22 квітня 2026 рокуСправа №160/32059/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та внесення відомостей до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про взяття на військовий облік ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач по тексту позову зазначає, що його 16.08.2007 року було виключено з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби, однак згідно даних з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач перебуває на військовому обліку з 10.03.2009 року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність встановлення фактичної дати, з якої було поновлено позивача на військовому обліку, та підстави поновлення позивача на військовому обліку, суд ухвалою від 12.03.2026 року витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- інформацію про фактичну дату поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та про підстави поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, з підтверджуючими документами.
03.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду із поясненнями (відповіддю) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2026 року.
У вказаних поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив суд наступне:
- ОСОБА_1 був повторно взятий (поновлений) на військовий облік 01.04.2025 року;
- ОСОБА_1 був виключений з обліку 16.08.2007 року на підставі висновку ВЛК від 20.04.1999 року. Відповідно до чинного законодавства (зокрема, постанови КМУ №560 та Наказу МОУ №402), постанови ВЛК щодо придатності до служби мають обмежений термін дії. Висновок 27-річної давнини (станом на 2026 рік) не може відображати актуальний стан здоров'я особи та не є підставою для безстрокового звільнення від військового обов'язку в умовах воєнного стану.
- згідно з постановою КМУ №932 від 02.02.2025 року, ведення військового обліку переведено у цифровий формат. Пунктом 24-1 вказаної Постанови визначено, що особи, які були виключені з обліку до запровадження ЄДРПВР «Оберіг» за станом здоров'я і не проходили медичний огляд протягом останніх 5 років, підлягають автоматичній актуалізації статусу;
- оскільки в реєстрі «Оберіг» відсутні дані про проходження ОСОБА_1 ВЛК за останні десятиліття, система 01.04.2025 року автоматично змінила його статус на «військовозобов'язаний» для проведення звірки даних.
- стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції 2024-2025 рр.) передбачає, що взяття на військовий облік осіб, які були раніше виключені з нього, здійснюється ТЦК та СП у разі зміни законодавства або виявлення підстав для перегляду статусу придатності;
- таким чином, поновлення на обліку не є скасуванням рішення 2007 року, а є новою обліковою дією, зумовленою необхідністю актуалізації мобілізаційного ресурсу держави.
Разом із вказаними поясненнями ІНФОРМАЦІЯ_2 надав до суду копію облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) позивача.
По-перше суд з копії облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) позивача встановив, що ОСОБА_1 взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 10.03.2009 року відповідно до абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як особа старша 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Отже ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїх поясненнях (відповіді) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2026 року наводить відомості про дату поновлення на військовому обліку позивача та про підстави поновлення на військовому обліку, які суперечать наданим самим ІНФОРМАЦІЯ_2 доказом, а саме: копії облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) позивача.
У поясненнях (відповіді) зазначено дату взяття (поновлення) на військовому обліку - 01.04.2025 року, а в обліковій картці до військового квитка (тимчасового посвідчення) - 10.03.2009 року.
У поясненнях (відповіді) зазначено підставу взяття (поновлення) на військовому обліку - відсутність в реєстрі «Оберіг» даних про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії за останні десятиліття, а в обліковій картці до військового квитка (тимчасового посвідчення) - відповідно до абз.11 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як особа старша 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
По-друге ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїх поясненнях (відповіді) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2026 року посилається на наступні нормативно-правові акти:
- пункт 24-1 постанови Кабінету Міністрів України №932 від 02.02.2025 року;
- стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №932 від 16.08.2024 року затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд зауважує, що Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №932 від 16.08.2024 року, не містить:
1) пункту 24-1;
2) іншого пункту із наступним змістом: «особи, які були виключені з обліку до запровадження ЄДРПВР «Оберіг» за станом здоров'я і не проходили медичний огляд протягом останніх 5 років, підлягають автоматичній актуалізації статусу».
У випадку, якщо ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив помилку у даті постанови Кабінету Міністрів України №932 суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №932 від 30.07.2025 року «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. № 1338 і від 21 січня 2025 р. № 62» також не містить аналогічного пункту та іншого пункту із вищезазначеним змістом.
Крім цього суд зазначає, що стаття 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить положення на яке посилається ІНФОРМАЦІЯ_2 у своїх поясненнях (відповіді) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2026 року, а саме: «взяття на військовий облік осіб, які були раніше виключені з нього, здійснюється ТЦК та СП у разі зміни законодавства або виявлення підстав для перегляду статусу придатності».
Відповідно до п.2, 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд повторно звертає увагу, що враховуючи необхідність встановлення фактичної дати, з якої було поновлено позивача на військовому обліку, та підстави поновлення позивача на військовому обліку, суд ухвалою від 12.03.2026 року витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- інформацію про фактичну дату поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та про підстави поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, з підтверджуючими документами.
Отже у відповідача після прийняття ухвали суду від 12.03.2026 року та з огляду на положення статей 70 та 80 КАС України виник обов'язок подати до суду інформацію про фактичну дату поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та про підстави поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку, з підтверджуючими документами.
Відповідач, виконуючи вказаний обов'язок, подав до суду копію облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) позивача, в якій наявна інформація про фактичну дату поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та про підстави поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
В свою чергу відповідач, виконуючи свій обов'язок щодо подання до суду витребуваних судом доказів, скористався своїм правом на надання до суду пояснень з приводу витребуваних судом доказів.
Вказані пояснення оформлені відповідачем у вигляді документа під назвою «поясненнями (відповіддю) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2026 року».
У даному випадку судом не було витребувано у відповідача власні пояснення з приводу дати поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та підстав поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.
Отже відповідач з власної ініціативи, користуючись своїм правом на надання пояснень суду, звернувся до суду із поясненнями (відповіддю) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2026 року.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Як вже було встановлено вище, ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив суд у своїх поясненнях завідомо недостовірні відомості.
Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Отже відповідач при реалізації свого права на надання пояснень суду подав до суду пояснення, які містять недостовірні відомості, чим фактично вчинив перешкоду у здійсненні судочинства, а саме: вжиття судом заходів, необхідних для з'ясування обставин у справі щодо фактичної дати поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку та підстав поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.
Відповідно до ч.1 ст.144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
При цьому вказане перешкоджання здійсненню судочинства фактично направлене на введення суду в оману, оскільки фактично вказані відомості в сукупності із поданим доказом, суперечать один одному.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32) неодноразово наголошував, що роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення у справі "Шульга проти України" від 02.12.2010, §28), а запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (рішення у справі "Мусієнко проти України" від 20.01.2011, §24).
Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що заходи процесуального примусу вживаються судом у чітко визначених Кодексу адміністративного судочинства України випадках і мають на меті спонукати певних осіб до дотримання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та/або запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, а також подання витребуваних судом документів.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність у даному випадку підстав для застосування до ІНФОРМАЦІЯ_1 заходу процесуального примусу за перешкоджання здійсненню судочинства згідно із п.2 ч.1 ст.149 КАС України шляхом стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у розмірі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 9 984,00 грн.
Розмір накладеного штрафу визначено в максимальному розмірі, оскільки відповідачем вчинено перешкоджання здійсненню судочинства з метою введення суду в оману.
При цьому, суд зазначає, що сума штрафу розрахована з урахуванням приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», згідно з якою розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3 328,00 гривень, відтак, сума штрафу складає 9 984,00 грн.
Керуючись ст. 9, 44, 45, 77, 80, 144, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA118999980313090106000026007, код класифікації доходів бюджету: 21081100; призначення платежу: *;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Штраф (як засіб процесуального примусу) накладений на ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується штраф), за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення штрафу)) штраф у розмірі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 9 984,00 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог частини 5 статті 149 КАС України.
Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Копії даної ухвали направити сторонам у справі та до Державної судової адміністрації України в порядку, визначеному ст.149, 373 КАС України, для звернення до виконання.
Строк пред'явлення даної ухвали суду до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили, тобто до 22.07.2026 року.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 22.04.2026 року.
Суддя В.В. Горбалінський