Справа № 308/1349/25
22 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, заявлені в рамках розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000234 від 08.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України та за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,-
В провадженні суду перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023070000000234 від 08.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, та за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.307 та ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України.
Прокурором заявлені клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотань прокурор зазначає, що ОСОБА_10 , ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину /ч.3 ст. 307 КК України/, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Крім того, прокурор вказує на те, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_6 без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою можу вдатися до спроб: переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, впливати на свідків, експерта, спеціаліста (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином (п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Застосування до обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України і не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.
Обвинуваченим ОСОБА_6 подано до суду клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на будь-який інший, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. Клопотання мотивоване тим, що ризики, зазначені у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими. Обвинувачений зазначає, що він не є суспільно небезпечною особою та не потребує ізоляції, має на утриманні неповнолітню доньку, є учасником бойових дій, потребує відновлення стану здоров'я, яке погіршилося за час перебування під вартою протягом 1 року 7 місяців і 5 днів, та має намір продовжити службу в лавах Збройних Сил України. Крім цього, обвинувачений звертає увагу суду на необхідність надання йому 48 годин для винаймання житла на території м. Ужгорода, а також зазначає, що раніше визначений розмір застави є для нього надмірним і фактично непосильним з огляду на його матеріальне становище, у зв'язку з чим просить суд зменшити її розмір до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Позиції сторони захисту та сторони обвинувачення з приводу заявлених клопотання.
В судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання. Пояснив, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Проти задоволення клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу заперечив.
Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та їх захисники заперечили проти задоволення клопотань прокурора за їх безпідставністю, просили обрати обвинуваченим запобіжні заходи, не пов'язані з ізоляцією від суспільства. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу та просив суд його задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник адвокат ОСОБА_9 підтримали позиції інших учасників сторони захисту.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання щодо обрання заходу забезпечення кримінального провадження, бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.
Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.
Щодо продовження існування ризику переховування від суду обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 .
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України. Даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування та судового розгляду було обрано та неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особистості ОСОБА_10 , ОСОБА_6 .
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжкого злочину, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованим їм кримінальних правопорушень, останні можуть переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ним показань на їх користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому ризик впливати на понятих, спеціаліста, експертів є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення, хоча і зазначено в Реєстрі матеріалів досудового розслідування про призначення певних експертиз, проте прізвища експертів не конкретизовані. Теж саме стосується і ризику впливу на понятих, спеціалістів.
В частині продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, його специфіку, те що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_6 згідно даних обвинувального акту офіційно не працевлаштовані; ОСОБА_10 раніше притягався до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим існує ризик вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються.
Підстави вважати, що обвинувачені можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для них неправдиві показання, у суду відсутні. Ризик щодо перешкоджанню кримінального провадження іншим чином, на думку суду, може полягати лише в діях, які не охоплені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставини, які свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_10 , ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Застосування до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання реалізації ними встановлених ризиків переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Крім того, суд ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених відомостей, що характеризують особу обвинувачених.
Домашній арешт, в тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом обвинувачених до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, може завадити виконанню завдань кримінального провадження на даному його етапі. Крім того, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 не має постійного місця проживання на території м. Ужгорода, де здійснюється судовий розгляд, а також відсутні дані про його належну реєстрацію місця проживання. При цьому місто Полтава, де обвинувачений раніше був зареєстрований, є територіально віддаленим від Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що ускладнює належний контроль за його процесуальною поведінкою у разі зміни запобіжного заходу на більш м'який. Також суд бере до уваги, що на території України діє правовий режим воєнного стану, що ускладнюватиме прибуття обвинуваченого до суду.
Застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки є неможливим з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, що не забезпечить належне виконання обвинуваченими обов'язків.
Наведені обвинуваченим ОСОБА_6 обставини, зокрема наявність на утриманні неповнолітньої дитини, статус учасника бойових дій, стан здоров'я та намір продовжити службу у Збройних Силах України, самі по собі не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки не спростовують наявність зазначених ризиків.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики, з урахуванням особистих характеристик обвинувачених, суд приходить висновку, що ОСОБА_10 , ОСОБА_6 слід обрати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 можливо шляхом застосування відносно таких виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останніх більш м'якого запобіжного заходу судом встановлено не було.
Доводи адвоката ОСОБА_5 стосовно того, що до його підзахисного вже застосований в іншому кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою, і тому застосовувати такий запобіжний захід в цьому провадженні недоцільно, суд відкидає, адже КПК не забороняє застосування до особи кількох запобіжних заходів в різних кримінальних провадженнях. До того ж, суд звертає увагу захисника, що в разі можливого визнання обвинуваченим винними у вчиненні злочинів, які останнім інкриміновані, строк перебування особи в місці попереднього ув'язнення може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
Даних щодо неможливості продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
При цьому, суд звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останніми відповідного розміру застави.
Таким чином, за наведених вище обставин, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відмовити.
Відомості, які враховуються судом при визначенні обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_6 розміру застави.
В частині визначення розміру застави суд зазначає, що враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , дані про осіб обвинувачених в їх сукупності, майновий стан останніх, беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що обрані ухвалами слідчого судді розміри застави з урахуванням вимог кримінального процесуального закону, тяжкості кримінального правопорушення є мінімальними, здатні стримувати можливу протиправну поведінку обвинувачених під загрозою звернення застави в дохід держави та забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків у випадку їх внесення, а тому раніше визначена сума заставі зміні не підлягає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 197, 309, 314, 315, 316 КПК України,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 20.06.2026 включно.
Визначений раніше розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, в сумі 242 240,00 грн - залишити без змін.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає (м. Ужгород), без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну).
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 20.06.2026.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 20.06.2026 включно.
Визначений раніше розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, в сумі 242 240,00 грн - залишити без змін.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає (м. Ужгород), без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну).
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 20.06.2026.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_11