22 квітня 2026 року Справа № 280/505/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в письмовому проваджені за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ХЕТ" (вул. Магістральна, буд. 43-А,Запоріжжя,69014) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ХЕТ" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2025 року № 00178890708, від 20.10.2025 року № 00178870708.
В обґрунтування заявленого позову посилається на порушення встановленої процедури призначення та проведення фактичної перевірки, які обумовлюють неправомірність її результатів. Вказує, що наказ про фактичну перевірку не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже є неправомірним. Стверджує, що наказ містить лише посилання на “п.п. 80.2.2.», тобто без жодної деталізації інформації та фактів, які вказують на можливі порушення платником законодавства. Покликається на наявність суттєвих розбіжностей між змістом Наказу на проведення перевірки та поясненнями податкового органу, викладеними у листі від 24.10.2025 року, свідчить про правову невизначеність та відсутність чіткої правової позиції у суб'єкта владних повноважень. Вважає, що фактичну перевірку позивача згідно п.п. 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України проведено контролюючим органом за відсутності фактичних підстав, а тому така перевірка є протиправною та не породжує жодних правових наслідків, а акт фактичної перевірки в цій частині, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Вважає, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки періоду діяльності, що перевіряється “з 02.09.2022 року по день закінчення фактичної перевірки» носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу. Вказує, що ТОВ "ГРІН ХЕТ" надавався вичерпний перелік документів, що належать або пов'язані з предметом фактичної перевірки. Покликається також на те, що санкція, передбачена положеннями ст.20 Закону України “Про РРО ...», застосовується виключно у випадках не обліковування у встановленому порядку та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Вважає, що зазначення в наказі про призначення перевірки тривалості самої перевірки та його дотримання пов'язане з тим, що протягом всього терміну перевірки платник податків має законні права, зокрема, бути присутнім та надавати пояснення з питань, що виникають під час перевірки, а також за власною ініціативою - надавати пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом; надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом. Вказує також, що під час перевірки акти про ненадання ТОВ "ГРІН ХЕТ" документів не складались. Вказує, що ТОВ "ГРІН ХЕТ" жодним чином не порушувало вимоги п. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Покликається на те, що посадовими особами податкового органу не відображено в акті перевірки детального опису усіх дій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження aкту правопорушення. Покликається також на відсутність вини ТОВ "ГРІН ХЕТ" у вчиненні правопорушення законодавства, яке інкримінується відповідно до Акту перевірки. Зазначає, що запит про надання первинних та інших документів, крім посилання на норми ПКУ не містять будь-яких посилань на конкретні (фактичні) підстави (про порушення вимог) для надіслання самого запиту та не містить інформацію, яка це підтверджує. Письмова вимога перевіряючих про надання платником податків документів та наказ на проведення перевірки були вручені податковим органом не уповноваженій особі позивача, оскільки Самойленко О.М. не є ні платником податків, ні його уповноваженим представником. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 22.01.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У письмовому відзиві від 12.02.2026 посилається на те, що вказані у наказі про проведення перевірки підстави проведення фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами. На підставі пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі про перевірку достатньо підстави для проведення перевірки, визначеної цим Кодексом. Чинне законодавство не встановлює вимоги щодо змісту та способу визначення інформації в наказі на проведення фактичної перевірки, проте відсутність в наказі про призначення перевірки конкретних обставин, які охоплюються положеннями пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України, не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатом перевірки рішення. Зазначає, що твердження позивача про те, що проведена фактична перевірка з використанням відповідних документів, що складають предмет перевірки визначеного пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України за період діяльності з 02.09.2025 року носить характер документальної перевірки, є безпідставним. Окрім того, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки. Також вказує, що позивач після початку перевірки зобов'язаний надати повноважним особам податкового органу документи щодо походження та обліку всього товару, що знаходиться на початок перевірки в магазині на реалізації. У разі відсутності таких документів у місці продажу, такі документи мали бути надані для перевірки до її закінчення, тобто до підписання акту. Твердження Позивача щодо наявності всіх необхідних документів за місцем проведення фактичної перевірки на другий день фактичної перевірки та відсутності там інспекторів податкового органу не підтверджені жодним доказом, відповідно не може вважатись ґрунтовним та об'єктивним. Покликається на те, що питання дотримання позивачем податкового законодавства не досліджувалось в межах фактичної перевірки і не могло досліджуватись, факти реєстрації податкових накладних, наданих позивачем, не є належним доказом в цій справі. Покликається на те, що при перевірці податковий орган не вимагав від позивача проведення інвентаризації та не міг провести її самостійно за відсутності документів на товар та облікових документів, за відсутності інформації про надходження товару та його вибуття. Стверджує, що ані стаття 3, ані стаття 20 Закону №265 для виявлення товарних запасів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), не вимагають обов'язкового проведення інвентаризації, тож під час проведення фактичної перевірки було вибірково описано наявний в реалізації товар, та на який були наявні цінники. Ні під час перевірки, ні до дати прийняття ППР Позивач не надав документи щодо походження та обліку товару в реалізації за місцем його знаходження, про об'єктивні причини неможливості їх надання до перевірки Позивач не повідомив. Відсутність накладних на товар є перешкодою для їх порівняння із записами в облікових документах, якби такі були надані, та свідчить про неможливість їх обліку належним чином. Зафіксовані актом фактичної перевірки порушення ст.3 Закону №265 і ст.85 ПК України не потребують встановлення вини позивача для притягнення його до фінансової відповідальності. Покликається на те, що за усталеною позицією Верховного Суду саме акт перевірки є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення, а його висновки можуть бути спростовані шляхом подання до контролюючого органу заперечень на акт перевірки. Вважає твердження позивача щодо наявності 25.08.2025 всіх необхідних документів за місцем проведення фактичної перевірки та відсутності там інспекторів ГУ ДПС у Запорізькій області не підтверджені жодним доказом, відповідно не може вважатись ґрунтовним та об'єктивним. Вказує, що зважаючи, що в процесуальних документах позивач посилається на опис обставини з акту перевірки та чітко розрізняє кожне встановлене порушення і відповідну санкцію за них, це свідчить про зрозуміле позивачу викладення порушень і санкцій в ППР, тож прийняте без порушень прав позивача. Всі наведені у позовній заяві ТОВ "ГРІН ХЕТ" доводи є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив від 13.02.2026 позивач покликається на те, що для того, щоб фактична перевірки з юридичної підстави підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України не була визнана судом свавільною, тобто такою, що небунтована призначена, контролюючий орган повинен надати докази щодо фактичних підстав для її проведення, тобто в підтвердження саме обґрунтованості припущень, а не лише вказати, що така інформація є в його розпорядженні, без її надання. В разі надання таких доказів вони мають стосуватися суб'єкта господарювання та вказувати на ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення з боку такого суб'єкта господарювання. Зазначає, що лист ДПС України від 14.08.2025року № 19993/7/99-00-07-03-02-07 не може бути підставою для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 82 ПКУ. Вважає, що перевірка була проведена із суттєвими процедурними порушеннями норм чинного законодавства, суть яких детально наведена у позовній заяві. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 17.02.2026 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658).
У запереченнях від 18.02.2026 відповідачем зазначено, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, в якій сформулював висновок, який має забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв'язку із статтею 81 ПК України під час розгляду подібних спорів. Зважаючи на зазначення в наказі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як того вимагає пункт 81.1 статті 81 ПК України та виявлення в Системі обліку данних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) податкової інформації про можливі порушення Позивачем, які потребують перевірки, свідчить про ґрунтовність і, відповідно, правомірність призначення фактичної перевірки об'єкту, де здійснює діяльність позивач. Також посилається на те, що фактична перевірка здійснюється БЕЗ попередження платника податків (особи). Особа, яка фактично проводить розрахункові операції, відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України, має такі права: право отримувати копію наказу про проведення перевірки, направлень на проведення такої перевірки і службових посвідчень, право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, право розписатись у направленнях про ознайомлення або відмовитись здійснювати такий запис, а також право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту про відмову. Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України саме після початку перевірки, тобто після ознайомлення з наказом та направленнями у платника виникає обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Статті Податкового кодексу України, які регулюють порядок проведення фактичних перевірок, передбачають особливого учасника для такої перевірки - особу, яка фактично здійснює розрахункові операції, та надає їй відповідні права, зваживши на особливість проведення такої перевірки - за місцем фактичного провадження діяльності платника, проте без попередження про таку перевірку.
У додаткових поясненнях від 19.02.2026 представник позивача зазначив, що продавець позивача не має повноважень на представництво юридичної особи, не може завіряти копії фінансово-господарських документів та не має доступу до них згідно з посадовою інструкцією.
03.03.2026 представником третьої особи було подано пояснення, де зазначено, що призначаючи фактичну перевірку, достатньо покликатися в наказі на відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України без розкриття його змісту, яким охоплюється предмет перевірки, але за умови, що цей підпункт містить лише одну фактичну підставу. Об'єктивну наявність або відсутність у контрольного органу підстав (обставин), визначених в підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, як умови призначення фактичної перевірки, перевіряє суд. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, який містить покликання на порядковий номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки, але не відображає конкретні обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об'єктивно існувати. Вказує на те, що під час перевірки не надано документи на підтвердження обліку та походження товарних запасів на загальну суму 15 242,10 грн, а саме: виписки з банку, копії касової книги, первинних касових документів. Письмова вимога перевіряючих про надання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, у тому числі документів щодо походження товару та порядку обліку була вручена представнику ТОВ «Грін Хет» - продавцю Самойленко О.М., в якій запропоновано у п'яти денний термін, до 26.08.2025 та чітко визначено місце знаходження ГУ ДПС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 24, куди необхідно надати документи. На підставі вищевикладеного та у зв'язку з тим, що в ході проведення фактичної перевірки в період з 21.08.2025 р.- 29.08.2025 р. ТОВ «Грін Хет» (ЄДРПОУ 45051521) не надано документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, здійснено висновок про порушення п. 12 ст. З Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) в частині не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 15 242,10 грн. Твердження ТОВ «ГРІН ХЕТ» щодо складання без присутності працівника ТОВ «Грін Хет» та ненадання опису товару для ознайомлення не відповідає дійсності, оскільки опис складався в присутності працівника, який здійснював розрахунки та був ознайомлений зі змістом опису, але від підписання опису відмовився. За результатами проведення перевірки, складено акт фактичної перевірки від 29.08.2025 року №782/04/36/Ж5/07/08/РРО/45051521. З підписанням акту фактичної перевірки від 29.08.2025 року №782/04/36/ Ж5/07/08/РРО/45051521 особа, яка здійснює розрахункові операції відмовився. Так, перевіряючими контролюючого органу був складений акт відмови від підписання акту фактичної перевірки № 2384/Ж6/04/36//07/07РРО/45051521 від 01.09.2025р. Також зазначають, що другий примірник акту фактичної перевірки від 29.08.2025 року №782/04/36/Ж5/07/08/РРО/45051521 направлений на адресу позивача засобами поштового зв'язку. Окрім того, під час проведення перевірки з місцем провадження господарської діяльності ТОВ «ГРІН ХЕТ» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 54, посадовим (службовим особам) ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було надано документів, що пов'язані з предметом перевірки. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представником позивача 04.03.2026 подано додаткові пояснення, де вказано, що продавець не є уповноваженим представником платника податків щодо ведення бухгалтерського обліку чи зберігання первинної документації. Вручення письмової вимоги перевіряючих про надання платником податків копій документів від 22.08.2025 року особі, яка не має повноважень на представництво, є порушенням процедури.
Також 04.03.2026 представником позивача подано до суду заперечення на пояснення третьої особи, де наведені доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 31.03.2026 в третьої особи було витребувано докази по справі.
Третьою особою на виконання ухвали про витребування доказів 14.04.2026 до суду надано письмові докази по справі та додаткові пояснення по суті спору. Зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено засідання комісії з питань розгляду заперечень на пояснень до актів перевірки, на якому було розглянуто заперечення ТОВ «ГРІН ХЕТ» 30.09.2025 № 30-09/2025-1 (вх.. ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.10.2025 №115900/6) на акт фактичної перевірки від 01.09.2025 року № 3782/Ж5/04/36/07/08/РРО/45051521. Наведені аргументи в поданому запереченні ТОВ «ГРІН ХЕТ» 30.09.2025 №30-09/2025-1 (вх.. ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 03.10.2025 №1155900/6), рішенням комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірки - не спростовують факти порушень, які відображені в акті перевірки від 01.09.2025 №3782/Ж5/04/36/07/08/РРО/45051521. Висновки акта перевірки від 01.09.2025 №3782/Ж5/04/36/07/08/РРО/45051521 вважає правомірними, а тому залишили без змін, а заперечення ТОВ «ГРІН ХЕТ» без задоволення. Просить врахувати надані пояснення при вирішенні спору.
Представником позивача 15.04.2026 до суду подано заперечення на додаткові пояснення, де вказано про порушення п. 86.7 ст. 86 ПК України. Так податкові повідомлення-рішення датовані 20.10.2025 року, тоді як фактичне відправлення відповіді на заперечення, згідно з наданим податковою чеком, відбулося лише 23.10.2025 року. Дата самої відповіді (14.10.2025) у порівнянні з датою її реального відправлення (23.10.2025) вказує на штучне створення доказової бази «заднім числом». Окрім того, зазначає про неналежність доказів щодо змісту поштового відправлення (відсутність опису вкладення). Просить позов задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Керуючись ст.19-1, ст.20, пп.69.2-2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.75.1.3п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, керівником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 20.08.2025 підписано наказ № 5240-п та направлення №8506, №8505 на проведення фактичної перевірки магазину “Leprekon» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 54.
На підставі ст. ст.20, ст.80 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755- VІ, Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.95 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 02.03.2005 №222-VІІІ “Про ліцензування видів господарської діяльності», від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 №148 в період з 02.09.2025 проведена фактична перевірка магазину “Leprekon» ТОВ “ГРІН ХЕТ» за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 54.
За результатами зазначеної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено Акт фактичної перевірки зареєстрований 01.09.2025 за №3782/Ж5/04/36/07/08/РРО/45051521, згідно висновків якого встановлено порушення п.1, п.2, ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями); пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
На підставі висновків Акту фактичної перевірки контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме:
форми “С» від 20.10.2025 № 00178890708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг Закону» від 06.07.1995 №265/95-ВР у розмірі вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15242,10 грн;
форми “ПС» від 20.10.2025 №00178870708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 і ст.121 Податкового кодексу України - в розмірі 1020,00 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.
Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального
Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність цих податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Слід зазначити, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №814/733/17, Податковим кодексом України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб'єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.
Такий висновок підтримано Верховним Судом також в постанові від 15.02.2023 у справі № 820/6187/16.
Як встановлено судом, в наказі відповідача про проведення фактичної перевірки підставою перевірки зазначено пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Суд зазначає, що у даному випадку підставою для проведення перевірки слугувала податкова інформація, а саме лист ДПС від 14.08.2025 вих.№19993/7/99-00-07-03-03-07 щодо встановлення ризиків у діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж товарів, у тому числі підакцизних, у господарських об'єктах під торговою маркою “Leprekon». Зокрема, у зазначеному листі зазначено, що відповідно до даних СОД РРО при продажі товарів у липні 2025 року відсутні виторги у готівковій формі, тобто частка виторгу у безготівковій формі по ПРРО становить 100%, що може свідчити про проведення усіх готівкових розрахунків без застосування ПРРО.
Отже, внаслідок отримання інформації від ДПС України про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку здійснює позивач, виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу щодо здійснення належного податкового контролю.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача в частині відсутності підстав для призначення та проведення фактичної перевірки.
Також, суд зауважує, що відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
За змістом статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, крім іншого, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до пункту 73.2 статті 73 ПК України інформація, визначена, у тому числі, у підпункті 72.1.1.4 статті 72 цього Кодексу, надається періодично.
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
В постанові від 28.04.2025 у справі №280/1719/24 за подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.
Стосовно доводів позивача про те, що зазначення в наказі періоду діяльності, який перевіряється, з 02.09.2025 по день закінчення фактичної перевірки, перетворює фактичну перевірку на документальну, суд зазначає, що факт зазначення в наказі періоду діяльності, який підлягає перевірці, не свідчить про зміну виду перевірки, оскільки абзац третій пункту 81.1 статті 81 ПК України прямо передбачає, що в наказі про проведення перевірки зазначається, зокрема, період діяльності, який буде перевірятися.
Суд зазначає, що під час фактичної перевірки контролюючий орган може використовувати податкову інформацію, зокрема дані інформаційних систем, а також досліджувати документи, пов'язані з предметом такої перевірки, саме по собі витребування та аналіз документів у межах предмета фактичної перевірки не змінює її правової природи.
Перевірка даних за минулий період (відповідно до статті 102 ПК України, тобто за період 1095 днів) в ході проведення фактичної перевірки не заборонена чинними нормами законодавством, а тому контролюючий орган в межах наданих повноважень також може використовувати дані розрахункових операцій суб'єкта господарювання за цей період.
В цій справі предметом перевірки були питання дотримання порядку проведення розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності документів на товар, а також дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Отже, дослідження документів щодо походження товару, його оприбуткування та відображення у місці реалізації узгоджується з предметом фактичної перевірки та не свідчить про проведення документальної перевірки.
Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки.
Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.
Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Також згідно з положеннями п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (пункт 121.1 статті 121 ПК України).
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов'язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов'язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX “Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року.
У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб'єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону №265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб'єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР (постанова Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №280/176/23).
З матеріалів справи судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки в місці продажу магазин “Leprekon» за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.54, в якому здійснює діяльність ТОВ “Грін Хет», здійснено опис товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у вказаному магазині, на загальну суму 15242,10 грн., відповідно до цінників на такі товари.
Позивачем та/або особою, якою здійснювалась розрахункова операція не було надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті) магазин “Leprekon» за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд.54.
При цьому, суд зазначає, що такі документи не були надані під час перевірки, хоча відповідно до приписів чинного законодавства України позивач зобов'язаний був надати їх контролюючому органу під час здійснення фактичної перевірки.
Суд зазначає, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: “Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 10.02.2026 по справі №440/7292/24.
За таких обставин, посилання позивача на те, що ним пізніше надсилались до контролюючого органу документи пов'язані з обліком товарів, суд відхиляє, оскільки такі документи мали бути надані саме на початок проведення відповідної перевірки.
Посилання позивача на те, що єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку є проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів, суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов'язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.
Як встановлено судом, контролюючим органом було надано позивачу письмову вимогу про надання документів, у якому визначено строк не пізніше 26.08.2025. Запит отримано 22.08.2025 продавцем ОСОБА_1 .
При цьому, у встановлений строк запитані документи контролюючому органу надано не було.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання документів у строки, визначені в запиті, безпосередньо під час проведення перевірки.
Подання документів після завершення перевірочних дій до приміщення контролюючого органу не відповідає вимогам податкового законодавства та не може вважатися належним виконанням обов'язку платника податків.
Доводи позову щодо невідповідності запиту 22.08.2025 вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України суд вважає неприйнятними.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.05.2024 по справі 813/3243/17 дійшов висновку, що посилання Товариства на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 ПК України. При цьому суд зазначає, що проведення фактичної перевірки не потребує запиту за підписом уповноваженої особи до її проведення відповідно до ст. 73 ПК України, так як така перевірка проводиться без попередження платника податків.
Стосовно доводів позивача про те, що інспектори після 22.08.2025 більше не з'являлись на об'єкт, а тому позивач не мав реальної можливості надати документи, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що в період з 22.08.2025 по 26.08.2025 ним вживались реальні та своєчасні дії для передачі документів контролюючому органу саме в спосіб, який би забезпечував їх дослідження в межах перевірки.
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Суд зауважує, що в цій справі відповідач посилається не на відмову в наданні копій документів, а на ненадання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, у повному обсязі під час перевірки. Тому відсутність окремого акта за пунктом 85.6 статті 85 ПК України не спростовує наявності порушення, зафіксованого в акті перевірки, якщо йдеться про ненадання документів у межах перевірки.
Отже, посилання позивача на відсутність акту про відмову платника податків надати завірені копії документів відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України є безпідставним, тому що такий акт складається тільки після ознайомлення з оригіналами документів під час перевірки та наявного запиту на витребування від платника завірених копій таких документів. В разі ненадання платником документів до перевірки (оригіналів або за відсутності їх завірених копій), необхідно застосовувати п.85.2 ст.85 ПК України, відповідно до якого додатковий акт крім акту перевірки не складається, проте застосовується санкція у вигляді штрафу, як за окреме порушення.
Таким чином, суд дійшов висновків, що оцінені в сукупності наявні в матеріалах справи документи, досліджені під час перевірки, підтверджують висновки, викладені в акті перевірки щодо суті виявлених порушень законодавства.
Твердження позивача про відсутність у продавця спеціальних представницьких повноважень не є достатнім для висновку про незаконність усієї перевірки та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Судом установлено, що направлення на проведення перевірки, запит про надання документів, а також інші документи вручалися особі, яка перебувала за місцем здійснення господарської діяльності та безпосередньо здійснювала розрахункові операції, а саме продавцю.
Матеріалами справи підтверджено, що зазначена особа (продавець ОСОБА_1 ) отримав направлення на перевірку, отримав запит про надання документів, брав участь в проведенні перевірки, був присутній під час складання акту перевірки.
Визначення цієї особи як матеріально відповідальної свідчить про виконання нею функцій, пов'язаних із веденням господарської діяльності, зокрема, обліком та збереженням грошових коштів.
З огляду на специфіку фактичної перевірки, яка здійснюється за місцем провадження діяльності, суд вважає, що вручення документів такій особі є належним способом повідомлення платника податків.
Доказів того, що позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права під час перевірки, матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контролюючому органу до або під час перевірки було повідомлено про відсутність у ОСОБА_1 будь-яких повноважень на прийняття службової кореспонденції.
Що стосується твердження позивача про порушення приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 86.8 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті
Згідно з приписами п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Згідно з приписами пп. 86.7.1 п.86.7 ст.86 ПК України, акт перевірки, заперечення до акту перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акту перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, які викладені у постановах від 29.07.2025 у справі №320/1303/23, від 24.04.2025 у справі №300/1388/24, від 24.12.2024 у справі 640/20970/22 від 28.03.2023 у справі №810/3270/16, від 27.06.2019 у справі №806/343/17, від 20.11.2018 у справі №826/285/15 і які узагальнено, полягають в наступному:
- закріпленому у пункті 86.7 статті 86 ПК України праві платника податків подати до контролюючого органу заперечення на акт перевірки кореспондує визначений цією ж нормою обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надавши платнику податків відповідь, та врахувати результати розгляду заперечень при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань;
- зміст пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинні враховуватися не лише висновки акта перевірки, а й результати розгляду заперечень платника податків на такий акт як його невід'ємної частини;
- податкове повідомлення-рішення не може бути прийняте до завершення процедури розгляду заперечень платника податків та додаткових документів;
- для подання заперечень на акт перевірки платник податків може скористатись за своїм вибором наступними способами їх подання: (1) безпосередньо до відповідного контролюючого органу, (2) надіслати поштою через установи поштового зв'язку (3) в електронній формі за допомогою електронного кабінету платника в порядку, встановленому статтями 42, 42-1 ПК України. В першому випадку закінчення робочого дня у розумінні пункту 86.7 статті 86 ПК України співпадатиме із закінченням робочого часу у відповідному територіальному органі Державної податкової служби України, в другому випадку - із закінченням робочого часу відповідного поштового оператора. У випадку обрання платником податків шляху подання заперечень на акт перевірки в електронній формі через електронний кабінет платника закінчення строку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, припадатиме на двадцять четверту годину останнього (десятого) робочого дня строку.
Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Грін Хет» 30.09.2026 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області було подано заперечення до акту фактичної перевірки від 01.09.2025 №3782/Ж5/04/36/07/08/РРО/45051521. Вказані заперечення були зареєстровані за вх. № 115900/6 від 03.10.2025.
Згідно із Висновком ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.10.2025 № 659/04-36-07-08/45051521 засідання комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок щодо розгляду заперечення ТОВ «Грін Хет» від 30.09.2025 № 30-09/2025-1 на акт фактичної перевірки від 01.09.2025 №3782/Ж5/04/36/07/08/РРО/45051521 висновки акта перевірки вважати правомірними та залишити без змін, а заперечення ТОВ «Грін Хет» - без задоволення.
Листом від 14.10.2025 за № 86534/6/04-36-07-08-16 ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомило ТОВ «Грін Хет» про те, що розглянуто заперечення на акт фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 54, проведеної з 22.08.2025 по 29.08.2025 посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до наказу № 5240-п від 20.08.2025 та згідно направлень на перевірку № 8505, № 8506. Відповідно до ст. 86 ПК України ТОВ «Грін Хет» листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.10.2025 № 86082/6/04-36-07-08-16 повідомлено, що засідання Комісії з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок відбудеться 14.10.2025 в приміщенні ГУ ДПС у Дніпропетровській області. На розгляд заперечення представники ТОВ «Грін Хет» не з'явились. В ході розгляду матеріалів перевірки Комісією досліджено всі наявні фактичні дані, що стосуються предмету розгляду, в тому числі документи та інші фактичні дані. За результатами розгляду матеріалів перевірки Комісія дійшла висновку, що пояснення та документальне підтвердження, надані платником, не спростовують факти порушень, відображених в акті перевірки. Таким чином, Комісією прийнято рішення заперечення ТОВ «Грін Хет» залишити без задоволення, висновки акту перевірки щодо порушень вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 85.8 ст. 85 ПК України залишити без змін.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку щодо відсутності порушення відповідачем порядку розгляду поданих позивачем заперечень на Акт перевірки, а доводи позивача з цього питання вважає необґрунтованими, оскільки подані позивачем заперечення на Акт перевірки та додані позивачем до цих заперечень документи були досліджені відповідачем, а спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті з урахуванням поданих заперечень.
Стосовно посилання позивача на те, що фіскальний чек підтверджує лише факт оплати поштової послуги, проте не змінює собою рекомендоване повідомлення про вручення, суд зазначає таке.
Відповідно до п.п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З матеріалів справи вбачається, що відповідь про результати розгляду заперечень на акт фактичної перевірки надсилались відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, на підтвердження чого надано фіскальний чек від 23.10.2025.
Суд зауважує, що податковим органом було виконано вимоги щодо направлення відповідного повідомлення. Відповідно до Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його уповноваженому представнику.
Суд також звертає увагу на те, що платник податків не може звільнятись від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань через відсутність опису вкладення поштового відправлення, якщо він не забезпечив належне отримання кореспонденції.
Стосовно доводів позивача про те, що податковим органом не було належним чином доведено факт порушення, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта фактичної перевірки, матеріалів контрольної розрахункової операції, податкової інформації, отриманої з інформаційних систем ДПС, а також з урахуванням встановленого під час перевірки ненадання документів, що належать або пов'язані з її предметом. Незгода позивача з висновками акта перевірки, без надання належних та достатніх доказів, які б спростовували конкретні встановлені перевіркою обставини, не є підставою для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень.
Позивачем не доведено, що наведені ним процедурні зауваження спростовують сам факт наявності встановлених перевіркою порушень або об'єктивно позбавили його можливості реалізувати свої права під час перевірки чи адміністративного оскарження.
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 20.10.2025 року № 00178890708, від 20.10.2025 року № 00178870708 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та в повній мірі відповідають встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак до скасування в судовому порядку не підлягають.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить відрізних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ХЕТ" (вул. Магістральна, буд. 43-А,Запоріжжя,69014) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.04.2026.
Суддя А.В. Сіпака