Справа № 335/9665/25 2/335/681/2026
21 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача-адвоката Слєсаря О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, заяву позивача ОСОБА_2 про відвід головуючого судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 поданим через представника адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
29.09.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 подана через представника - адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою судді від 10.10.2025 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 поданою через представника - адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Призначено підготовче засідання на 03.11.2025, яке неодноразово було відкладено з різних підстав.
27.11.2025 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 поданою через представника - адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Справу призначено до судового розгляду на 11.12.2025.
12.01.2026 представником позивача - адвокатом Бондарем І.М. надійшли додаткові пояснення по справі.
27.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив по справі.
28.01.2026 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя в у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про поновлення строку для подання відзиву на позов та прийняття відзиву по справі відмовлено.
16.02.2026 від представника відповідача - адвоката Слєсаря О.В. надійшли письмові пояснення по справі.
16.02.2026 на адресу суду надійшла ухвала Запорізького апеляційного суду про витребування цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 поданою через представника - адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
17.02.2026 представником позивача - адвокатом Бондарем І.М. надані додаткові пояснення по справі.
Ухвалою суду від 18.02.2026 визнано обов'язковою явку як позивача ОСОБА_2 , так і відповідача ОСОБА_3
19.02.2026 цивільна справа за позовом ОСОБА_2 поданим через представника адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було направлено до Запорізького апеляційного суду.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19.03.2026 ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 28.01.2026 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
24.03.2026 цивільна справа надійшла до канцелярії Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя та передана головуючому для продовження її розгляду.
З 26.03.2026 по 30.03.2026 суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебувала в нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні.
Ухвалою судді від 30.03.2026, з врахуванням відзиву на позов, вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 21.04.2026, про що повідомлено сторони та їх представників.
02.04.2026 від позивача надійшла заява про роз'яснення судового рішення, а саме ухвали від 30.03.2026.
02.04.2026 позивачем ОСОБА_2 подано клопотання про колегіальний розгляд цивільної справи за її позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
До того ж, 02.04.2026 ОСОБА_2 подала заяву про відвід головуючому судді Романько О.О.
В обґрунтування заяви про відвід судді позивач зазначила, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. На її думку обставини, які викликають сумнів у об'єктивності судді полягають у наступному.
Загальна ціна позову у цій справі складала 145 085,02 грн., а отже ця справа за загальними правилами відноситься до категорії малозначних, що підлягали розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Попри це, 10 жовтня 2025 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
В ході розгляду справи призначались наступні судові засідання: 1) 03 листопада 2025 року; 2) 27 листопада 2025 року; 3) 11 грудня 2025 року; 4) 23 грудня 2025 року; 5) 12 січня 2025 року. У жодному з яких не було проведено технічну фіксацію попри моє з представником прибуття у приміщення суду. Секретарем суду це обґрунтовувалось тим, що «суд не бачить підстав для фіксування судового процесу через неявку відповідача».
У судовому засіданні 28.01.2026, коли фіксація нарешті відбулась судом під звукозапис було визнано те, що представник позивача прибував у призначені судові засідання призначені за справою, однак фіксація не здійснювалась.
Станом на теперішню дату, у справі було проведено 8 судових засідань, та після того як 27.11.2025 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, закрито підготовче провадження у цивільній справі №335/9665/25, судом першої інстанції винесено ухвалу що не передбачена чинним ЦПК України, а саме: «про повернення на стадію підготовчого судового провадження», тобто розпочато розгляд справи спочатку.
Попри сумлінне виконання позивачем процесуальних обов'язків та його сприяння суду, рішення про розгляд справи без участі сторони обернулося проти інтересів позивача. На сьогодні розгляд справи затягнуто на невизначену кількість засідань, що також унеможливлює відшкодування витрат, пов'язаних із попередніми судовими засіданнями.
При цьому, обґрунтовуючи необхідність «повернення на стадію підготовчого провадження» (яке технічно неможливе та не передбачено ЦПКУ, адже перехід на стадію розгляду справи по суті є незворотнім), суд першої інстанції посилався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, яка, стосується іншого судочинства - господарського.
Зазначаючи про те, що «судом апеляційної інстанції, яким взяті до уваги пояснення відповідача та її представника, які стосуються процесуальних дій, вчинення яких можливе лише під час підготовчого судового засідання», але суд апеляційної інстанції не спонукав суд першої інстанції до потурання норм процесуального права, а лише скасував ухвалу якою було відмовлено відповідачу у поновлені процесуального строку. Постанова не містила приписів щодо необхідності беззаперечно прийняття процесуальних заяв (зокрема, але не виключно з формальних підстав), а лише висловлено незгоду із відмовою у поновлені процесуального строку.
Окремо зазначила, що згідно ч.ч.1, 2 ст.210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Отже, встановлений процесуальний строк на розгляд цієї справи сплив 10 січня 2026 року, а тому подальший розгляд справи відбувається за межами встановленого строку.
Крім того, судом першої інстанції було долучено до участі у справі особу без повноважень на представництво. Позивачем було встановлено повторне використання бланку ордеру адвокатом Слєсарем О.В., що є порушенням Правил адвокатської етики.
Підсумовуючи, позивач зазначила, що судові засідання 03 листопада 2025р., 27 листопада 2025 року, 11 грудня 2025 року, 23 грудня 2025 року, 12 січня 2025 року - не проводились попри прибуття позивача та його представника у приміщення суду, через небажання суду здійснювати технічну фіксацію. Тобто проведення призначеного судового засідання відбувається виключно на розсуд та бажання суду здійснювати фіксацію, а виклики у судове засідання перетворюються на необхідність пошуку секретаря та вмовляння останнього у можливості взяти участь у справі; у малозначній справі що має розглядатись за правилами спрощеного судового провадження, після 8 судових засідань розпочато розгляд справи спочатку; судом першої інстанції постановлено ухвалу що не передбачена чинним ЦПК України лише на підставі посилання на практику окремої колегії Касаційного господарського суду; повноваження представника відповідача належним чином не перевірені, допущено до участі особу, що не мала на це повноважень.
Вищевказане не є незгодою з процесуальними рішеннями суду, адже судом першої інстанції свідомо було створено умови для затягнення розгляду судової справи, адже окрім того, що справа стала розглядатись за правилами загального позовного провадження, через 8 судових засідань суд розпочинає розгляд справи спочатку, що є на руку відповідачу, який прямо зацікавлений у відтермінуванні судового рішення.
При цьому, коли до суду приходить сторона позивача то судові засідання не проводяться, а представник відповідача, навіть попри відсутність повноважень на представництво інтересів, до участі у судових засіданнях допускається та технічна фіксація здійснюється.
Зазначене, на переконання ОСОБА_2 , є кричущим покажчиком порушення балансу сторін, свідомого ігнорування судом приписів процесуального права та відвертому підігруванні інтересам відповідача який прямо зацікавлений у затягуванні розгляду даної справи.
Через це, засобами поштового зв'язку до Вищої Ради правосуддя позивачем було подано скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_4 . Отже, факти, викладені в дисциплінарній скарзі самі по собі породжують у позивача сумніви об'єктивності та неупередженості цього судді. Поміж іншого, позивачем подано заяву про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики судді ОСОБА_4 до Громадської ради доброчесності, а також скеровано лист-скаргу до голови Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя задля з'ясування підстав, за яких судові засідання: 03 листопада 2025 року, 27 листопада 2025 року, 11 грудня 2025 року, 23 грудня 2025 року, 12 січня 2026 року не проводились.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Надаючи оцінку процесуальним рішенням суду в ході розгляду цієї справи позивач дійшла висновку про те, що можна спостерігати явне порушення балансу сторін та відмову у доступі ОСОБА_2 до правосуддя.
Позивач вважала, що від початку судового розгляду суд став на бік сторони відповідача, що вбачається у не проведені судових засідань за участі сторони позивача, невжиття заходів для уникнення затягування справи, натомість повному ігноруванні позивача.
З урахуванням ситуації, що склалась, а також звернень із скаргами на дії судді Романько О.О. вважала, що подальший розгляд справи є неможливим, а тому перерозподіл та визначення нового судді буде сприяти меті цивільного судочинства, а також допоможе забезпечити встановлення істини у цьому спорі.
20.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача ОСОБА_2 про проведення розгляду справи (незалежно від стадії судового провадження) без моєї участі, позовні вимоги та подані клопотання підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник позивача - адвокат Бондар І.М. в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не надав.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначила, що вважає заяву позивача про відвід судді безпідставною, зі свого боку будь-яких підстав для її задоволення вона не вбачає.
Представник відповідача - адвокат Слєсарь О.В. пояснив, що дійсно у нього задвоївся ордер при роздрукуванні та оформленні його в цій справі. Разом з тим, договір від 05.01.2026 він особисто уклав з відповідачем ОСОБА_3 , яка довірила йому захист своїх прав. Як тільки була виявлена ця помилка, то він її усунув, сформувавши новий ордер. Наміру вводити суд в оману чи будь-яким іншим чином впливати на розгляд справи у нього не було, це є лише технічною помилкою при виготовленні бланку ордеру. Вважав, що зазначена обставина не є підставою для відводу судді, інших будь-яких сумнівів в неупередженості головуючого у нього немає. На його переконання заява про відвід судді не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали заяви про відвід, суд вважає, що обґрунтування, наведені в заяві, не можуть розцінюватись як підстава для відводу судді по справі, з огляду на наступне.
Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.
Так, згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.
Згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь- якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, пункти 49, 50).
Суддя вважається безстороннім, поки не доведено зворотного.
Метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 5 липня 2022 року у справі № 369/2874/20.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі «Іііе v. Romania», заява № 26220/10).
Із тексту заяви слідує, що позивач не погоджується з процесуальними рішеннями судді, однак ці доводи не є підставою для відводу судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 липня 2022 року у справі №№ 161/19560/18.
Таким чином, вказані в заяві обставини для відводу судді не охоплюються змістом статі 36 ЦПК, не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді і є припущеннями, а заявлений відвід є необґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 260-261 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Романько Оксани Олександрівни у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 поданою через представника адвоката Бондаря Іллю Михайловича до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 22.04.2026.
Суддя: О.О. Романько