22 квітня 2026 р.Справа №160/9903/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , третя особа-1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа-2: ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправними та скасування наказу, висновку і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач-1) від 18 березня 2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача та направлення до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-2);
- визнати протиправним та скасувати висновок Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.03.2026 року, відповідно до якого позивач визнаний придатним до військової служби;
- зобов'язати відповідача-2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби позивача та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Разом з позовною заявою, подано заяву про забезпечення позову, в якій представник позивача просить:
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переведення (переміщення) військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин (підрозділів);
- заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 направляти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в райони ведення бойових дій для виконання бойових завдань до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
В обґрунтування позову та заяви про забезпечення позову зазначено, що позивач з 06.07.2023 року перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 (третя особа-1), де 24.09.2025 року пройшов ВЛК, за результатом якої був визнаний придатним до служби виключно у частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та охорони, з датою наступного переогляду - 24.09.2026 року.
Проте, 18.03.2026 позивач був фактично затриманий та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_9 (відповідача-1), останнім знятий з обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 (третя особа-1) та взятий на облік того ж дня. І того ж дня позивач пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 при ІНФОРМАЦІЯ_6 , висновком якого визнаний придатним до військової служби за гр.ІІ ст.39 « 6», ст.13 « 6» розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р №402). Після чого позивача мобілізовано до військової частини НОМЕР_1 (відповідача-2).
При цьому, представник позивача наполягає на очевидній протиправності дій суб'єктів владних повноважень та залишення ними поза увагою реальних діагнозів позивача: «Ожиріння I ступеню (ІМТ 39,4 кг/м2). Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня».
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Відтак, позивач наполягає на протиправності дій та рішень відповідачів, безпідставному та невідповідному медичному огляді, тому звернувся з відповідним позовом до суду.
Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову, подані позивачем докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову визначеним шляхом.
Суд вважає, що позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у визначений вище спосіб, суд, постановляючи ухвалу, враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами, позивачем не допущено зловживання процесуальними правами шляхом звернення з заявою про забезпечення позову без заявлення відповідного позову.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , третя особа-1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа-2: ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправними та скасування наказу, висновку і зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , третя особа-1: ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа-2: ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання протиправними та скасування наказу, висновку і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим органам військового управління вчиняти дії щодо переведення (переміщення) військовослужбовця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до інших військових частин (підрозділів).
Заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в тому числі, її посадовим особам, направляти ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в райони ведення бойових дій для виконання бойових завдань до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
За цією ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
За цією ухвалою боржником є Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України “Про виконавче провадження» до 22.04.2029 року (включно).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська