про забезпечення позову
22 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2002/26
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті «УКРТРАНСБЕЗПЕКА» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
27 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті «УКРТРАНСБЕЗПЕКА», яким просить:
- Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.
22 квітня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, якою просить:
- Заборонити відповідачу Державна служба України з безпеки на транспорті “УКРТРАНСБЕЗПЕКА» код 39816845 вчиняти дії з примусового виконання постанови постанову від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. відповідно до вимог ЗУ “Про виконавче провадження».
- Зупинити виконання постанови від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. до завершення розгляду справи та набрання рішенням законної сили.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що за даними АСВП постанова до примусового виконання станом на 21.04.2026 р. не пред'явлена. За даними Єдиного реєстру боржників відомості про позивача відсутні. У самій постанові зазначено що така набирає законної сили з дати її прийняття та може бити оскаржена протягом 10 днів. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом № 1404-VIII. Сукупність наведених обставин вказує на існування об'єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач маючи на руках постанову має можливість пред'явити таку до примусового виконання.
У разі прийняття постанови до виконання до позивача який оскаржує постанову буде застосовано непропорційні заходи а саме буде відкрито виконавче провадження, буде виконуватися постанова у примусовому порядку відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно окрім того позивач на період виконання буде внесений до Єдиного реєстру боржників що створить для нього перешкоди у здійсненні підприємницької діяльності та позбавить його доступу до фінансування банківськими установами.
В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб, водночас, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні з аналізом всіх обставин справи. Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 27 червня 2024 року справа № 380/16918/23, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції під час розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши подані письмові докази, суд дійшов до наступного висновку.
Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 №9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року №2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить зупинити виконання постанови від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814, а також заборонити відповідачу вчиняти дії щодо примусового виконання постанови постанову від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
З матеріалів справи вбачається, що постановою Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2026 року за №ОПШ 018814 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за порушення вимог ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовано можливістю ускладнення поновлення порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду оскільки у випадку пред'явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання, на рахунки позивача буде накладено арешт та стягнуто виконавчий збір.
Суд звертає увагу, що постанова Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2026 року за №ОПШ 018814, є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо його виконання, в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч.1 ст.26 Закону №1404).
Згідно з положеннями ч.1 ст.10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Як видно із матеріалів справи, позивачем оскаржується саме правомірність прийняття постанову Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн.
При прийнятті цього рішення суд виходить із балансу інтересів сторін у справі та критерію необхідності в демократичному суспільстві.
Так, оскаржувана постанова є виконавчим документом, відтак суд доходить висновку, що на даний час існує реальна можливість пред'явлення її до виконання, відкриття виконавчого провадження та здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання постанови від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814.
Окрім цього, суд враховує доводи заявника про те, що пред'явлення до виконання оскаржуваної постанови до органів виконавчої служби, матиме негативний вплив на підприємство позивача, дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді блокування рахунків, внесення до Єдиного реєстру боржників.
Оскільки, правомірність оскаржуваної постанови відповідача підлягає дослідженню під час судового розгляду адміністративної справи, суд вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови та заборони відповідачу вчиняти дії щодо звернення її до виконання відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
При цьому, суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваної постанови не скасовує її чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених нею заходів до вирішення спору в даній справі.
Таким чином, суд вважає за необхідне з метою відвернення негативних наслідків для позивача, застосувати заходи забезпечення позову про які просить позивач до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
Відповідно до положень статті 156 КАС України ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.
2. Зупинити дію постанови від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. до набрання судовим рішенням в справі №260/2002/26 законної сили.
3. Заборонити відповідачу Державна служба України з безпеки на транспорті «УКРТРАНСБЕЗПЕКА» вчиняти дії з примусового виконання постанови постанову від 17 березня 2026 року за № ОПШ 018814 про накладення на ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу на суму 17 000 грн. відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя З.Б.Плеханова