Провадження № 2/317/805/2026
Справа № 317/921/26
21 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Мінгазова Р.В.
при секретарі Луц А.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що 28.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 996999950 на суму 10000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов'язання в повному обсязі, перерахувавши на банківську карту відповідача грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Так, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Далі, 10.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 996999950 від 28.07.2021 р. становить 38048,00 грн., яка складається з наступного:10000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 28048,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказані суми заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом зазначив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином. Надала відзив на позовну заяву в якому просила суд відмовити у задоволенні в повному обсязі посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, безпідставність нарахування заборгованості за кредитним договором, та відсутність доказів укладення самого договору.
Позивач скористався можливість подати до суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що доводи відповідача є безпідставними, не ґрунтуються на законі, та спростовуються матеріалами справи.
Відповідач не скористався можливістю подати до суду заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 28.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 996999950, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1).
Відповідно до п. 1.3 договору, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 10000,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 27.08.2021.
Згідно із п. 1.4 договору, позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту.
Відповідно до п. 1.5 договору, загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору.
Згідно із п. 1.9 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в порядку, передбаченому п. 1.9 договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначені свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши ОСОБА_1 за її заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 28.07.2021 можливість користуватися обумовленим розміром фінансових ресурсів, що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування на банківську картку відповідача грошових коштів, а саме: № 07d27523-d51c-4e4c-b3cb-76cd632dfda8 від27.08.2021, а також довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до боржників за договорами, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої викладено текст договору у новій редакції.
31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.
31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 161 від 23.11.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 996999950 від 28.07.2021.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги до боржників за договорами, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 996999950 від 28.07.2021 р.
10.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 996999950 від 28.07.2021.
Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором № 996999950 від 28.07.2021 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 38048,00 грн, з яких: прострочене тіло - 10000,00 грн.; прострочені відсотки - 28048,00 грн.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а такод іншими актами законодавства. Елеткронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підтавою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Законону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.
Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора - MNV5M24D, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, банк зобов'язується надати кошти позичальникові на умовах та у розмірі передбачених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за кредитним договором № 996999950 від 28.07.2021, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Так відповідно п. 1.9.1 Кредитного договору сторони погодили, що на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 332,15 (триста тридцять дві цілих п'ятнадцять сотих) процентів річних, що становить 0,91 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 1.8 Кредитного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Тобто, з оглядну на викладене суд приходить до висновку про те, що строк надання кредиту, у цій справі становить 30 днів (п. 1.7) та може бути подовжено шляхом вчинення відповідачем дій визначених у п. 1.8 (оплата всіх фактично нарахованих процентів) протягом строку Дисконтного періоду.
Відповідно до п. 1.7 Договору Дисконтний період становить 30 днів з дати отримання кредиту, тобто з 28.07.2021 по 27.08.2021 включно.
Відповідно до матеріалів доданих до позовної заяву вбачається, що ОСОБА_1 протягом строку Дисконтного періоду не здійснювала оплату нарахованих процентів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що строк дії кредитного договору сплив 27.08.2021, зокрема відповідно до наданого розрахунку заборгованості встановлено, і це не заперечується відповідачкою, що нею сплачено в якості погашення заборгованості 29.08.2021 - 3062 грн., та 23.09.2021 - 4150 грн.
Що стосується нарахування відповідачу процентів за користування кредитом починаючи з 28.08.2021 до 23.11.2021 слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) сформувала наступні правові висновки:
- Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами.Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12),так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами(п. 88);
- отже, припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України(п. 91).
- у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором (п. 141);
- отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (п. 128).
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин.
Також Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (п. 146).
Зважаючи на викладене, нарахування процентів після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту не відповідає суті кредитного договору та поняттю «користування кредитом».
У зв'язку з чим стягненню підлягають лише проценти за користування кредитом за період з 28.07.2021 по 27.08.2021 (30 днів) із розрахунку 0,91 % в день та складає 10000 грн. * 0,91% * 30 днів = 2730 грн.
Щодо стягнення іншої частини процентів слід відмовити у зв'язку з наведеним вище.
Що стосується позовних вимог про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту суд приходить до наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 дійсно отримала кредитні кошти в сумі 10 000 грн, що визнається самою відповідачкою.
Відповідно до позиції ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на час звернення до суду ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула.
Однак матеріалами справи, а саме: розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку наданому відповідачем до свого відзову встановлено, що ОСОБА_1 сплачено в якості погашення заборгованості за кредитним договором 29.08.2021 - 3062 грн., та 23.09.2021 - 4150 грн. (разом 7212 грн.)
З огляду на викладене суд вважає можливим зарахувати сплачені відповідачем кошти в якості погашення заборгованості по тілу кредиту, та вважає необхідним зменшити загальну суму заборгованості на суму сплачену відповідачкою.
Таким чином з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 5518 грн. (2730 + 10000 - 7212).
Що стосується доводів відповідача які стосується пропуском позивачем строку позовної давності слід зазначити наступне.
У постанові Верховного Суду від 06.12.2023 по справі №212/10834/21 було зроблено наступний висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Згідно з ч. 2. 3 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19 Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 був введений карантин (дата набрання чинності 12.03.2020), дія якого неодноразово продовжувалась відповідними постановами КМ України до 30.06.2023.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 р. у справі №679/1136/21 зазначено, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який продовжений до 31 серпня 2021 року. Тобто строки, визначені ст. ст. 257. 258 ЦК України, були продовжені на час карантину.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
Законом України від 15.03.2022 р. №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який з-поміж іншого передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності встановлені, ст. 257-259 ЦК України.
Так, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією проти України указом Президента від24.02.2022№64/2022«Про введення воєнного станув Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України.
Отже, керуючись п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки карантин почався на території України від 12 березня 2020 року, а воєнний стан - від 24 лютого 2022 року, можна зробити висновок про те, що загальна позовна давність була продовжена 12 березня 2020 року на період дії карантину, та призупинила свій перебіг з 24 лютого 2022 року на період дії воєнного стану.
Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434). Закон №4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон №4434 був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, який набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Отже, якщо боржник прострочив виконання зобов'язань у період дії зупинки строків позовної давності, то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 4 вересня 2025 року, відтак, наслідки спливу строків позовної давності до стягнення заборгованості не можуть бути застосовані судом.
Інші доводи відповідача також не заслуговують на уваги з мотивів наведених вище.
Судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 141 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 996999950 від 28.07.2021 року в розмірі 5518 (п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 386 гривень 12 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 1015 гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Р.В. Мінгазов