21 квітня 2026 року Справа № 280/8142/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною та дискримінаційною позначку в Особливостях протоколу - рішення №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 року - “Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», “Вид перерахунку» - “Макетна обробка» та скасувати рішення № 923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 року стосовно розрахунку пенсії позивачу та розрахунку суми боргу за період з 01.01.2017 року по 28.02.2025 року в порядку та у способі не відповідному до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме без здійснення індексації, перерахунків, без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.01.2017 по 28.02.2025 р та виплачених разом в березні 2025 року в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-III.
Зобов'язати Відповідача - - негайно припинити дискримінацію та утриматися від вчинення дій, що призвели до цієї дискримінації та порушення принципу недискримінації, зокрема від виконання протиправних дискримінаційних вказівок Пенсійного фонду стосовно виплати пенсії громадянам, що виїхали на ПМЖ за кордон без автоматичного перерахунку та індексації на момент виплати; усунутись від опрацювання справи позивача в режимі “макетної обробки»; нарахувати та виплатити Позивачу пенсію без застосування режиму “Макетної обробки»; здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 01.01.2017 року в розмірі на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, здійснити розрахунок та виплату на визначений банківський рахунок Позивача та пенсії починаючи з 01.01.2017 року, з урахуванням понаднормового стажу 13 років Позивача відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з урахуванням індексації, обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, встановленням вікових надбавок та доплат, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20 лютого 2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", в чинній редакції на момент нарахування до фактичної виплати пенсії; - нарахувати позивачу компенсацію втрати частини доходів на суми пенсії за кожен місяць періоду з 01.01.2017 по 28.02.2025 р, виплачені в березні 2025, окремо для кожного місяця. Розрахунок компенсації здійснити шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки починаючи з 01.01.2017 року до виплати у березні 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що не погоджується з рішенням щодо розрахунку розміру пенсії та розрахунку компенсації, вважає його незаконним і дискримінаційним і звертається з цим позовом до суду за захистом та відновленням порушеного права та законного інтересу на належний розмір пенсійних виплат та запобігання дискримінації та виплату пенсії на визначений банківський рахунок. До листа від 28.05.2025 відповідач надав протокол перерахунку пенсії №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 з якого позивач дізнався про порушення свого права на здійснення належного розрахунку його поновленої пенсії. Відповідач протиправно здійснив розрахунок пенсії із ручним втручанням в пенсійну справу позивача в протиправному режимі “Макетна обробка», вніс в графу “Особливості» позначку “Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.», тим самим знизив розмір пенсії позивача та обрахував її в твердому розмірі - 1515,22 грн, в розмірі менше мінімальної, без врахування індексації, перерахунків, встановлених надбавок та доплат, в т.ч. вікових, не в розмірі на момент здійснення її виплати. Відповідач розрахував пенсію позивача виходячи із “середньомісячного заробітку» 1664,27000 (в розмірі на момент припинення виплати), а не з врахуванням індексації та з врахуванням розміру середньої заробітної плати по Україні для розрахунку пенсії в розмірі на момент її поновлення (пенсія позивача повинна була бути проіндексована відповідачем виходячи із середнього заробітку у 2019 році на коефіцієнт 1,17, у 2020 році - 1,11, у 2021 році - 1,11, у 2022 році - 1,14, у 2023 році 1,19, у 2024 році -1,0796, у 2025 - 1,115). Відповідач не вірно визначив понаднормовий стаж позивача - 8 років, тоді як пенсіонери, які отримують пенсію як учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС або постраждалі, мають право на перерахунок пенсії за понаднормовий стаж понад 20 років для чоловіків, тобто понаднормовий стаж позивача становить 13 років і повинен бути обрахований з мінімальної пенсії на момент поновлення (2361*13%=306,93). Відповідач здійснив розрахунок боргу за період починаючи з 01.01.2017 по довічно в розмірі не на момент проведення виплати без урахування того, що пенсія за кожний місяць цього періоду повинна бути нарахована на дату нарахування з урахуванням масових перерахунків, індексації, надбавок та доплат та з щомісячною додатковою пенсією за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.ст. 27, 28 та ч.ч.2, 3 ст.42 та п.п.4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» та від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» в редакції дійсної на момент нарахування. Відповідач здійснив протиправний розрахунок компенсації втрати частини доходів нарахованої на суми доплати пенсії за період з 01.01.2017 по березень 2025 року. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у цій справі в сумі 1 937,92 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18 лютого 2026 року представником позивача надана до суду заява про усунення недоліків. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1 937,92 грн.
З 16 лютого 2026 року по 01 березня 2026 року суддя Богатинський Б.В. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12 березня 2026 року відповідач надав до суду копії документів пенсійної справи позивача.
06 квітня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав. Позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки документу, який би засвідчував громадянство України позивача ним не було надано. Відповідно документ, який би засвідчував громадянство України позивача, в матеріалах пенсійної справи відсутній. Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. Із заявою про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 за період починаючи з 07.10.2009 року на підставі даних про заробітну плату, які наявні в архівній пенсійній справі позивача, з осучасненням пенсії її індексацією, масовими перерахунками, нарахуванням вікових надбавок та доплати за понаднормовий стаж, в розмірі на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та здійснення виплати на визначений позивачем банківський рахунок ні позивач, ні його представник не звертались. Строк звернення до суду за захистом своїх прав з даними позовними вимогами позивачем був пропущений. Відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивачу призначена пенсія за віком.
Позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 280/11745/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не поновлення позивачу виплати пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити позивачу виплату пенсії з 01.01.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі №280/11745/21, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року в адміністративній справі №280/11745/21 скасовано в частині відмови в зобов'язанні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів та прийнято в цій частині нову постанову. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фону України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії з 01.01.2017. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2022 в адміністративній справі №280/11745/21 залишено без змін.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 280/10177/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2017 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “АКЦЕНТ-БАНК», з виплатою усієї суми заборгованості, що виникла за період її несплати.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 28.05.2025 №0800-0202-8/51696 повідомило, що доплату за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 проведено разом з основним розміром пенсії у березні 2025 року на зазначений у заяві ОСОБА_1 банківський рахунок.
До листа від 28.05.2025 відповідач надав протокол перерахунку пенсії №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024 з якого позивач дізнався про порушення свого права на здійснення належного розрахунку його поновленої пенсії та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закон №1058-IV встановлено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, з дня призначення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Так, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Суд зазначає, що рішення суду по справі №280/11745/21 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, а Закон №1058-IV також не містить застережень щодо встановлення фіксованого (твердого) розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Разом з тим, судом встановлено, що у протоколах перерахунку пенсії, рішення №923140181476 від 09.01.2023 та від 03.09.2024, в графі «Особливості» зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду».
Враховуючи, що рішення суду по справі №280/11745/21 не містять застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам та Закон №1058-IV не містить застережень щодо встановлення фіксованого (твердого) розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем права позивача на належний розрахунок пенсії.
З моменту поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Крім того, Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів.
Слід наголосити, що виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Таким чином, при призначенні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру відповідно до приписів статті 42 Закону №1058-ІV.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії позивачу за період з дати поновлення 01.01.2017, відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснення в протоколах призначення пенсії в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду».
За таких умов, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2017.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV, з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону №1058-ІV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно, Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Хоча вказаний Порядок і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проте, враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»№ 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.
Таким чином, з системного аналізу наведених норм суд робить висновок, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст.42 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
При цьому, суд звертає увагу, що протокол перерахунку пенсії по суті не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Протокол перерахунку - це лише документ, що фіксує процес перерахунку пенсії.
Суд зауважує, що перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування даних по заробітній платі, що містяться в пенсійній справі та індексації, масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.ст. 27, 28, ч. 2, 3 ст. 42 та пунктів 41, 43 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Оскільки вимоги про перерахунок та виплату пенсії позивача не обмежується 2019, 2020 роками, то посилання при задоволенні похідної вимоги на постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01 квітня 2020 року № 251, є некоректним та в такому контексті буде обмежувати права позивача.
Разом із тим не підлягає задоволенню вимога щодо зобов'язання відповідача усунутись від опрацювання пенсійної справи в режимі “макетної обробки» оскільки застосований судом спосіб захисту є належним способом захисту у даній справі та покладає на відповідача обов'язок проведення перерахунку та виплату пенсії з урахуванням норм чинного законодавства, що виключає можливість при виконанні рішення обмежувати право позивача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період починаючи з 01.01.2017 в розмірі на момент нарахування до фактичної виплати пенсії, за винятком сплачених сум, в березні 2025 року, суд вказує наступне.
Представник позивача вважає, що відповідачем не враховано, що в березні 2025 року мінімальна пенсія для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», становила 2361 гривню.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2 093,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2361,00 грн.
Як встановив суд, на виконання рішення суду відповідачем було поновлено виплату пенсії позивача з 01.01.2017.
Суд вказує, що статті 28 Закону № 1058-ІV зазнавала змін, однак, розмір мінімальної пенсії встановлювався не менше прожиткового мінімуму.
Проте, розмір пенсії позивача після її поновлення складає 1515,22 грн, що є менше прожиткового мінімуму встановленого, зокрема, з 2020 року.
У зв'язку з цим пенсія позивача підлягає перерахунку згідно положень статті 28 Закону № 1058-ІV, чинної станом на конкретний період (кожний місяць відповідного року за період, починаючи з 01.01.2017).
Стосовно доводів відповідача, що позивач не звертався до нього із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, суд ставиться критично, оскільки з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Разом з тим суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що розмір доплати повинен розраховуватися на дату виплати, оскільки вона розраховується на момент обчислення пенсії і у подальшому перераховується.
Щодо посилань представника позивача на знецінення національної валюти через інфляцію, що призвело до отримання позивачем пенсії за 2017 рік та інші роки фактично у меншому розмірі, суд зазначає, що зазначене спірне питання має вирішуватись у визначеному Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 1 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду), а виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20.
Пунктами 3 та 4 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Отже, обчислення суми компенсації передбачене Порядком №159 кореспондується зі статтею 3 Закону №2050-III, в якій зазначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем здійснено розрахунок компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 у розмірі 48794,63.
Як встановлено з наданого розрахунку суми компенсації, компенсація втрати частини доходів розрахована на загальну суму доплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025.
Однак, відповідачем на надано доказів нарахування компенсації втрати частини доходів у спосіб, що визначений статтею 3 Закону №2050-III та пунктами 3 та 4 Порядку №159, а саме з суми не виплаченого доходу (пенсії) за відповідний місяць на індекс інфляції у відповідний період невиплати такого доходу (пенсії).
Суд зазначає, недоотримання позивачем сум пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.
Здійснення відповідачем розрахунку заборгованості одним платежем на виконання судового рішення не змінює характер соціальних виплат як періодичних.
Таким чином, бездіяльність відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати такого доходу є протиправною, тому з метою ефективного захисту та відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стосовно розміру понаднормового стажу позивача 13 років відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає, що відповідно до наявних матеріалів справи відповідачем врахований понаднормовий стаж у розмірі 8 років.
При цьому, позивачем не надано доказів звернення до відповідача з заявою про перерахунок понаднормового стажу.
Жодних доказів понаднормового стажу позивача у розмірі 13 років на підтвердження неправомірності дій відповідача до справи не надано.
У той же час визначення розміру пенсійної виплати із розрахунку страхового стажу та визначення доплат є дискреційними повноваженнями відповідача та має бути обчислене, виходячи із відомостей, вказаних у трудовій книжці відповідно до порядку, визначеного законом.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на звернення до суду у випадку виникнення спірних правовідносин щодо розміру понаднормового стажу.
Щодо позовних вимог про припинення дискримінації, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статтею 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207-VI), дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2018 у справі № 800/191/17 зазначено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з'ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об'єктивні, обґрунтовані підстави.
Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою (постанова Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 127/4952/17).
Суд зазначає, що за наслідком розгляду справи жодної дискримінації по відношенню до позивача не встановлено, а позивачем наявності такої дискримінації не доведено, жодних доказів щодо існування дискримінації по відношенню до позивача суду не надано.
Щодо строку звернення до адміністративного суду.
Підставою для звернення до суду з цим позовом, слугував лист відповідача від 28.05.2025 та надані до нього протоколи розрахунку від 09.01.2023 та від 03.09.2024, доплату проведено позивачу у березні 2025 року.
З позовом позивач звернувся до суду 17.09.2025, тобто в межах строку встановленого ст.122 КАС України.
Відтак, судом не встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
До того ж, в даному випадку системний аналіз законодавства дає підстави для висновку, що за загальним правилом не існує строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини державного органу у повному обсязі, а тому такі доводи відзиву не можуть бути визнані обґрунтованими.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з дати поновлення 01.01.2017 по 28.02.2025, відповідно до положень частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснення в протоколах призначення пенсії в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду», без здійснення індексації, перерахунків, без врахування автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст. 27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; Призначення за рішенням суду» та з дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2017 по 28.02.2025, із урахуванням індексації, обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, встановленням вікових надбавок та доплат, відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році».
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.01.2017 по 28.02.2025 в порядку та у спосіб, що не відповідає вимогам Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2017 по 28.02.2025 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за кожен місяць прострочення з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу та з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп.Соборний, буд.158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).
Повне судове рішення складено 21.04.2026.
Суддя Б.В. Богатинський