21 квітня 2026 р.Справа №28зп-26/160
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №28зп-26/160, -
Заявник засобами підсистеми "Електронний суд" звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх посадовим та службовим особам, а також іншим уповноваженим (компетентним) особам вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією, щодо гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-які дії, пов'язані з його переміщенням для проходження військової служби до військової частини або іншого місця проходження військової служби, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_2 , про визнання дій незаконними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;
- заборонити Військовій частині НОМЕР_2 , її командуванню, посадовим та службовим особам здійснювати прийняття, зарахування до списків особового складу, направлення до місця проходження військової служби, залучення до виконання службових (бойових) завдань, а також вчинення будь-яких інших дій, пов'язаних із проходженням військової служби щодо гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням суду у зазначеній справі;
- застосувати до вищезазначених заходів забезпечення позову негайне виконання.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 19 квітня 2026 року поліцейськими разом із представниками ТЦК та СП позивача було примусово затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час зазначених подій позивач повідомив посадових осіб, що вже пройшов стажування та наразі проходить процедура його працевлаштування до ТОВ «СКАЙ ТК-АКТИВ» (ідентифікаційний код 45637728), яке відповідно до наказу від 10.04.2026 № 748/нз визнано таким, що має важливе значення для національної економіки відповідно до підпункту 2 пункту 2 Критеріїв, затверджених наказом Міністерства оборони України від 28 жовтня 2025 року № 722, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2025 року за № 1582/44988. Крім того, зазначене підприємство визначене як критично важливе для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до підпункту 4 пункту 2 Критеріїв і порядку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (у редакції постанови від 05 червня 2024 року № 650). На підставі викладеного позивач повідомив, що Товариством його включено до списків військовозобов'язаних працівників, які підлягають бронюванню. У зв'язку з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач підлягає отриманню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Незважаючи на зазначені обставини та належне повідомлення про них, посадові особи не взяли цю інформацію до уваги та продовжили вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію позивача, що, на його думку, свідчить про їх протиправний характер. Вказав також, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна та безпосередня загроза примусового переміщення позивача до військової частини НОМЕР_2 або іншої військової частини, що призведе до істотного порушення його прав та законних інтересів. Зокрема, це унеможливить реалізацію мого права на належний правовий захист та отримання відстрочки від призову у зв'язку з процедурою бронювання, що вже ініційована та перебуває на розгляді.
21.04.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову скріншоти листування адвоката Герасимчука С. С. (тел. НОМЕР_3 ) із сестрою ОСОБА_1 - Світланою.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
При цьому, згідно з п.3 ч.1 ст.152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Суд зазначає, що предмет позову - це безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Предмет позову є основою для встановлення виду судочинства, в якому належить розглядати справу а також, юрисдикцію та підсудність спору, а також в даному випадку адекватність та співмірність заходу забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Суд зазначає, що частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд зазначає, що в порушення п.3 ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову не містить конкретно визначеного предмету майбутнього позову, не вказано які конкретні дії, рішення чи бездіяльність будуть предметом оскарження та у який спосіб вони підлягають захисту, що в тому числі перешкоджає встановленню судом обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відтак, суд зазначає, що подана заявником заява про забезпечення позову не відповідає вимогам до змісту та форми заяви про забезпечення позову, що визначені статтею 152 КАС України.
Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення без розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №28зп-26/160 - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Суддя Н.Є. Калугіна