308/3187/26
09.04.2026 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши матеріали які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: території ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , місце роботи: в/ч НОМЕР_1 , паспорт та РНОКПП суду не відомий, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
09.02.2026 року, орієнтовно о 11 год. 30 хв., солдат ОСОБА_1 перебував та виконував обов'язки військової служби на території військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду. Таким чином, своїми діями солдат ОСОБА_1 здійснив правопорушення, за що відповідальність передбачена за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.
При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях гр. ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підтверджується протоколом серії ЛВУ №37 від 09.02.2026 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння № 119 від 09.02.2026 року, протоколом ЛВУ № 043 від 09.02.2026 року, копією військового квитка ОСОБА_1 , витяг із наказу № 26 від 25.01.2025 року, витягом з наказу № 522 від 24.12.2025 року.
Дії гр. ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП кваліфіковано правильно.
Вважаю вину гр. ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, доведеною повністю.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту ст.33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті, оскільки, на думку суду, саме цей вид адміністративного стягнення буде відповідати вимогам ст. 23 КУпАП, а саме буде сприяти вихованню правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці.
Враховуючи характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правпорушника, обставини справи, вважаю, що гр. ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 діб.
Керуючись ст.ст. 15, 33, 172-20, 245, 283-285, 287-291 КУпАП, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: території ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , місце роботи: в/ч НОМЕР_1 , паспорт та РНОКПП суду не відомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 (десять) діб.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк звернення постанови для виконання - три місяці з дня винесення постанови.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова