15 квітня 2026 року Справа № 160/2625/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника відповідача - Мірошніченко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
05.02.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. 14.07.2024 року ОСОБА_1 одержав поранення ВОНП середньої третини медіальної поверхні правого стегна з вогнепальним переломом стегнової кістки і пошкодженням великопідшкірної вени з ненапруженою гематомою. Забій нижньої третини лівого плеча.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 має законні підстави для отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Служба ОСОБА_1 в зоні бойових дій відзначалася виконанням завдань підвищеної складності в умовах значного ризику для життя, що сприяло забезпеченню стійкості оборони та виконанню бойових завдань, стало наслідком безпосередньої участі у бойових діях, що відповідає критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року про можливість надання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям. Представник позивача засобами поштового зв'язку направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит та заяву, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Листом від 09.01.2026 року позивачу відмовлено в виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153. Позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. №153, оскільки позивач: є громадянином України з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу; уклав контракт про проходження військової служби саме в період дії воєнного стану; на момент укладення контракту перебував у віці до 25 років; брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України; отримав травму пов'язану із Захистом Батьківщини. Бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки позивач повністю відповідає критеріям Постанови №153. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
10.02.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито сплощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
02.03.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що у зв'язку з притягненням позивача до кримінальної відповідальності та враховуючи вимоги абз. 5 п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 позивач втратив право на виплату даної винагороди. Оскільки позивач приймав участь в бойових діях менше 30 днів у військової частини НОМЕР_1 не вбачаються правових підстав для здійснення нарахування та виплати винагороди Позивачу 1/6 від 1 млн. гривень, які передбачені постановою КМУ від 11.02.2025 № 153. Позивач отримав поранення в населеному пункті, який знаходився поза межами ведення воєнних (бойових) дій, що суперечить абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання Військової частини НОМЕР_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - задоволено, постановлено розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
15.04.2026 року у судове засідання позивач не з'явився, від представника позивача надійшло клопотання про розгляду справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме: - з 23.11.2021 року по 17.05.2023 року - строкова військова служба; з 17.05.2023 року укладено контракт про проходження військової служби; з 17.05.2023 року по 05.09.2025 року на посаді стрілець 3-го відділення 1-го патрульного взводу 4-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону; з 05.09.2025 року по 26.11.2025 року перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в зв'язку із самовільним залишенням військової частини в період з 25.08.2025 року по 13.11.2025 року; з 26.11.2025 року по даний час перебуває на посаді стрільця 3-го відділення 1-го патрульного взводу 4-ї патрульної роти 2-го патрульного батальйону.
Представник Позивача - адвокат Трунілов Ярослав Олександрович засобами поштового зв'язку направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит та заяву, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Листом від 09.01.2026 року №6/11/13-Т-2 позивачу відмовлено в виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.
Позивач вважає дії відповідача що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» - протиправними та такими, що не відповідають вимога чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:
призову (направлення) громадян України на військову службу;
прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.
На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:
особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов'язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
Так, Кабінетом Міністрів України 11 лютого 2025 року прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (надалі - постанова КМУ від 11.02.2025 № 153) , в якій зазначено, що погодившись з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 зазначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.
Згідно з абзацом 3 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 зазначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Абзацом 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 визначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.20255 № 153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 25 серпня 2025 року приблизно о 08 годині 00 хвилин при перевірці наявності особового складу був відсутній на місці несення служби, про причини самовільного залишення військової частини командуванню не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього та усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій.
Військовою частиною НОМЕР_1 за даним фактом самовільного залишення військової частини було проведено службового розслідування за результатом якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено «догану».
Також, військовою частиною НОМЕР_1 по даному факту СЗЧ, в зв'язку з тим, що в діях позивача вбачались ознаки військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 ККУ матеріали службового розслідування було направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава.
Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава за результатом розгляду повідомлення військової частини та матеріалів службового розслідування стосовно можливого скоєння позивачем кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України 17 листопада 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030025579.
У подальшому в рамках даного кримінального провадження слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві та прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону позивачу була вручена підозра про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
З огляду на вказане та враховуючи вимоги абз. 5 п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 Позивач втратив право на виплату даної винагороди.
Щодо строків прийняття участі безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), суд зазначає наступне.
Так, відповідно до абзацу 3 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Так, під час проходження військової служби позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2026 № 263, а саме: - з 05.12.2023 по 29.12.2023 - строком 24 дні; - з 27.06.2024 по 27.06.2024 - строком 1 день; - з 03.07.2024 по 03.07.2024 - строком 1 день; - з 06.07.2024 по 06.07.2024 - строком 1 день; - з 14.07.2024 по 14.07.2024 - строком 1 день. За сукупністю 28 днів.
Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь в бойових діях менше 30 днів у військової частини НОМЕР_1 не вбачаються правових підстав для здійснення нарахування та виплати винагороди позивачу 1/6 від 1 млн. гривень, які передбачені постановою КМУ від 11.02.2025 № 153.
Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 зазначено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Так, в Довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.07.2024 №276 зазначено, що 14 липня 2024 ОСОБА_1 в районі населеного пункту Малі Проходи Харківської області при проведенні фортифікаційного обладнання позицій отримав поранення.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.08.2024 № 361 визначені райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 1 липня 2024 року.
Так, відповідно до даного наказу населений пункт Малі Проходи Харківської області не підпадав під територію на якій ведуться воєнні (бойові) дії.
Також, відповідачем зазначено, що при направленні військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України документів до Головного управління Національної гвардії України стосовно визнання позивача - ОСОБА_1 учасником бойових дій, в зв'язку із знаходженням останнього 14.07.2024 у населеному пункті Малі Проходи Харківської області та отриманням порання було отримано відповідь - протокол № 16 від 17.04.2025 засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни Головного управління Національної гвардії України в якій за № 253 зазначено, що документи повернути на доопрацювання у зв'язку з тим, що відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України у липні 2024 року населений пункт Малі Проходи Харківської області не визначено районом ведення воєнних (бойових) дій.
Таким чином, отримання позивачем поранення 14.07.2024 року в населеному пункті Малі Проходи Харківської області на яке саме і посилається позивач аргументуючи своє право на виплату яка передбачена абз. 4 п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 відбулось по-перше поза межами району ведення воєнних (бойових) дій та як наслідок без дотримання основної вимоги, яка зазначена в даному пункті, а саме: одержаних під час захисту Вітчизни.
Статус учасника бойових дій позивач отримав за інший період перебування в районі ведення воєнних (бойових) дій, а саме 03.07.2024 року по 03.07.2024 року в населеному пункті Липці, Харківського району, Харківської області.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач отримав поранення в населеному пункті, який знаходився поза межами ведення воєнних (бойових) дій, що суперечить абзацу 4 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153.
З вищезазначеного вбачається, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними, оскільки відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22.04.2026 року.
Суддя М.В. Дєєв