20 квітня 2026 рокуСправа №160/29376/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/29376/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/29376/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по справі № 160/29376/24 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2022 року, 01.02.2023 року.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по справі № 160/29376/24 набрало законної сили 13.02.2025 року.
02.04.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у не виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/29376/24, а саме нездійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром; постановити окрему ухвалу про усунення причин та умов, що сприяли невиконанню відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/29376/24; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідь про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/29376/24 та доказів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Заява обґрунтована тим, що відповідач для розрахування додаткових складових довідки надалі використовує прожитковий мінімум станом на 2018 рік, що не відповідає суті рішення у справі № 160/29376/24.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 року призначено заяву ОСОБА_1 подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/29376/24.
13.04.2026 року відповідачем до суду надані додаткові пояснення та повідомлено, що ним виконано вказане рішення суду у спосіб, визначений судом, тобто шляхом видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення Позивача, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Незгода позивача із визначеними розмірами щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які вказані у довідках про розмір грошового забезпечення, складених на виконання рішення суду по справі №160/29376/24, є новими правовідносинами та підлягають судовому захисту шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а не у порядку ст.383 КАС України.
Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали долучені до неї, суд зазначає наступне.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Відповідно до частини 3 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Частиною 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.
Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю: зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду ( стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання рішення суду позивачу були видані довідки про розмір грошового забезпечення від 22.01.2025 року №ФД95916 та № ФД95916, у яких зазначені наступні складові грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року та 01.01.2023 року: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за таємність, премія.
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинено дії щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по справі № 160/29376/24.
Водночас, зі змісту заяви, поданої в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що позивач фактично не погоджується із визначеним у довідках від 22.01.2025 року №ФД95916 та № ФД95916 розміром надбавки за особливості проходження служби та премії, оскільки такі, на переконання позивача, повинні бути розраховані виходячи з розміру встановлених окладів.
Проте враховуючи зміст рішення суду у справі №160/29376/24, обсяг та зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі була саме відмова відповідача у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлених довідок та наявність права на їх отримання, а питання визначення складових частин цих довідок та розміру складових грошового забезпечення, які підлягали зазначенню відповідачем у таких довідках, не досліджувалось судом під час розгляду цієї справи.
В свою чергу, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням визначені відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, що позивачем не заперечується.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року по справі № 160/29376/24 виконано в повному обсязі, суд зазначає про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача здійснених при виконанні судового рішення та про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що питання визначення розміру складових грошового забезпечення підлягає вирішенню шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а не шляхом подання заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі № 160/29376/24 - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська