22 квітня 2026 р.Справа №160/10166/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправною, скасування постанови, пункт наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
21.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправною, скасування постанови, пункт наказу та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо порушення процедури військового обліку ОСОБА_1 у 2015 році, що виявилося у незаконному знятті з військового обліку замість повного виключення за станом здоров'я на підставі стаціонарної експертизи, та подальшого безпідставного оголошення його в розшук у 2026 році;
- визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену Довідкою ВЛК № 2026-0214-1112-1115-3 від 14.02.2026 року про придатність до військової служби солдата ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 45-РС від 15.02.2026 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати пункт 2.2.19 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 51 від 15.02.2026 року в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, призначення на посаду та постановки на всі види забезпечення;
- зобов'язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_4 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 з обов'язковим направленням Позивача на стаціонарне обстеження до спеціалізованого психіатричного закладу охорони здоров'я для належного встановлення діагнозу та об'єктивного визначення ступеня придатності відповідно до статей 14-17 графи II Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402.
Разом з позовною заявою надійшла надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленої Довідкою ВЛК № 2026-0214-1112-1115-3 від 14.02.2026 року щодо придатності до військової служби солдата ОСОБА_1 - до набрання судовим рішенням законної сили;
- зупинення дії пункту 2.2.19 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 51 від 15.02.2026 року в частині призначення солдата ОСОБА_1 на посаду водія та залучення до виконання службових обов'язків - до набрання судовим рішенням законної сили;
- заборони Командуванню Військової частини НОМЕР_1 та будь-яким іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переміщення ОСОБА_1 з фактичного місця перебування до інших місцевостей, навчальних центрів чи районів ведення бойових дій, а також прямої заборони видавати йому бойову зброю, боєприпаси та залучати до керування транспортними засобами підвищеної небезпеки - до вирішення справи по суті..
В обґрунтування заяви зазначено, що наявність реальної та невідворотної загрози життю та здоров'ю (ст. 3 Конституції України). Специфіка військової служби вимагає повної психологічної стабільності та передбачає доступ до джерел підвищеної небезпеки (зброя, боєприпаси, транспорт). Допуск до виконання таких обов'язків особи з підтвердженими маячними думками, дезорієнтацією у часі і просторі, а також офіційно зафіксованою вираженою нервово-психічною нестійкістю, створює пряму, безпосередню та невідворотну загрозу життю самого Позивача та оточуючих його військовослужбовців. Видача бойової зброї особі з імпульсивним розладом особистості може призвести до трагічних наслідків через неконтрольовану афективну поведінку, після чого подальше судове рішення вже не зможе відновити порушене право на життя. Очевидна протиправність оскаржуваних актів (Доктрина «плодів отруєного дерева»). Оскільки першопричиною мобілізації стало протиправне рішення відповідача-3 щодо обліку, всі подальші накази є похідними та юридично нікчемними. Більше того, згідно з п. 3.11 глави 3 розділу II Положення № 402, медичний огляд осіб із розладами особистості проводиться виключно в умовах стаціонару. відповідач-1 не направив позивача на стаціонарне обстеження, обмежившись формальним оглядом за кілька хвилин. Цей факт є беззаперечним порушенням імперативної процедури. Однією з позовних вимог є зобов'язання відповідача-1 провести повторний медичний огляд із стаціонарним психіатричним обстеженням. Військова частина НОМЕР_1 бере участь у виконанні завдань в умовах воєнного стану та не має пункту постійної дислокації. У разі переміщення позивача безпосередньо до зони активних бойових дій до ухвалення рішення суду, провести повторний огляд та стаціонарну психіатричну експертизу буде фактично неможливо. Це позбавить позивача ефективного засобу юридичного захисту.
Перевіривши подану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до статті 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Позивач як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, посилається на те, що він має право на виключення з військового обліку, при цьому відповідач-3 не здійснив дій щодо такого виключення заявника.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 року у справі №826/14303/18, від 12.02.2020 у справі 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов висновку про те, що ознаки очевидності протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування заяви про забезпечення позову, також, не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Також суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не наведено та не надано доказів у підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.
Отже заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі виникнення відповідних підстав для цього.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв