП “Міська лікарня № 3», де після проведення рентгенографії було встановлено діагноз “ДОА, періартрит правого колінного суглобу. Кіста Бейкера з права», що підтверджується довідкою КНП «Міська лікарня № 3» за № 748 від 29.08.2023 та записами з книги №106 обліку хворих в амбулаторії медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 (а.с. 18-19).
04.03.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 78/25/821/В позивача визнано особою з ІІІ групою інвалідності з основним діагнозом: ураження меніска, у зв'язку з старим розривом або ушкодженням множинні локалізації М.23.20. - захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Дерспецзв'язку. (За рішенням ВЛК, Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма). ТАК, пов'язане з проходженням військової служби) (а.с. 30).
22.12.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом № 281/2025 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив надати інформацію: чи проводилося службове розслідування Військовою частиною НОМЕР_2 за фактом отриманої травми рядовим ОСОБА_1 при виконані бойового завдання 28.08.2023, а саме чергуванні на позиційному районі; чи видавалася довідка про обставини травми по факту отримання травми 28.08.2023 рядовим ОСОБА_1 ; надати довідку про обставини травми отриманої рядовим ОСОБА_1 при виконані службового (бойового) завдання 28.08.2023 на чергуванні на позиційному районі та інші документи на підставі яких, рядовий ОСОБА_1 виконував службові (бойові) завдання щодо охорони.
Листом Генерального штабу Збройних Сил України від 26.12.2025 представник позивача був проінформований, що адвокатський запит надісланий за належністю за дорученням від 24.12.2025 № 160928/С через систему електронного документообігу (СЕДО) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для опрацювання та надання відповіді.
На виконання згаданого доручення вищого командування, Військова частина НОМЕР_1 надана представнику позивача відповідь від 05.01.2026 за № 177/172/1/151/, в якій повідомлено, що позивач дійсно звертався до медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , про що свідчить запис № 1209 обліку хворих в амбулаторії медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , зі скаргами на біль в ділянці правого колінного суглоба. Начальник медичного пункту старший лейтенант направив вищезазначеного військовослужбовця на консультацію до травматолога у відділення екстреної невідкладної допомоги КНП «Міська лікарня № 3» з попереднім діагнозом: гострий тендиніт правого колінного суглоба. Після повного обстеження рядового ОСОБА_1 , включаючи рентгенографію, лікар-ортопед-травматолог КНП «Міська лікарня № 3» надав заключний діагноз: ДОА, періартрит правого колінного суглобу. Кіста Бейкера зправа. Спеціалістом було призначено амбулаторне консервативне лікування та рекомендовано оперативне лікування кісти Бейкера в плановому порядку. Діагноз позивача не є травмою, а обліковується як хронічне соматичне захворювання. Таким чином, службове розслідування командиром Військової частини НОМЕР_2 не призначалось з причин відсутності факту травмування, відповідно довідка про обставини травми (поранення, контузії) не складалася (а.с. 17).
Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непризначення та непроведення службового розслідування за фактом отримання травми військовослужбовцем ОСОБА_1 , представник позивача звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно ч. 2-4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Суд зазначає, що на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено та діє до теперішнього часу.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2025 № 78/25/821/В позивача визнано особою з ІІІ групою інвалідності з основним діагнозом: ураження меніска, у зв'язку з старим розривом або ушкодженням множинні локалізації М.23.20. - захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Дерспецзв'язку. (За рішенням ВЛК, Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма). ТАК, пов'язане з проходженням військової служби) (а.с. 30).
Відповідно до відзиву Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву та листа від 05.01.2026 за № 177/172/1/151/, відповідач визнає факт звернення позивача 29.08.2023 до медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , про що свідчить запис № 1209 обліку хворих в амбулаторії медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , зі скаргами на біль в ділянці правого колінного суглоба. Начальник медичного пункту старший лейтенант направив вищезазначеного військовослужбовця на консультацію до травматолога у відділення екстреної невідкладної допомоги КНП «Міська лікарня № 3» з попереднім діагнозом: гострий тендиніт правого колінного суглоба. Після повного обстеження рядового ОСОБА_1 , включаючи рентгенографію, лікар-ортопед-травматолог КНП «Міська лікарня № 3» надав заключний діагноз: ДОА, періартрит правого колінного суглобу. Кіста Бейкера зправа.
Як зазначають представники Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 від ОСОБА_1 за увесь час проходження військової служби рапортів про проведення службового розслідування за фактом отримання бойового поранення не надходило.
Оцінюючи доводи позивача про бездіяльність військової частини щодо непроведення службового розслідування за фактом отримання 28.08.2023 травми під час виконання обов'язків військової служби, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 "Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 р. за № 1667/37289, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (надалі - Інструкція № 332).
Згідно пункту 1 розділу І Інструкції № 332, ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Пунктом 1 розділу II Інструкції № 332 визначено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме, обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Отже, Інструкцією чітко визначено, що відноситься до травм одержаних від нещасного випадку, а "дії з боку противника" в даному переліку відсутні як такі.
Суд враховує, що представник позивача у позовній заяві стверджує, що ОСОБА_1 отримав травму внаслідок ворожого (ракетного) обстрілу коли переміщався до укриття.
Суд зазначає, що ракетно-артилерійський обстріл один із видів вогневого враження під час воєнних конфліктів, тобто є діями з боку противника в районі ведення бойових дій, а травми отримані внаслідок таких обліку, як нещасні випадки, не підлягають.
Як встановлено з матеріалів справи, обставини, про які стверджує позивач та при яких отримав травму, пов'язані з діями з боку противника в районі ведення бойових дій, про що й зазначає сам позивач у позовній заяві.
Відповідно, такі обставини отримання позивачем травми не підпадають під сферу регулювання Інструкції № 332, в якій чітко зазначено, що ця Інструкція не поширюється на військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Відтак, підстави для проведення службового розслідування згідно з Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків №332 відсутні, тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність військової частини щодо не проведення службового розслідування за фактом отримання позивачем поранення.
Крім цього суд зазначає, що в розумінні положень Інструкції № 332 нещасний випадок настає в разі виникнення обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, унаслідок чого нанесено шкоду його здоров'ю, зокрема, шкоду від сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), а також утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням. Про кожний нещасний випадок потерпілий негайно повідомляє безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт, а останній терміново організовує надання домедичної та медичної допомоги, за потреби забезпечує доставку потерпілого до закладу охорони здоров'я та негайно повідомляє про нещасний випадок командира військової частини. Заклад охорони здоров'я, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, надає екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку з посиланням на нещасний випадок командиру військової частини, де проходить службу потерпілий, а також залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо). Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо), протягом доби надсилає повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомляє Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері та протягом доби призначає комісію з розслідування нещасного випадку. Комісія з розслідування нещасного випадку обстежує місце нещасного випадку; з'ясовує обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробляє заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначає вид події, що призвела до нещасного випадку; складає акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надає їх командиру військової частини на затвердження. У разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем, в діях або бездіяльності якого вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до Інструкції № 332 проводиться службове розслідування відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371. За результатами розслідування нещасного випадку командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, на підставі якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року N 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження настання з позивачем нещасного випадку (в розумінні Інструкції № 332), що було б підставою для призначення та проведення розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції № 332. Натомість, згідно матеріалів справи позивач стверджує, що отримав травму, внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій, що виключає застосування до спірних правовідносин положень Інструкції № 332.
В контексті викладеного, слід зазначити, що за відсутності настання нещасного випадку відсутні підстави для призначення та проведення розслідування нещасного випадку відповідно до вимог Інструкції № 332, а також складання акта про нещасний випадок. Також відсутні правові підстави для призначення та проведення службового розслідування відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371, оскільки призначення та проведення службового розслідування здійснюється у разі настання нещасного випадку з військовослужбовцем, в діях або бездіяльності якого вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність в оскаржуваних діях відповідачів ознак протиправності щодо відмови у проведенні службового розслідування стосовно травми позивача.
Також суд враховує, що з 28.08.2023 по час подання представником позивача адвокатського запиту від 22.12.2025 про надання інформації, позивач із рапортами чи зверненнями щодо проведення службового розслідування чи про факт отримання ним поранення або внаслідок нещасного випадку не звертався до жодної із Військових частин - ні до Військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (до яких був відряджений з 29.06.2023 по 31.08.2023), ні до Військової частини НОМЕР_3 (в якій продовжив проходити військову службу після повернення з відрядження з 01.09.2023), а тому у відповідачів були відсутні підстави та обов'язок проведення службового розслідування.
Оскільки позивачем не доведено протиправну бездіяльність відповідачів, натомість відповідачами надано докази відсутності підстав для проведення такого службового розслідування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.