Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3314/24
Провадження №: 2/332/57/26
20 квітня 2026 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Погрібної О.М., за участю секретаря судового засідання Паніної Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
встановив:
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 32976,43 грн., яка складається з: 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22800,00 грн. заборгованість за процентами, 160,00 грн. інфляційні втрати, 16,43 грн. три проценти річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.07.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4417342, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів. Позивач зазначає, що вказаний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.
Також у позові зазначено, що 04.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а 10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.
Позивач посилається на те, що первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач належним чином зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 05.05.2024 утворилась заборгованість у розмірі 32976,43 грн., яка, за розрахунком позивача, складається із заборгованості за тілом кредиту, процентами, інфляційними втратами та трьома процентами річних. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 10.06.2024 року було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що письмового повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні він не отримував, а тому, на його думку, позивачем не доведено належного повідомлення боржника про відступлення права вимоги. Крім того, відповідач послався на те, що долучений до позову договір, який, за твердженням позивача, підписаний електронним підписом, не може вважатися належним доказом укладення кредитного договору у письмовій формі.
Також у відзиві відповідач зазначив, що відповідно до умов договору № 4417342 від 05.07.2021 року сума кредиту становила 10000,00 грн., строк кредитування 30 днів, процентна ставка 1,90 % на день, а тому, на його думку, загальна сума до сплати за договором мала становити 15700,00 грн., а не 32976,43 грн., як зазначено у позовній заяві. Посилаючись на це, відповідач вказував, що після спливу строку кредитного договору фінансова установа продовжувала безпідставно нараховувати проценти, незважаючи на те, що договором передбачено фіксовану процентну ставку.
Крім того, відповідач у відзиві посилався на проходження ним військової служби та зазначав про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій у період особливого стану, на підтвердження чого долучив копії посвідчення учасника бойових дій, паспорта громадянина України, військового квитка та довідки з військової частини.
02.08.2024 через підсистему «Електронний суд» представником позивача Ткаченко М.М. подано клопотання про долучення доказів, в якому остання зазначила, що до позовної заяви було долучено витяг з акту № 1 про надання правової допомоги, який містив технічну помилку в даті, а саме замість 03.05.2024 року було зазначено 03.04.2024 року. У зв'язку з цим представник позивача просила поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи виправлений витяг з акту № 1 про надання правової допомоги від 03.05.2024 року.
17.01.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача Ткаченко М.М. подано клопотання про витребування доказів, в якому остання, посилаючись на заперечення відповідача щодо факту підписання договору та отримання кредитних коштів, просила поновити строк на подання такого клопотання та витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо того, чи видавалась ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , докази зарахування на вказану картку 05.07.2021 року кредитних коштів у сумі 10000,00 грн., виписку по рахунку за період з 05.07.2021 по 15.07.2021, ідентифікаційні дані власника картки, інформацію щодо фінансового номера телефону, прив'язаного до цієї картки, а також відомості про наявність номера телефону НОМЕР_2 в анкетних даних відповідача. В обґрунтування клопотання представник позивача зазначила, що необхідність у витребуванні таких доказів виникла під час розгляду справи, а самостійно отримати відповідну інформацію позивач не має можливості, оскільки вона містить банківську таємницю.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2025 клопотання представника позивача Ткаченко М.М. про поновлення строку та витребування доказів задоволено. Суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» строк на подання клопотання про витребування доказів та витребував у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо того, чи видавалась ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , докази зарахування на вказану картку 05.07.2021 року кредитних коштів у сумі 10000,00 грн., виписку по рахунку за період з 05.07.2021 по 15.07.2021, ідентифікаційні дані власника картки, інформацію щодо фінансового номера телефону, а також відомості про наявність номера телефону НОМЕР_2 в анкетних даних відповідача. Для подання витребуваних доказів банку встановлено строк не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду надійшла відповідь, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , надано виписку по вказаному рахунку за період з 05.07.2021 по 15.07.2021, яка містить відомості про зарахування 10000,00 грн., а також повідомлено, що номер телефону НОМЕР_2 не використовується для здійснення фінансових операцій та не знаходиться в анкетних даних відповідача.
22 травня 2025 року на підставі заяви відповідача ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
24 червня 2025 року ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя поновлено провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту на підставі клопотання представника відповідача адвоката Огійченко Є.В., мотивоване тим, що, незважаючи на продовження перебування відповідача на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 , що підтверджувалось довідкою № 1862 від 25.05.2025 року, останній уклав договір про надання правничої допомоги № 01/06-2025 від 03.06.2025 року з адвокатом та має намір вести справу через свого представника.
18.10.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Огійченко Є.В. подано письмові пояснення, в яких остання зазначила, що відповідачем раніше подано відзив на позовну заяву, однак після ознайомлення з матеріалами справи сторона відповідача вважає за необхідне надати додаткові письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог. У поданих поясненнях представник відповідача вказала, що позовні вимоги визнаються частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн., в іншій частині позов не визнається.
В обґрунтування поданих пояснень представник відповідача зазначила, що 05.07.2021 року відповідач уклав кредитний договір № 4417342, за умовами якого отримав 10000,00 грн. строком на 30 днів під 1,9 % на день, а загальна сума до сплати за договором, на думку сторони відповідача, становила 15700,00 грн. Також у поясненнях представник відповідача посилалась на те, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідач був військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв'язку з чим на нього поширюються гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом. Посилаючись на наведені обставини, норми закону та правові висновки Верховного Суду, представник відповідача просила долучити пояснення до матеріалів справи та позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задовольнити частково, а саме в частині стягнення 10000,00 грн., в іншій частині - відмовити.
22.10.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача Ткаченко М.М. подано письмові пояснення, в яких остання зазначила, що не погоджується з додатковими поясненнями представника відповідача від 18.10.2025 та вважає доводи сторони відповідача безпідставними. У поданих поясненнях представник позивача вказала, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору № 4417342 від 05.07.2021 року та отримання кредитних коштів у сумі 10000,00 грн., однак не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
В обґрунтування поданих пояснень представник позивача зазначила, що відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховувались у період з 05.07.2021 року по 02.11.2021 року, а загальна сума заборгованості, за розрахунком позивача, становить 32976,43 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22800,00 грн. заборгованість за процентами, 160,00 грн. інфляційні втрати, 16,43 грн. три проценти річних. Також у поясненнях представник позивача посилалась на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування у статусі військовослужбовця саме у період нарахування процентів та наявності підстав для застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з чим просила долучити письмові пояснення до матеріалів справи та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
09.03.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Огійченко Є.В. подано додаткові письмові пояснення у справі, в яких остання зазначила, що стороною відповідача раніше вже були подані письмові пояснення щодо часткового визнання позовних вимог та застосування до спірних правовідносин положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак у своїх письмових поясненнях позивач заперечив проти наведеної правової позиції та послався на відсутність доказів перебування відповідача на військовій службі саме у період з 05.07.2021 по 02.11.2021, тобто у період, за який позивачем нараховані проценти за користування кредитом.
У поданих поясненнях представник відповідача зазначила, що з метою спростування наведених заперечень позивача до суду подається додатковий доказ, а саме витяг з послужного списку старшого матроса ОСОБА_1 , виданий військовою частиною НОМЕР_4 07.02.2026, з якого, на думку сторони відповідача, вбачається безперервне проходження відповідачем військової служби, у тому числі у період з 05.07.2021 по 02.11.2021. Посилаючись на наведені обставини, представник відповідача просила долучити до матеріалів справи вказаний витяг з послужного списку та додаткові письмові пояснення.
17.03.2026, після подання стороною відповідача додаткових письмових пояснень та витягу з послужного списку, позивачем подано письмові пояснення, в яких останній зазначив, що не погоджується з доводами відповідача щодо підстав та строків подання вказаного доказу, вважає такі пояснення необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам процесуального закону. У поданих поясненнях позивач зазначив, що витяг з послужного списку подано з порушенням встановлених процесуальних строків, без належного клопотання про їх поновлення та без обґрунтування причин неможливості подання такого доказу раніше, у зв'язку з чим просив суд відмовити у прийнятті вказаного доказу та не долучати його до матеріалів справи.
Крім того, у письмових поясненнях позивач вказав, що навіть у разі прийняття судом зазначеного доказу він, на думку позивача, не підтверджує наявності у відповідача передбачених законом підстав для застосування пільги, встановленої п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки, за доводами позивача, сам по собі факт проходження військової служби не є безумовною підставою для звільнення від сплати процентів за кредитом, а належних та допустимих доказів участі відповідача у відповідних заходах у спірний період стороною відповідача не надано. Посилаючись на наведені обставини, позивач просив долучити письмові пояснення до матеріалів справи, відмовити у прийнятті витягу з послужного списку та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, 20.04.2026 надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій зазначила, що на виконання ухвали суду про витребування доказів банківською установою надано інформацію про належність банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу, а також банківську виписку, з якої вбачається, що 05.07.2021 року на вказану банківську картку були зараховані грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. Представник позивача зазначила, що наведені обставини підтверджують факт перерахування та отримання відповідачем грошових коштів за укладеним кредитним договором та наявність зобов'язань щодо їх повернення, у зв'язку з чим просила суд ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи провести за відсутності уповноваженого представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Відповідач та представник відповідача адвокат Огійченко Є.В. у судове засідання не з'явились, від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
в судове засідання також не з'явилась.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 05.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4417342. За умовами вказаного Договору Товариство надало Споживачу кредит у гривні на споживчі потреби у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів. Тип процентної ставки за Договором визначено як фіксований. Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день, а знижена процентна ставка 1,615 % в день за умов, визначених договором.
Згідно з умовами Договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки, наданої позичальником. Пунктом 4.3.1 Договору передбачено, що у випадку наявності у Споживача заборгованості на дату закінчення строку кредиту строк кредиту продовжується автоматично кожного разу на один наступний календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що зазначено у реквізитах сторін.
Також судом встановлено, що відповідачем підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, а саме: сума кредиту 10000,00 грн., строк кредитування 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору, стандартна процентна ставка 693,50 % річних (1,90 % в день), знижена процентна ставка 589,48 % річних (1,615 % в день), загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 5700,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 15700,00 грн.
На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за Договором до матеріалів справи долучено відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виписку по рахунку, з яких вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а 05.07.2021 на вказану картку було зараховано грошові кошти у сумі 10000,00 грн. З наданої банком виписки за період з 05.07.2021 по 15.07.2021 вбачається подальший рух коштів по вказаному рахунку, у тому числі зарахування коштів на картку, перекази, зняття готівки та оплата товарів і послуг.
04.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 04-02/2022, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021. У подальшому 10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 становить 32976,43 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22800,00 грн. заборгованість за процентами, 160,00 грн. інфляційні втрати, 16,43 грн. три проценти річних. При цьому, як зазначено позивачем у письмових поясненнях, проценти за користування кредитом були нараховані за період з 05.07.2021 по 02.11.2021, а після відступлення права вимоги новими кредиторами додаткове нарахування процентів не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у пункті 141 Постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 укладено між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі. У тексті договору прямо зазначено, що він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а в реквізитах сторін містяться дані споживача, його номер телефону, адреса, РНОКПП, а також відмітка про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором М311370 від 05.07.2021 о 09:48:18. Крім того, матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, в якому відображено основні умови кредитування за цим договором.
У матеріалах справи наявні договір про надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту, реквізити підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також подальші дані банку щодо карткового рахунку відповідача, на який були зараховані кредитні кошти, у своїй сукупності є належними та допустимими доказами на підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору.
За таких обставин суд приходить до висновку, що факт укладення між сторонами Договору про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 підтверджено належними та допустимими доказами.
На підтвердження виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договором до матеріалів справи долучено відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно з якою на ім'я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , а також надано виписку по рахунку за період з 05.07.2021 по 15.07.2021, з якої вбачається, що 05.07.2021 на вказану банківську картку були зараховані грошові кошти у сумі 10000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що первісним кредитором, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», виконано зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021, а факт надання відповідачу кредитних коштів доведено належними та допустимими доказами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.
Судом встановлено, що 04.02.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04-02/2022, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив факторові права грошової вимоги до боржників, у тому числі право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021, укладеним з ОСОБА_1 . У подальшому 10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Матеріали справи не містять окремого письмового повідомлення відповідача про відступлення права вимоги. Разом з тим, відсутність такого повідомлення сама по собі не свідчить про відсутність у позивача права вимоги та не звільняє боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а означає лише те, що у разі здійснення платежу первісному кредитору таке виконання вважалося б належним. Відповідач у відзиві посилався на ненадання йому письмового повідомлення про заміну кредитора, однак доказів погашення заборгованості первісному кредитору або наступним кредиторам суду не надав.
За таких обставин суд приходить до висновку, що перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а в подальшому до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підтверджений належними та допустимими доказами.
Більше того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач фактично визнав укладення кредитного договору № 4417342 від 05.07.2021 та отримання кредитних коштів у сумі 10000,00 грн, заперечуючи позов лише в частині нарахованих процентів та інших сум понад тіло кредиту.
Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про факти погашення позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню сума кредитних коштів в розмірі 10000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача процентів за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 року, суд враховує наступне.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення Договору 05.07.2021 року, встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Отже, на час укладення спірного договору вказана пільга не поширювалася автоматично на всіх без винятку військовослужбовців, а закон пов'язував її застосування з конкретним правовим статусом особи та умовами проходження служби.
Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Такий підхід також відображений у практиці Верховного Суду.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову надано копію військового квитка, довідку форми № 5 № 677 від 17.06.2024 року, довідку № 1862 від 25.05.2025 року, а також витяг з послужного списку старшого матроса ОСОБА_1 , виданий військовою частиною НОМЕР_4 07.02.2026 року.
Суд не приймає доводи представника позивача про подання відповідачем витягу з послужного списку у поза встановлений процесуальний строк, оскільки з матеріалів справи вбачається, що обставина проходження відповідачем військової служби була заявлена стороною відповідача ще у відзиві, до якого долучено копію військового квитка та довідку про проходження військової служби. Поданий 09.03.2026 витяг з послужного списку не змінює підстав заперечень відповідача, а лише конкретизує вже наведені ним обставини та спростовує доводи позивача, викладені у письмових поясненнях, щодо відсутності доказів проходження відповідачем військової служби саме у спірний період. Документ є належним письмовим доказом у розумінні ст. 95 ЦПК України, суд приймає його до розгляду та оцінює разом з іншими матеріалами справи.
Із зазначеного витягу вбачається, що ОСОБА_1 призваний 24.04.2019 через ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.06.2019 по 15.04.2020 проходив строкову військову службу, а з 15.04.2020 був призначений на військову службу за контрактом осіб рядового складу строком на три роки. Надалі термін дії контракту був продовжений на період до оголошення закінчення воєнного стану. Отже, на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 відповідач перебував на військовій службі за контрактом, а також проходив військову службу у період з 05.07.2021 по 02.11.2021, тобто саме у період, за який позивачем нараховано проценти за користування кредитом.
Разом з тим, як вбачається з письмових пояснень позивача, проценти за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 року були нараховані саме за період з 05.07.2021 року по 10.05.2024 року, а загальна сума заборгованості за нарахованими процентами, заявлена до стягнення, становить 22800,00 грн.
Водночас суд враховує, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та належності доказів, поданих на підтвердження права відповідача на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 року в сумі 22800,00 грн. підлягають оцінці судом з урахуванням редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної саме на дату укладення договору, а не в редакції, яка діяла пізніше.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що для відмови у стягненні процентів за користування кредитом необхідним є встановлення не лише факту проходження відповідачем військової служби у спірний період, але й наявності підстав для застосування пільги саме в розумінні редакції пункту 15 статті 14 Закону, чинної станом на 05.07.2021 року.
Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц та від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.
За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 року в сумі 22800,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За своєю правовою природою інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Як вбачається з письмових пояснень позивача, після відступлення права вимоги від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у період з 04.02.2022 року по 23.02.2022 року, тобто до введення воєнного стану, відповідачу було нараховано 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України у сумі 16,43 грн та інфляційні втрати у сумі 160,00 грн. При цьому позивачем зазначено, що після 24.02.2022 року таких нарахувань не здійснювалось.
Суд враховує, що вказані нарахування не є процентами за користування кредитом у розумінні умов договору та ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а є наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченим ч. 2 ст. 625 ЦК України, та нараховані за період до введення воєнного стану. Відповідачем не надано належного контррозрахунку зазначених сум, не спростовано період їх нарахування та не надано доказів помилковості здійсненого позивачем розрахунку.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 160,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 16,43 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021 року за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн., нарахованих 3% річних 16,43 грн та інфляційних витрат 160,00 грн.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як встановлено частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано документи на підтвердження надання правничої допомоги у даній справі, договір № 02-03/2023 від 02.01.2023 року між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" та Адвокатським об'єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС", прайс-лист АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", платіжна інструкція від 10 травня 2024 року, заявка на надання юридичної допомоги № 669 від 26.04.2024 та витяг з акту № 1 про надання правової допомоги від 03.04.2024 року. Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2024 представником позивача подано клопотання про долучення доказів, в якому зазначено, що до позовної заяви було долучено витяг з акту № 1 про надання правової допомоги з технічною помилкою в даті, а саме замість 03.05.2024 року було вказано 03.04.2024 року, у зв'язку з чим позивач просив долучити до матеріалів справи виправлений витяг з акту № 1 про надання правової допомоги від 03.05.2024 року. Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
При розподілі судових витрат суд, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, враховує пропорційність задоволених вимог.
Оскільки позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 934,43 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду та 2728,80 грн витрат на правову допомогу (10176,43 / 32976,43).
На підставі викладеного, керуючись ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4417342 від 05.07.2021, станом на 10.05.2024, в розмірі 10176,43 гривень (десять тисяч сто сімдесят шість гривень 43 коп), що складається з наступного: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 16,43 гривень - 3 % річних, 160,00 гривень - інфляційні втрати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір в розмірі 934,43 гривні (дев'ятсот тридцять чотири гривні 43 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2728,80 гривень (дві тисячі сімсот двадцять вісім гривень 80 коп).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 22 квітня 2026 року.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнкопп НОМЕР_5 .
Суддя: О.М.Погрібна